18. Регіональна економіка в умовах глобалізації.

Глобалізація економіки проявляється через світовий ринок, що стирає границі між країнами, а регионализация (особливо в межах національних господарських комплексів) розвивається завдяки децентралізації господарювання як особливого типу територіального керування економічними відносинами. На національному рівні регионализация направляється як на захист інтересів того або іншого регіону від руйнівної дії глобальних процесів, так і на здійснення глобальны інтересів.

19. Показники розвитку та розміщення продуктивних сил.

Для характеристики рівня розвитку економіки регіонів та його ефективності використовуються узагальнюючі показники розміщення продуктивних сил, що мають синтетичний характер. Вони визначають ступінь використання економічного потенціалу господарського комплексу, а також відображають якісну характеристику всієї економічної діяльності регіону, включаючи невиробничу сферу. Їхні розрахунки використовуються для визначення структури суспільного виробництва, участі галузей регіону у створенні національного прибутку, джерел нагромадження та капітальних вкладень. Отже, під рівнем економічного розвитку регіону розуміється рівень розвитку продуктивних сил та рівень добробуту населення регіону.

Обсяг виробництва національного доходу в регіоні характеризує кінцевий результат відтворювального процесу, а також його ресурсний потенціал для розв'язання соціальних задач.

Вивчення особливостей відтворювального процесу регіону повинне базуватись на всебічному дослідженні внутрішньо- та міжрегіональних виробничих зв'язків, на виявленні причин, що породжують специфіку будови валового продукту за натурально-речовими та вартісними формами. Проявом цих причин є структура регіонального комплексу, його спеціалізація, концентрація та комбінування, що визначають багатоваріантність економічного розвитку регіонів.

20. Методи оцінки розміщення продуктивних сил.

Факторами розміщення продуктивних сил називають усю сукупність аргументів (причин), що зумовлюють вибір місця для окремих підприємств, їх груп і галузей. При зміні складу факторів повинні змінитися і місця розміщення об'єктів. Кожен район характеризується набором певних факторів, що визначають придатність його території для розміщення конкретних об'єктів. Розрізнять такі групи факторів: природні - кількісні запаси і якісний склад природних ресурсів, умови їх експлуатації і використання, кліматичні, гідрогеологічні, орографічні умови та ін.; екологічні - природоохоронні і конструктивні заходи з метою бережливого використання природних ресурсів і забезпечення сприятливих екологічних умов для життя н-ня; технічні; соціально-демографічні - забезпеченість виробництва трудовими ресурсами, стан виробничої і соціальної інфраструктури; економічні - вартість капіталовкладень, строки будівництва, ефективність виробництва. Орієнтовна оцінка кожного з факторів дається на основі глибокого вивчення особливостей економіки кожної галузі зокрема. Так, в разі оцінки факторів розміщення важкого машинобудування вирішальне значення має близькість підприємств до металургійних баз і районів збуту. До металургійних баз тяжіють підприємства, що виробляють металургійне, гірничошахтне і підйомно-транспортне устаткування; до районів споживання - заводи групи сільськогосподарського машинобудування. Однак для більшості галузей машинобудування основне значення мають два фактори: трудомісткість і орієнтація на трудові ресурси та можливість кооперування виробництва. Оцінюючи фактори розміщення, аналізується структура затрат на виробництво, співвідношення матеріальних та інших затрат, трудомісткість і фондомісткість у різних галузях. Безпосередній вплив на вибір варіантів розміщення виробництва має співвідношення основних техніко-економічних показників виробництва - його трудо-, матеріало- і капіталомісткості, енерго- та ресурсомісткості з обов'язковим врахуванням споживного фактора.