71. Форми територіальної організації виробництва в хімічному комплексі.

Ефективність розміщення окремих підприємств у хімічній промисловості прямо залежить від форм організації виробництва: концентрації, спеціалізації, кооперування й комбінування. Особливо ефективною є концентрація виробництва, зумовлена значною фондомісткістю виробництва, великою потребою народного господарства в хімічній продукції, високими темпами науково-технічного прогресу. Виробництво слід концентрувати як на основі збільшення підприємств, так і завдяки підвищенню потужності діючих агрегатів і технологічних ліній, від чого зростатиме заводська концентрація. Концентрація виробництва має свої раціональні межі, порушення яких призводить до зниження ефективності її. Зростання обсягів виробництва зумовлює підвищення транспортних витрат на доставку сировини, палива й води, збільшує радіус перевезення готової продукції, строків будівництва, небезпеку виникнення аварійних ситуацій. Так. підвищення за один рік потужності агрегатів для виробництва, етилену від 50 до 300 тис. т знижує виробничі витрати вдвоє, а від 300 до 500 тис. т – тільки на 7 %.

Оптимальний розмір виробництва залежить від багатьох факторів – розвитку транспорту (особливо трубопровідного), забезпечення сировиною, наявності трудових ресурсів, надійності технологічних апаратів тощо.

Спеціалізацію виробництва в хімічній промисловості слід здійснювати одночасно з кооперуванням, що створює сприятливі умови для організації неперервних технологічних процесів, створення спеціалізованої техніки, нових форм організації праці, впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва; підвищує рівень використання устаткування і виробничих потужностей; спрощує виробничу структуру хімічних підприємств; удосконалює матеріально-технічне постачання і збут; активно сприяє зростанню продуктивності праці.

Рівень спеціалізації в основних підгалузях хімічної промисловості різний. У багатьох з них профільна продукція не є головною, що пояснюється високою ефективністю комбінування, яке зумовлюється наявністю великої кількості процесів, що грунтуються на послідовній і комплексній переробці мінеральної та органічної сировини, значними масштабами виробництва напівпродуктів, які характеризуються низькою транспортабельністю, високим рівнем споживання паливно-енергетичних ресурсів, наявністю потужних обслуговуючих і допоміжних цехів.

Комбінування виробництва поєднується з його концентрацією і зменшує в нафтохімічній промисловості використання нафти й газу на 25-31 %, а в промисловості хімічних волокон – зниження собівартості 1 т волокна на 4 %. Комбінування на базі комплексної розробки родовищ або комплексного використання сировини, утилізації відходів дає змогу успішно розв’язувати проблеми охорони навколишнього середовища.

72. Коротка характеристика лісопромислового комплексу України

Лісопромисловий комплекс об`єднає галузі промисловості і лісового господарства, підприємства яких здійснюють заготівлю деревини, механічну, хіміко-механічну і хімічну її переробку. На базі заготівлі, обробки і переробки деревини в Україні функціонує понад 800 підприємств, що знаходяться на самостійному балансі.

Лісопромисловий комплекс є важливою ланкою економіки країни і підйому ПС. Його частка в загальному промисловому виробництві становить 2.7%, чисельності працюючих – 5.5%, у вартості основних промислово-виробничих фондів – 1.8%.

Виробнича діяльність спрямована на ефективне використання всіх властивостей деревини, яка є вихідною сировиною для численних деревообробних і переробних виробництв.

До складу входить чотири галузі – лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова і лісохімічна промисловості і десятки виробництв.

Вплив на обсяги, темпи ы ефективність виробництва має територіальний чинник. В основу сучасного розміщення лісопромислового комплексу покладено такі принципи:

• Наближення підприємств до ресурсів деревної сировини, енергетичних і водних джерел;

• Спеціалізацію і комплексний розвиток окремих районів;

• Наявність трудових ресурсів.

Забезпечення лісопромислового комплексу лісосировинними ресурсами, підвищення його ефективності і зростання виробництва значною мірою залежатимуть від поліпшення структури галузі, перш за все від прискореного розвитку целюлозно-паперової і меблевої промисловості, виробництво деревних плит та іншої прогресивної продукції.