Чеський період (1618—1620 рр.)

Після подій 23 травня 1618 р. чехи-дворяни створили тимчасо-вий уряд на чолі з графом Турном. Незабаром почали організовува-ти чеську армію. Із Чехії вигнали усіх єзуїтів і вищих осіб католиць-кої церкви.

Тим часом помер Матіас, а його наступником став Фердінанд II (1619—1637 рр.). Чехи проголосили про свій вихід з-під влади Габс-бургів і створили самостійну державу. Своїм королем вони обрали Фрідріха (1619—1620 рр.), курфюрста Пфальського, керівника німе-цької Унії.

Спочатку чехи розвивали свій успіх. За допомогою пфальських військ вони перейшли на територію Австрії, а 6 червня 1618 р. були у передмісті Відня. Це стурбувало увесь католицький світ. Ферді-нанду II допоміг не тільки папа. Його підтримали Іспанія, Річ Пос-полита, німецька Ліга під проводом баварського князя Максимі-ліана. До того ж у таборі повстанців не було одностайності.

Військо цісаря на чолі з полководцем Тіллі швидко перейшло у наступ і згодом вступило на територію Чехії. 8 листопада 1620 р. сталася вирішальна битва під Білою Горою, в якій чеське і пфаль-ське війська зазнали поразки. Пізніше Фрідріх втік із Чехії, де поча-лися жорстокі розправи над протестантами.

21 червня 1621 р. у Празі було прилюдно страчено 27 керівників чеського повстання. Багато повстанців ув’язнено, решта змушено було емігрувати з країни. У Чехії відновили католицьку церкву. Пов-сюду знищували гуситську й протестантську літературу. Із самос-тійної держави Чехія на довгий час перетворилася на німецьку про-вінцію.

Після перемоги над чехами Фердінанд II продовжував боротьбу із Фрідріхом, позбавивши його князівства. Протестантські князі, налякані рішучостю цісаря, спочатку розгубилися, але потім повс-тали проти нього. Їх підтримували Англія і Голландія, а з часом і Франція. Кардинал Рішельє намовив проти Габсбургів також датсь-кого короля Крістіана IV (1588— 1648 рр.).

Датський період (1625—1629 рр.)

У грудні 1625 р. з ініціативи Рішельє між Англією, Голландією і Данією був укладений Троїстий союз проти австрійських та іспансь-ких Габсбургів. Того ж року Данія вступила у війну. Військо Кріс-тіана IV перейшло німецький кордон і з’єдналося з військами про-тестантських князів. Велику грошову допомогу надали Англія і Гол-ландія.

Цісар Фердінанд II не мав змоги особисто протидіяти супро-тивникам і звернувся до багатого дворянина Альбрехта Валлен-штейна з пропозицією організувати військо. Той за короткий час зібрав 30-тисячну армію найманих солдатів і незабаром почав завда-вати датчанам поразки за поразкою. Врешті-решт Крістіан IV запро-сив миру, який було укладено в Любеку у травні 1629 р.

Шведський період (1630—1635 рр.)

Ще одного союзника у боротьбі з Габсбургами Рішельє знайшов в особі шведського короля Густава Адольфа (1611—1632 рр.). Вліт-ку 1630 р. його військо переправилося в Померанію. Цього разу ні-мецькі протестантські князі проголосили нейтральність, що не вхо-дило в плани шведів. Але прихильність німців Густав Адольф здо-був після трагедії Магдебурга, яке згоріло внаслідок нападу військ Ліги на чолі з Тіллі. Тоді союз із Швецією уклали Бранденбург і Саксонія — наймогутніші північнонімецькі князівства.

17 вересня 1631 р. поблизу Лейпціга шведи завдали нищівної поразки військам Ліги, а пізніше побували на Верхньому Дунаї і Рейні. Зиму 1631—1632 рр. Густав Адольф провів у Майнці. Його вже почали вважати й імовірним кандидатом на цісарську корону.

Весною 1632 р. шведські війська зайняли Нюрнберг, а незабаром розбили цісарські війська на річці Лех. Полководець католицької Ліги Тіллі був смертельно поранений. Згодом шведи оволоділи Аугс-бургом і баварською столицею Мюнхеном, а їхні союзники — сак-сонці зайняли Чехію.

Фердінанд II опинився в дуже скрутному становищі і вирішив знову звернутися до Валленштейна. Той зібрав нове військо і виру-шив у похід, захоплюючи територію за територією. 16 листопада 1632 р. біля міста Лютцен шведи перемогли Валленштейна, але втратили свого улюбленого короля. Загибель Густава Адольфа була для них великим ударом.

На початку 1634 р. Валленштейна звинуватили у державній зраді і вбили. Військо очолив цісарський син Фердінанд III. 6 вересня 1634 р. під Нордлінгеном шведи зазнали поразки і згодом відсту-пили з Південної Німеччини.

Навесні 1635 р. Габсбургам вдалося укласти мир із саксонським курфюрстом. Здавалося, що справи знов складалися для них сприят-ливо. Саме тоді кардинал Рішельє вирішив відкрито вступити у війну.