Головне поняття

РЕГУЛЯРНА АРМІЯ — постійна, професійно навчена, однаково озброєна і обмундирована армія.

Дати

1700—1721 рр.— Північна війна.

листопад 1700 р.— битва під Нарвою, поразка військ Петра I.

1703 р.— заснування Санкт-Петербурга.

1708 р.— перехід на бік Карла XII українського гетьмана Івана Мазепи.

27 червня 1709 р.— Полтавська битва, перемога росіян.

1710—1711 рр.— Прутський похід Петра I.

1721 р.— Ніштадський мирний договір.

Запитання

1. Яке завдання ставив Петро I напередодні війни із Швецією?

2. Коли і як почалася Північна війна?

3. Чому, на вашу думку, поразка царських військ під Нарвою привела Росію до загальної перемоги в Північній війні?

4. Розкажіть про заснування Санкт-Петербурга.

5. Чому український гетьман Іван Мазепа перейшов на бік Карла XII?

6. Розкажіть про Полтавську битву. Яке історичне значення вона мала?

7. Що ви знаєте про Прутський похід Петра І?

8. Коли закінчилася Північна війна? Що ви знаєте про Ніштадський мир?

Розвиток росії в першій половині XVIII ст.

Для економіки Росії першої половини XVIII ст. характерними бу-ли насамперед значне зростання великої мануфактурної промисло-вості, збільшення обсягів внутрішньої і зовнішньої торгівлі.

Прискорений розвиток мануфактурного виробництва був пов’я-заний з військовими потребами країни. До середини XVIII ст. вже було понад 600 мануфактур — металургійних, текстильних та ін. Серед нових галузей промисловості виділялося будівництво морсь-ких кораблів. З’явилися мануфактури, пов’язані з виробництвом парусного полотна, канатів, сукна. Почали випускати вироби із скла, фарфору, фаянсу, фарби, шовкові стрічки тощо. Проте на ма-нуфактурах переважали кріпосницькі порядки, працю найманих ро-бітників майже не використовували.

Розвиток промислового виробництва, здобуття Росією виходу до Балтійського моря сприяли зростанню її внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Були збудовані канали, що з’єднали Волгу з Невою. З різ-них кінців країни до Санкт-Петербурга купці звозили, а потім пере-правляли в інші держави різні товари, зокрема льон, прядиво, шку-ри, полотно тощо. Значення Архангельська в зовнішній торгівлі Ро-сії помітно зменшувалося. Уряд Петра I проводив політику меркан-тилізму (тобто регулювання зовнішньої торгівлі). Експорт російсь-ких товарів (або їх вивіз) перевищував імпорт (ввіз) іноземних.

Економічне зростання Росії за часів Петра I було пов’язано з гігантськими трудовими зусиллями її народу. В умовах посилення феодально-кріпосницького гніту загострювалися й соціальні супе-речності, що часом переходили в збройні конфлікти.

Восени 1707 р. в Росії спалахнула нова Селянська війна під про-водом Кіндрата Булавіна. Її учасниками були кріпосні селяни, коза-ки, посадські люди. Повстання почалося на Дону, де з великою зав-зятістю розшукував і повертав утікачів на старі місця полковник Долгорукий. У жовтні 1707 р. Булавін з повстанцями напав на нього і знищив увесь його загін разом з командиром. Незабаром налякані старшини донського козацтва розбили повсталих. Булавін встиг схо-ватися в Запорозькій Січі.

Весною наступного року повстання спалахнуло знову. Булавін з’явився на Дону і підбурив незадоволених. Повстанці оволоділи Черкеськом — головним містом донського козацтва. Ненависних старшин було страчено. Військовий круг обрав Кіндрата Булавіна отаманом Дону.

З часом Селянська війна охопила велику територію. Повстанці здобули кілька перемог над урядовими військами, захопили Царицин, оточили Саратов. Вони здійснили похід на Азов, але ово-лодіти містом не зуміли. Використовуючи їхню невдачу, заможні козаки організували змову. На початку липня 1708 р. змовники на-пали на Булавіна і під час перестрілки вбили його. Урядові каральні загони до кінця 1708 р. придушили повстання.

За Петра I відбулися суттєві реформи в управлінні державою. Зокрема, зміцнилася влада на місцях. У 1708 р. країну було поділено на 8 губерній: Московську, Інгерманландську (райони Прибалтики і Карелії з Санкт-Петербургом), Архангельську, Казанську, Київську, Смоленську, Азовську і Сибірську. На чолі їх стояли губернатори, які керували місцевими військами і управляли чималою територією. Кожна губернія поділялася ще на 50 провінцій.

У 1711 р. було створено Сенат (тобто найвищий законодавчий, розпорядчий і виконавчий орган при цареві) на чолі з генерал-проку-рором, якого Петро I називав «государевим оком». Натомість Бояр-ську думу було ліквідовано.

У 1718—1721 рр. замість півсотні приказів було створено 12 ко-легій на чолі з їхніми президентами. Кожна колегія займалася чітко визначеною ділянкою державного управління:

Колегія закордонних справ — зовнішніми відносинами;

Військова колегія — армією;

Адміралтейств-колегія — флотом;

Юстиц-колегія — судом;

Камер-колегія — збиранням податків;

Штатс-колегія — видатками;

Ревізіон-колегія — контролем за фінансами;

Берг-колегія — гірничою промисловістю;

Мануфактур-колегія — іншими галузями промисловості;

Комерц-колегія — торгівлею;

Вотчинна колегія — дворянським землеволодінням;

Духовна колегія (або Синод) — церковними справами.

На правах колегії з 1720 р. існував Головний магістрат, який завідував російськими містами.

У 1721 р. Петра I проголосили російським імператором, що свідчило про подальше посилення самодержавної влади царя.

У 1722 р. було запроваджено «Табель про ранги», що визначав систему чинів і порядок просування на державній службі — війсь-ковій і цивільній (усі чини поділяли на 14 класів).

Завдяки реформам Петра I сформувалася Російська імперія як велика європейська держава. Створення регулярної армії і флоту, проведення активної зовнішньої політики зробили можливим утвер-дження Росії на берегах Балтійського моря. Внаслідок зростання ма-нуфактурної промисловості і торгівлі було врешті-решт покладено край її економічній ізоляції, а створення централізованої системи управління на чолі з імператором означало остаточне оформлення в Росії абсолютизму.