Терапія № 16

Мета: Діагностична (визначення секреторної функції шлунка).

Показання: Призначення лікаря: хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії ремісії.

Протипоказання: Визначає лікар: схильність до шлунково-кишкових кровотеч, стенокардія, гіпертонічна хвороба, загострення гастриту та виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, розширення вен стравоходу.

Місце виконання: кабінет зондування.

Підготувати необхідне:

Стерильні:

гумові рукавички, маску, лоток, шлунковий зонд (тонкий), шприци 2 мл, 20 мл; ватні кульки, марлеві серветки,пінцет в дезрочині, бікси зі стерильним матеріалом та інструментарієм.

Дистильована вода, 0,9% розчин натрію хлориду, 70 етиловий спирт, 1% розчин дімедролу в ампулах, парентеральні подразники (0,1% розчин гістаміну або 0,025% розчин пентагастрину), рушники, штатив з пробірками або ємкість 250 мл – 9 флаконів, направлення в лабораторію, фартух, контейнер, ємкості з дезрозчинами.

Алгоритм виконання:

1.Психологічно підготуйте пацієнта до виконання маніпуляції, отримайте згоду на її проведення.

2.Вимийте руки, обробіть спиртом, одягніть маску, гумові рукавички, фартух.

3.Запропонуйте пацієнту сісти на стілець так, щоб він упирався спиною в його спинку, одягніть на нього фартух, дайте рушник.

4.Протріть рукавички спиртом.

5.Візьміть тонкий стерильний шлунковий зонд, відміряйте відстань, на яку слід ввести зонд пацієнту (від різців до пупка), не торкаючись при цьому зондом одягу.

6.Змочіть стерильний зонд теплою перекип'яченою водою або дистильованою водою.

7.Заппропонуйте пацієнту широко відкрити рот, висунути язика, протяжно вимовити звук "А-а-а".

8.Заокруглений, змочений кінець тонкого зонда покладіть пацієнту на корінь язика та попросіть його зробити ковток.

9.Порадьте пацієнту зробити глибокий вдих носом, за ним ковток. В цей момент обережно введіть зонд у глотку, стравохід і в шлунок (до відповідної мітки – 45-50 см).

10.Приєднайте до вільного кінця зонда шприц ємкістю 20 мл, видаліть вміст шлунка, від'єднайте заповнений шприц від зонда і злийте вміст у перший флакон або пробірку, зробіть позначку:

11.I порція. Це є порція "натще".

12.Після отримання порції "натще" через 15 хвилин отримайте II порцію, ще через 15 хв. – III порцію.

13.Після III порції за допомогою стерильного шприца введіть пацієнту підшкірно 1 мл 1% розчину димедролу, щоб уникнути алергічної реакції на гістамін.

14.Продовжіть відсмоктувати ще 2 порції (IY та Y) через 15 хв. кожну. 15.Ці 4 порції (II-III-IY-Y) становлять базальну секрецію.

16.Після отримання Y порції введіть пацієнту підшкірно 0,1% розчин гістаміну із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла пацієнта. Гістамін – це фізіологічний і найсильніший збудник шлункової секреції. Перед тим, як його вводити потрібно обов'язково врахувати протипоказання.

17.Протипоказання до введення гістаміну єгіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, алергічні захворювання.

18.Якщо димедрол не вводився, попередити пацієнта, що на гістамін може бути реакція у вигляді почервоніння шкіри (частіше місцевого характеру), відчуття жару, тахікардії, яка з часом має пройти. Запам'ятайте!

19.При передозуванні гістаміну або при підвищеній чутливості до нього після введення можуть розвинутись колапс і анафілактичний шок

20.Через 15 хв. після введення подразника відсмоктуйте протягом 1 години ще 4 порції шлункового вмісту через 15 хв. кожну. Ці 4 порції (YI, YII, YIII, IX) становлять "максимальну (стимульовану) секрецію".

21.Після отримання 9-ти порцій шлункового вмісту видаліть зонд із шлунка через рушник.

22.Запитайте у пацієнта про його самопочуття.

23.В лабораторію доставте 9 порцій шлункового вмісту, пронумеруйте кожну порцію, вказавши прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, адресу чи відділення стаціонару.

24.Продезінфікуйте використане оснащення.

25.Зробіть запис про проведення процедури.