Тема 12 англійська революція середини XVII ст.

Англія була ще однією країною Європи (після Нідерлан-дів), де відбулася революція, що ліквідувала феодально-абсо-лютистський лад і сприяла утвердженню капіталістичних відносин.

Причини і початок революції. Громадянська війна

Вже на початку XVII ст. населення Англії збільшилося до 5,5 млн. чоловік (див. тему 5). Значних успіхів було досягнуто в розвитку промисловості і торгівлі. Зокрема, до середини XVII ст. до-буто близько 3 млн. тонн вугілля, що становило майже 80% усього європейського видобутку. Англійці були основними постачальника-ми сукняних тканин. У країні повсюди створювали нові мануфак-тури, швидко зростали портові міста, зокрема Лондон. Населення столиці становило понад 400 тис. чоловік. Проте в країні панували феодальні порядки, які суттєво стримували подальший розвиток капіталістичних відносин. Постійно зростали податки, тривали ма-сові огороджування селянських земель.

У 1603 р. на англійському престолі династію Тюдорів змінила династія Стюартів. Її перші представники — королі Яків I (1603—1625 рр.) і Карл I (1625—1649 рр.) спиралися на давню знать та англіканську церкву на чолі з призначеними ними ж єпископами. У своїй політиці вони перейшли до відкритої диктатури, прагнули ліквідувати парламент і утвердити необмежену королівську владу.

З самого початку свого правління Яків I почав ігнорувати англій-ський парламент і відверто заявляв, що народне представництво існує тільки завдяки добрій волі короля. У відповідь парламентарі не ухвалювали його пропозицій. Розлючений король тричі розпускав парламент.

Карл I продовжував політику свого батька. Утретє він розпустив парламент країни в 1629 р. і до 1640 р. правив одноособово. Голов-ними радниками короля були прибічники абсолютизму: великий скарбник Річард Вестон, намісник Ірландії лорд Страффорд та архієпископ Вільям Лод. Останній виступив з теорією про божеське право королів й обов’язок підданих підкорятися у справах сумління. Скориставшись з цього, король проголосив обов’язкову приналеж-ність усіх громадян до англіканської церкви і почав переслідувати пуритан (тобто прихильників очищення англіканської церкви від за-лишків католицької). Це спричинило не тільки велике невдоволення серед англійців, а й повстання шотландців, які засудили всі королів-ські реформи. Карл не зумів утихомирити Шотландію, в якій поча-лася справжня війна.

У квітні 1640 р. король змушений був скликати англійський пар-ламент, щоб заручитися його підтримкою в боротьбі з повсталими шотландцями. Але палата громад відмовила Карлу в цьому, вима-гаючи змінити його політику. У відповідь він розпустив і парламент, котрий проіснував тільки три дні й згодом дістав назву Короткого. Тим часом повстанці захопили Шотландію, а незабаром їхнє військо перейшло кордон із Англією. Ситуація погіршувалася.

У листопаді 1640 р. Карл I знову скликав парламент, що проіс-нував до 1653 р. і пізніше був названий Довгим. Палата громад від-разу виступила проти політики уряду. Через деякий час Страффорда стратили, а Лода ув’язнили. Абсолютизм перебував у серйозній кри-зі, а його супротивники були впевнені в кінцевій перемозі. В Англії почалася революція.

Влада в державі дедалі більше переходила до парламенту, який підтримував народ. Це не подобалося королю та його оточенню. 4 січня 1642 р. Карл I у супроводі 400 солдатів з’явився в парла-менті, щоб заарештувати п’ятьох ватажків палати громад. Проте їх вчасно проінформували про наміри короля, і вони встигли виїхати з Лондона. Парламентарі зустріли Карла криками «Привілеї!», а нас-тупного дня відмовилися видати «зрадників». Для їхньої охорони було створено військо. Незабаром король залишив столицю і оголо-сив парламенту війну.

Восени 1642 р. відбулася перша битва біля Еджхілла, де армія Карла I здобула переконливу перемогу. Парламентські війська прог-рали й подальші серйозні сутички. Врешті-решт це призвело до реорганізації армії, яку здійснив Олівер Кромвель. У його війську панували залізна дисципліна, воєнний дух і релігійний фанатизм. Було заборонено пити, розважатися, проклинати, а вояки перебува-ли увесь час у молитві, співах і на проповідях.

У липні 1644 р. парламентська армія «нового зразка» під прово-дом Кромвеля здобула першу перемогу у битві біля Марстон-Мура. Вирішальний бій розпочався в червні 1645 р. під селищем Нейзбі і закінчився нищівною поразкою армії короля. Улітку 1646 р. Карл I капітулював і втік до шотландців, які видали його парламенту за великий грошовий викуп. У березні 1647 р. громадянська війна була призупинена.

У лютому 1648 р. король вступив у змову з тими самими шот-ландцями, запропонувавши відновити війну з парламентом. У серп-ні того ж року парламентська армія розбила королівські війська біля Престона, і незабаром Карл I Стюарт остаточно програв війну.

Лютнева авантюра коштувала королю життя. 20 січня 1649 р. над Карлом I розпочався суд. Коли його звинуватили в державній зраді, він запитав: «Я хочу знати, якою владою я викликаний сюди, тобто якою законною владою?» На восьмий день судді ухвалили смертний вирок «тиранові, зрадникові, вбивці» Карлу Стюарту. На-решті, 30 січня 1649 р. королю зітнули голову.

19 травня 1649 р. парламент прийняв Акт про проголошення Англії Республікою.

Проти республіканської влади виступили Ірландія і Шотландія. Каральні експедиції в ці країни очолював безпосередньо Олівер Кромвель. У 1652 р. вони були остаточно завойовані. Це призвело до посилення ролі армії в Англії і підривало стійкість республікансь-кого устрою.

У 1653 р. Олівер Кромвель розігнав парламент і проголосив себе лордом-протектором Республіки (тобто її захисником). Фактично він став своєрідним президентом Англії (1653—1658 рр.), та коли йому запропонували королівський престол, він після довгих вагань відмовився.

Дати

1603 р.— початок правління в Англії династії Стюартів.

листопад 1640 р.— скликання Довгого парламенту, початок Анг-лійської революції.

1642—1648 рр.— громадянська війна в Англії.

червень 1645 р.— битва під Нейзбі, перемога парламентської армії «нового зразка».

січень 1649 р.— суд над Карлом I Стюартом і його страта.

19 травня 1649 р.— проголошення Англії Республікою.