60. Сучасна галузева структура економіки України

Галузева структура — співвідношення між різними галузями економіки в регіонах країни.

Структура економіки є динамічною, постійно розвивається, удосконалюється. Особливо на цю динаміку вливає НТП.

В Україні введена « Класифікація видів економічної діяльності » в 1996 році — відповідно до класифікації видів економічної діяльності, прийнятої статистичною комісією ЄС.

За цією класифікацією економічна діяльність (ЕД) — це процес поєднання дій, які дають змогу одержати відповідний набір продукції чи послуг.

Промисловість України історично орієнтована на розвиток чорної металургії. Для України характерна низька частка галузей сфери послуг і висока частка промисловості й особливо с/г у ВВП.

Галузева структура характеризується певними регіональними особливостями. У 8-ми областях, переважно західних регіонах, у с/г виробляється більше валової доданої вартості, ніж у п-ті. Відрізняються Донецька, Дніпропетровська, Полтавська обл.. у добувній п-ті.

Значними залишаються диспропорції в соц.-ек. розвитку регіонів. Це стосується співвідношення між максимальними та мінімальними показниками випуску промислової продукції на душу н-ня в різних регіонах (майже 12 разів). Значна асиметрія у регіональному розподілі інвестицій в основний капітал: в Донецьку, Київську, Одеську- 67%, тоді як в інші – 1 % держ. капіталовкладень.

61. Тенденції розвитку галузевої структури економіки.

Галузева регіональна структура господарства безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці. На її основі аналізуються міжгалузеві пропорції і зв’язки, порівнюються показники економічної ефективності виробництва.

Пропорції і виробничі зв’язки між галузями — галузева структура економіки, яка свідчить про ступінь розвитку суспільного поділу праці і, разом з тим, його кооперацію.

За даними статистики у промисловості відокремлюють 280 галузей і понад 500 окремих виробництв.

Галузі класифікують з метою:1 Забезпечення наукового аналізу міжгалузевих зв’язків і пропорцій. 2 Зіставлення показників під час аналізу економічної ефективності виробництва,господарства і зростання продуктивності праці.

Спеціалізовані галузі поділяються за основними ознаками на основі: однорідності — випускають ідентичну продукцію ( паливно-енергетичні ); спільності у використанні сировини( галузі машинобудування, лісової, харчової промисловості); характеру технологій ( галузі хімічної промисловості ).

НГК поділений на дві сфери: Виробнича : галузі, в яких результат затраченої праці,втілений в певні матеріальні блага,тобто вони виробляють необхідний продукт для споживача, Вони також забезпечують транспортування, зберігання, розподіл та реалізацію готової продукції, тобто мають завершений виробничо-технологічний цикл. Сфера послуг: Корисна діяльність галувиражається у виробництві послуг населенню чи суспільству в цілому, Послуги, що зорієнтовані на індивідуальні запити людини,включено до підсфери обслуговування населення.

62. Виробничий потенціал господарського комплексу України.

Виробничий потенціал України – основа економічної могутності і незалежності держави. Він визначає можливості в-цтва щодо вирішення комплексних завдань соціально-економічного розвитку країни, виводу її з кризи.

Цей потенціал майже повністю сформулювався у складі народногосподарського комплексу колишнього СРСР. На основі великих запасів залізної руди, вугілля, сприятливих кліматичних умов в Укр. переважний розвиток отримали п-сть ,особливо важка, і с/г.

Лише в п-ті зараз працює понад 9100 п-ств, що знаходяться на самостійному балансі.

Складові промислового потенціалу укр.. – трудові ресурси, виробничі фонди і природні багатства. Україна володіє потужною мінерально-сировинною базою. За останні роки країна перетворилась із країни-постачальника в країну, яка ввозить паливо. Власного видобутку газу не вистачає для задоволення потреб.