85. Экономическое районирование как научный метод территориальной организации экономики.

Экономическое районирование - это процесс разделения страны на целостные территориальные части народного хозяйства, имеющие свою производственную специфику и прочные экономические связи. В основе экономического районирования лежит выделение экономических районов.

Экономическое районирование является составной частью региональной экономики, так как в результате его проведения выделяются объекты ее исследования. В отечественной экономической географии районообразование принято считать объективным процессом. Он происходит под совокупным воздействием системы факторов производственного, ресурсного, социального и политического характера. Этот процесс тесно связан с административно-территориальным устройством страны, проблемами федерализма и региональной политики.

економічний район - це форма територіальної організації народного господарства, що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці, виникнення й формування районних територіальних виробничих комплексів.

Сьогодні, у результаті поглиблених наукових розробок і дискусій, визначилися загальноприйняті наукові основи економічного районування. Регіональна економіка стає вагомим інструментом просторового регулювання соціально-економічного розвитку, і особливо в тих сферах, де дія ринкових важелів є обмеженої (соціальна, екологічна, науково-технічна). Тільки через механізми регіональної політики як важливого елемента загальнонаціональної стратегії можна активізувати внутрішні потенціали регіонів для соціально-економічного росту територій і держави в цілому. Саме така політика може виступати універсальним засобом ефективного використання усередині регіональних ресурсів, чого важко досягти за допомогою галузевих методів керування.

86.Экономический район: сущность, основа формирования и факторы образования.

Економічний район, з одного боку, - об'єкт державного керування, основна складова частина регіональної політики. З іншого боку, це відповідна територіальна природно-ресурсна господарська цілісність, що має свою специфіку - історичну, природну, соціальну, економічну, а також свій певний потенціал, що сприяє його розвитку.

Головним районообразующим фактором у кожній країні є суспільний територіальний поділ праці, що є результатом просторового прояву дії загального економічного закону суспільного поділу праці.

Другим важливим районообразующим фактором, похідним від територіального поділу праці, є територіальні виробничі комплекси (ТПК).

На утворення економічного району важливий вплив роблять природні умови й ресурси, особливо природні ресурси як основа розвитку спеціалізації сільського господарства й промисловості району.

Не менш важливе значення мають промислові центри, промислові вузли, багатогалузеві промислові райони, локальні, районні й обласні агропромислові комплекси як районообразующие фактори, які разом із транспортним комплексом і інфраструктурою поєднуються в господарський комплекс економічного району.

Великий вплив на формування економічних районів має національно-політична підвалина й адміністративно-територіальний поділ країни.

Об'єктивний характер формування економічного району полягає в тому, що він охоплює саме головне в структурі територіально-господарських зв'язків країни і є головною ланкою територіального поділу праці в масштабі держави. Разом з тим він є важливим засобом територіальної організації виробництва й об'єктом народногосподарського планування.

До основних принципів належать такі:

+ загальний економічний район повинен бути великою економічно цілісною територією, на якій є значні природні ресурси.

+ економічний район повинен являти собою виробничо-економічне територіальну єдність.

+ на території інтегрального економічного району повинен бути сформований досить потужний господарський комплекс.

При виділенні економічного району повинне враховуватися экономіко-географічне положення території і його вплив на спеціалізацію й розширення проиводительных сил. Також потрібно дотримуватися принципу економічного тяжіння, тобто необхідності включення в його границях основної територіальної частини або всієї зони формуючого впливу його головного територіально-економічного центра. До адміністративного перерозподілу територій областей економічні райони, особливо більші, повинні формуватися без порушення сьогоднішніх їхніх територіальних границь.