Запитання

1. Охарактеризуйте загальну ситуацію в Московській державі після смерті Івана IV Грозного.

2. Хто такий Борис Годунов? Коли і чому його було обрано царем?

3. Що спричинило повстання холопів 1603—1604 рр.? Які наслідки воно мало?

4. Хто такий Лжедимитрій I? Чи відразу до нього перейшла влада після смерті Бориса Годунова? Чому народні маси спочатку підтримували самозванця, а потім повстали проти нього?

5. Розкажіть про повстання під керівництвом Івана Болотникова.

Польська і шведська інтервенції та їх розгром

В 1607 р. з’явився ще один чоловік, який називав себе Дмитрієм. Він ніби врятувався від розправи, а в Москві вбили іншого. Новий Дмитрій закликав до повалення боярського царя і пішов походом на столицю. Його підтримували не тільки магнати Речі Посполитої, а й сам папа.

Влітку 1608 р. другий самозванець підійшов до Москви, але захопити її не зміг і розташувався табором у Тушині (через це його прозвали «тушинським злодієм»). Загони Лжедимитрія II нападали на містечка і села, грабуючи й утискуючи місцеве населенняю

Василь Шуйський вирішив звернутися по допомогу до шведсь-кого короля Карла IX (1599—1611 рр.) і в лютому 1609 р. уклав з ним Виборзький договір. В обмін на загони шведських найманців Московія відмовлялася від своїх претензій на Балтійське узбережжя, віддавала Швеції місто Корелу з повітом і дозволяла вільний обіг шведської монети на своїй території. Підписуючи такі умови, цар фактично створив привід для втручання Швеції у внутрішні справи Московської держави.

Наприкінці літа 1609 р. війська польського короля Сигізмунда III (1587—1632 рр.) вторглися в Московію. Так розпочалася відкрита інтервенція Речі Посполитої. Восени того ж року поляки підійшли до Смоленська, населення якого упродовж 20 місяців мужньо відбивало їхні наступи. Туди поспішали й шляхтичі з Тушина. Лжедимитрій II був приречений. Тому таємно втік у Калугу, де невдовзі його вбили.

Улітку 1610 р. поляки підійшли до Москви і 24 червня завдали поразки царським військам біля Клушина. Шлях на столицю був відкритий. Шведські найманці розбіглися й почали грабувати місце-ве населення. Це спричинило змову проти Василя Шуйського, котро-го насильно постригли в ченці.

Владу в країні захопила група із семи бояр («семибоярщина») на чолі з князем Федором Мстиславським. У серпні 1610 р. вона прого-лосила московським царем польського королевича Владислава (1610—1612 рр.), а восени таємно впустила поляків у Москву. Тим часом на півночі Московії господарювали шведи, які добивалися проголошення свого королевича царем.

На початку 1611 р. в Рязанській землі зібралося перше народне ополчення на чолі з дворянином Прокопієм Ляпуновим. До нього постійно приєднувалися люди. Весною ополченці підійшли до Моск-ви. Там вибухнуло народне повстання, але інтервенти підпалили місто і згодом опанували ситуацією. Шведи увійшли в Новгород, воєвода якого визнав залежність від Карла IX. Після цього інтервен-ти захопили ще багато північних міст.

Восени 1611 р. в Нижньому Новгороді було організувано друге народне ополчення. Його очолили посадський староста Кузьма Мі-нін і князь Дмитро Пожарський. Центром гуртування цього опол-чення був Ярославль, де створили тимчасовий уряд Московії.

Влітку 1612 р. ополченці визволили від інтервентів північні райони країни, а в серпні підійшли до Москви. Облога столиці три-вала до жовтня, коли поляки капітулювали. Москву було повністю визволено від іноземних інтервентів.