Головні поняття

ЛЮТЕРАНСЬКА ЦЕРКВА — церква, що була заснована в Пів-нічній Німеччині за вказівками Мартіна Лютера.

ЛЮТЕРАНИ — прибічники лютеранської церкви.

КАЛЬВІНІСТСЬКА ЦЕРКВА — церква, яка була заснована Жа-ном Кальвіном у Женеві (Швейцарія).

КАЛЬВІНІСТИ — прибічники кальвіністської церкви.

КОРОЛІВСЬКА РЕФОРМАЦІЙНА ЦЕРКВА — церква, яку очо-лював король.

АНГЛІКАНСЬКА ЦЕРКВА — королівська реформаційна церква Англії.

КОНТРРЕФОРМАЦІЯ — рух проти Реформації, боротьба з нею католицької церкви на чолі з Папою.

Дати

1540 р.— затвердження статуту ордену єзуїтів.

1555 р.— Аугсбурзький релігійний мир.

Запитання

1. Назвіть самостійні ланки протестантизму, що утворилися в Європі.

2. Чому і як ворогували католицькі і лютеранські німецькі князі? Що ви знаєте про умови Аугсбурзького релігійного миру?

3. Що таке королівська реформаційна церква? Розкажіть про королівську Реформацію.

4. Що таке Контрреформація? Які засоби для боротьби з протестан-тами найчастіше застосовувала католицька церква?

5. Що ви знаєте про орден єзуїтів та його засновника?

Завдання до теми

1. Порівняйте лютеранську і кальвіністську церкви:

   назва церкви	лютеранська	кальвіністська
   рік заснування
   засновник
   його головна праця
   місто і країна заснування
   особливості церкви

2. Розмістіть названі історичні події в хронологічній послідовності за містами, де вони відбулися, назвіть дату і країну кожної з них:

прийняття Акту супрематії;

заснування кальвіністської церкви;

Аугсбурзький релігійний мир;

початок Реформації М. Лютера;

затвердження статуту «Товариства Ісуса»;

початок Великої Селянської війни.

місто	рік	подія	країна
Віттенберг
Шварцвальд
Лондон
Женева
Рим
Аугсбург

Тема 3 нідерландська революція

Нідерландська революція призвела до утворення буржуаз-ної держави — Голландської республіки.

Початок революції в нідерландах

Нідерландами називали маленьку країну, що знаходилася на бе-регах нижньої течії судноплавних річок Шельда, Маас і Рейн. У се-редині XVI ст. вона складалася з 17 провінцій (Голландія, Брабант, Фландрія, Люксембург, Утрехт та ін.), в яких налічувалося близько 300 міст і 6500 сіл. Населення становило 3 млн. чоловік.

З часом Нідерланди стали однією з найбільш розвинутих країн Європи. Місцеве господарство було на високому рівні. На півночі займалися хліборобством, розведенням худоби, рибальством. На пів-дні інтенсивно розвивалася промисловість. Своїми ткацькими верс-татами особливо славилася Фландрія. Тут виробляли сукно, що роз-ходилося по всій Європі, полотно, килими, шовкові вироби. Виділя-лася й металургійна промисловість.

Причинами швидкого розвитку капіталістичного виробництва в тодішніх Нідерландах насамперед були:

сприятливе географічне розташування країни, ранній розвиток її міст — торговельно-ремісничих центрів;

пожвавлення морської торгівлі після Великих географічних відк-риттів (згадайте про центр світової торгівлі Антверпен);

поява мануфактур, занепад цехового ремесла, переважне вико-ристання найманої праці в промисловості й сільському господарстві.

У політичному відношенні Нідерланди були залежні від Іспансь-кого королівства. Населення обкладалось високими податками, що призводило до скорочення виробництва товарів. На півдні країни збереглися феодальні відносини, а господарі маєтків нещадно експ-луатували залежних селян. Існуючі порядки не задовольняли ні бур-жуазію, ні частину дворянства, ні широкі народні маси.

Тим часом у Нідерландах поширювалася Реформація. Серед на-роду зростав вплив кальвіністської церкви. Іспанська влада нещадно переслідувала протестантів. Особливо загострилися відносини між нею і місцевим населенням під час правління короля Філіппа II (1556—1598 рр.). Щоб придушити кальвіністів, цей володар запро-вадив інквізицію.

У 1566 р. спалахнуло народне повстання, яке похитнуло могут-ність Іспанії в Нідерландах. Активізувався іконоборчий рух: повста-лі вдиралися в католицькі храми і монастирі, розбивали ікони і ста-туї, виганяли священиків і ченців. У країні розпочалася революція (тобто такий переворот у житті суспільства, коли на зміну ста-рим порядкам приходять нові).

Для придушення повстання Філіпп II у 1567 р. послав у Нідер-ланди військо на чолі з герцогом Альбою. Останній повинен був виконати доручення короля: придушити бунтівників і відновити авторитет королівської влади. До супротиву закликав один з керів-ників революції герцог Вільгельм Оранський, але не знайшов підт-римки серед однодумців. Згодом він виїхав до Німеччини.

Придушуючи революцію, Альба створив «Раду у справах про безчинства», яку нідерландці назвали «кривавою радою». Справи розглядали в ній відповідно до іспанських законів. Людей ув’яз-нювали сотнями, а засуджених піддавали тортурам і вбивали. Особ-ливо переслідували протестантів. Серед страчених радою були й ва-тажки революції — граф Ламораль Егмонт і адмірал Горн. У країні запанував жорстокий терор (тобто придушення супротивників на-сильницькими методами).

На нідерландські міста, містечка й села Альба накладав тяжкі контрибуції (тобто примусові грошові або натуральні стягнення з населення підвладної території). Він запроваджував високі податки на торгівлю, що призводило до закриття крамниць і майстерень, до вимушеної еміграції (виїзду з батьківщини в інші країни) багатьох людей.

Одночасно із терором у країні розгорнувся партизанський рух. Людей, які йшли в ліси і створювали загони опору іспанцям, назива-ли лісовими гезами. А тих, хто виходив у море на кораблях, звали морськими гезами. На легких суднах вони були справжніми госпо-дарями нідерландського узбережжя, здійснювали напади на іспансь-кі кораблі, не допускали ніякої допомоги режимові Альби.

У 1572 р. саме морські гези захопили порт Брілле і знищили іс-панську залогу. Це було початком повстання на півночі Нідерландів. Населення провінцій нещадно розправлялося з іспанцями та їх при-бічниками. Владу на місцях захоплювали представники буржуазії.

Незабаром Альба відповів ще більшим терором. Іспанці захопи-ли і сплюндрували кілька невеликих міст. Мешканцям Нардена загарбники пообіцяли пощаду, але не дотримали слова. Півсотні мі-щан, що з’явилися до церкви складати присягу іспанцям, поголовно винищили, а церкву спалили. У 1573 р. після семи місяців облоги капітулював Гарлем. Майже всіх його мешканців було вирізано. Та ці страхіття не зломили повстанців. Їхні успіхи ставали все біль-шими.

Занепокоєний таким розвитком подій, Філіпп II відкликав Альбу з Нідерландів. Наступний намісник короля дон Люїс де Рекесенс ліквідував «криваву раду» і відмінив деякі податки. Та це не зупини-ло повстання.

1575 р. дві провінції — Голландія і Зеландія — проголосили про свій розрив з Іспанським королівством. Правителем нової держави було обрано Вільгельма Оранського.

1576 р. іспанці вчинили ганебну розправу над мешканцями Антверпена. Вони дикими засобами сплюндрували місто, вбили ві-сім тисяч його жителів, спалили більше тисячі будинків. У відповідь усі провінції Нідерландів об’єдналися для боротьби з Іспанією.