- •Конспект з предмету
- •1. Книга Ісуса Навина 7
- •2. Книга суддів 24
- •3. Книга руф 34
- •4. Книги царств 37
- •5. Друга книга царств 49
- •6. Третя і четверта книги царств 56
- •17.1 Поділ і зміст книги 141
- •Вступ. Історичні книги Старого Завіту
- •7. Книги параліпоменон 87
- •8. Книги Ездри та Неемії 91
- •Книга Ісуса Навина.
- •Книга Суддів.
- •Книга Руф.
- •2 І 3 книга Ездри;
- •Книга Товита;
- •Книга Юдиф;
- •1, 2 І 3 книги Маккавейські.
- •1. Книга Ісуса Навина
- •1.1. Автор, час і мета написання книги. Ісус Навин і його прообразне значення
- •Поділ на частини і стислий огляд змісту
- •Автор книги і час її написання
- •1.3. Населення Палестини. Мова, релігія та суспільний устрій ханаанських племен
- •Особистість Ісуса Навина і його прообразне значення
- •Мета написання книги
- •1.4 Чудесний перехід євреїв через Йордан ( Іс. Нав. Ііі, IV розд. )
- •1.5 Чудесна перемога над містом Єрихон
- •1.6 Археологічні дослідження біблійних міст
- •1.7 Жертовник зайорданських колін як символ їх єдності з усім єврейським народом ( ххіі розд. )
- •1.8. Поділ обітованного краю між колінами Ізраїля
- •1.9 Останні промови Ісуса Навина до народу та обітниці Ізраїля у вірності Ягве
- •2. Книга суддів
- •2.1 Автор і час написання книги
- •2.2 Хронологія періоду Суддів
- •2.3 Поділ книги на частини та її зміст
- •Канонічна гідність книги Суддів
- •2.4 Теократія як релігійно-суспільний ідеал Ізраїля. Наслідки невірності євреїв Богові та Його Закону (іі розд.)
- •2.5 Святоотецьке тлумачення чудесного зрошення руна Гедеона (Суд. VI)
- •2.6 Обітниця судді Ївтаха та її виконання
- •2.7 Релігійний та моральний занепад Ізраїля. Ідолопоклонство в домі Михи Єфремлянина. Культ коліна Данового
- •2.8 Міжусобна війна Ізраїля з коліном Веніаміна. Загроза повного винищення останнього
- •3. Книга руф
- •3.1 Назва книги, автор і час написання
- •3.2 Значення Руфи в історії Церкви Божої
- •3.3 Богослів’я та літературні особливості книги Руф
- •4. Книги царств
- •4.1 Письменники книг
- •Хронологічні рамки книг Царств
- •Мета написання книг
- •4.2. Перша книга царств
- •4.3 Ілій – первосвященик і суддя. Становище Ізраїля за часів правління Ілія
- •4.4 Археологічна примітка
- •4.5 Пророча пісня – молитва Анни. Її месіанський зміст
- •4.6 Самуїл – священик, пророк, суддя. Покликання Самуїла до пророчого служіння
- •4.7 Обставини народження ізраїльської монархії. Перший цар Ізраїля
- •Археологічна примітка
- •4.8 Саул у Аендорської чарівниці (1Цар. XXVIII, 3 – 25). Святоотецьке тлумачення
- •5. Друга книга царств
- •5.1 Гідність Давида як царя і богонатхненного письменника
- •5.2 Єрусалим – політична та духовна столиця Ізраїля
- •5.3 Пророцтво Нафана про утвердження Давидового дому на віки
- •5.4 Гріх Давида і наслідки його падіння
- •6. Третя і четверта книги царств
- •6.1 Історико-критичні дані
- •6.2 Царювання Соломона. Золотий вік Ізраїля
- •IV. Відступництво і смерть
- •6.3 Перше і друге з’явлення Господа Соломону і подальше провіщання волі Божої цареві через пророків
- •6.4 Побудова Єрусалимського храму та молитва Соломона на його освячення
- •6.5 Освячення храму
- •6.6 Розділення єдиного царства. Зовнішні та внутрішні причини краху ізраїльської монархії
- •6.7 Релігійна реформа Єровоама. Культ золотих тельців у північному Ізраїльському царстві
- •6.8 Святі Божі пророки Ілля та Єлисей. Ревність Іллі у відновленні істинного богошанування та його чудесне вознесіння на небо
- •6.8 Пророк Міхей. Протистояння істинних та неправдивих пророків в Ізраїльському царстві
- •6.9 Падіння Ізраїльського царства. Ассирійський полон. Утворення нової спільноти в Палестині – самарян. ( 4 Цар. XVII розд. )
- •6.10 Цар Єзекія та відродження духовного життя Юдеї за його правління. Чудесне зцілення Єзекії.
- •6.11 Благочестиве царювання юдейського царя Йосії та його ревність у відновленні істинного богошанування. Знайдення книги Закону
- •6.12 Падіння Юдейського царства. Зруйнування Єрусалима та початок Вавилонського полону
- •7. Книги параліпоменон
- •7.1 Автор книги, час і мета написання
- •7.2 Джерела книг Параліпоменон
- •7.3 Тематичний поділ книг Параліпоменон на частини
- •7.4 Розподіл Давидом священиків на череди для священнослужіння
- •7.5 Покаянна молитва Манасії. Неканонічний текст. (2 Хр. Хххvi розд.)
- •8. Книги Ездри та Неемії
- •8.1 Тематичний поділ книги Ездри за розділами
- •8.2 Історичні передумови до книг Ездри і Неемії. Останні дні Вавилонської імперії. Кінець неволі.
- •Із маніфесту царя Кіра про взяття Вавилону
- •8.3 Повернення першої хвилі репатріантів. Побудова другого Єрусалимського храму
- •8.3 Повернення другої хвилі полонених. Діяльність Ездри у відродженні релігійно-духовного життя в Ізраїлі.
- •8.4 Повернення третьої хвилі полонених на чолі з Неемією. Відбудова Єрусалимських стін.
- •9. Історичний фон книги Есфір
- •9.1 Назва книги Есфір
- •Огляд змісту
- •9.2 Автор і час написання книги Есфір
- •9.3 Неканонічні місця книги Есфір
- •Якого походження ці неканонічні додатки?
- •10.1 Ставлення до неканонічних книг православного богослів’я
- •10. Неканонічні книги
- •Історичні книги (7):
- •1,2,3 Маккавейські книги;
- •Загальний висновок з наведених цитат повинен бути такий:
- •11. Друга книга Ездри
- •Автор і час написання книги
- •11.1 Відношення 2-ї книги Ездри до книг Параліпоменон, 1-ї книги Ездри і Неємії
- •Зміст книги
- •11.2 Недостовірні та сумнівні місця 2 книги Ездри
- •12. Книга Товита
- •12.1 Автор і час написання книги
- •12.2 Мова оригіналу книги та її переклади
- •12.3 Історичне і моральне значення книги
- •13. Книга Юдиф Назва і поділ книги
- •13.1 Перемоги Олоферна і облога Ветулії.
- •13.2 Подвиг Юдиф.
- •13.3 Літературні особливості книги. Час її походження
- •13.4 Мова оригіналу книги Юдиф та головний переклади
- •14. Елінізація сходу
- •15. Маккавейські книги Загальні положення
- •15.1 Автор і час написання 1-ї Маккавейської книги. Мова оригіналу
- •15.2 Зміст і тематичний поділ 1-ї Маккавейської книги
- •Зміст книги за тематичного викладу можна поділити на чотири частини:
- •15.3 Насильницька елінізація Юдеї та повстання священика Маттатії
- •15.4 Подвиги Юди Маккавея 166– 160 рр. До р.Х.
- •15.5 Подвиги Іонафана Маккавея 160-143 рр.
- •15.6 Правління Симона Маккавея 143-135 рр. (хііі – хvі розділи)
- •15.7 Історичне значення і духовно-патріотичний авторитет книги
- •16. Друга Маккавейська книга
- •16.1 Поділ і зміст книги
- •16.2 Духовно-моральне становище юдеїв і гоніння Антіоха Епіфана (ііі-vіі розділи)
- •16.3 Подвиги Юди Маккавея (vііі-хv розділи)
- •16.4 Про автора і час написання книги
- •16.5 Історичне і повчання значення Другої Маккавейської книги
- •17. Третя Маккавейська книга
- •17.1 Поділ і зміст книги
- •17.2 Про автора, час написання і мову оригіналу книги
- •17.3 Історичний і повчальний авторитет книги
- •18. Третя книга Ездри Назва книги та її головний зміст
- •18.1 Про час походження і авторство книги
- •19. Хронологія Біблійної історії
- •Іv. Поділення царства: Юда та Ізраїль
- •Єровоам і Ровоам
- •Перське володарювання
- •V. Відродження Юдеї (538-333)
- •Боротьба наступників Олександра.
- •Vіі. Палестина під владою Риму
- •Хронологія царів Ізраїльського та Юдейського царств.
- •20. Рекомендована література Видання Святого Писання
- •Святоотцівські джерела
- •Чорновий Матеріал стены иерихонские
- •"Верою пали стены Иерихонские по семидневном обхождении"
6.8 Пророк Міхей. Протистояння істинних та неправдивих пророків в Ізраїльському царстві
(3 Цар. XXII, 1–22)
В останні роки свого царювання нечестивий цар Ахав був зайнятий війнами з Сирією, які скінчились переконливими перемогами ізраїльського царя та нерозумною співдружністю з ворогом обітованого краю. За домовленістю сирійський цар Венадад повинен був повернути Ізраїлю всі відвойовані міста.
Мир з Сирією тривав близько трьох років. Венадад, напевно, не повернув відвойованих міст, внаслідок чого стала неминучою нова війна. Ахав вирішив силою забрати у сирійців стратегічно важливе місто Рамот Галаадський. Для забезпечення успіху він кличе на допомогу свого союзника юдейського царя Йосафата, відомого своїм благочестям (це 4-й юдейський цар). Благочестивий Йосафат не відважувався на таку небезпечну і важливу справу, не дізнавшись на це волі Божої через пророків. Тоді Ахав закликав 400 пророків. Ті в один голос пророкували союзникам блискучу перемогу. Однак за наполяганням Йосафата покликали ще й пророка Міхея, сина Їмвлиного, який “зазвичай не пророкує нічого доброго”. Перед тим, як сказати гірке слово правди, Міхей іронічно повторює слова 400 пророків,що пророкували успіх. “Це заклик до совісті Ахава”, – говорить бл. Феодорит. Міхей, повторюючи неправду, немов дає зрозуміти, що цар не гідний чути правду, тому що він вже придушив у собі правдивий голос совісті. Мета досягнута. Ахав розуміє нещирість пророка. Тоді Міхей відверто пророкує поразку ізраїльтян і пояснює, що Сам Господь попустив духу неправди говорити устами пророків. Неправдиві пророки повстають на Міхея, а один з них, Седекія, навіть вдарив його по щоці. Ахав наказав посадити Міхея до в’язниці з суворим наказом годувати лише хлібом і водою, поки цар не повернеться з походу з урочистостями переможця. Однак слова пророка змусили Ахава подбати про свою безпеку. Він зняв з себе царське вбрання, щоб не бути особливо помітним ворогу, і підступно запропонував лише одному Йосафату носити царські регалії під час походу. Під час битви Венадад наказав кінноті спрямувати всю свою силу проти ворожого царя, і сирійська кіннота з такою силою накинулась на Йосафата, що він врятувався лише відчайдушним криком: “Я не Ахав!” А тим часом, не зважаючи на всі перестороги, Ахав був смертельно поранений стрілою, а ізраїльське військо вдалося до втечі. Тіло царя поховали в Самарії, а коли мили окривавлену колісницю, то кров Ахава лизали пси, як і передрікав йому пророк Ілля.
Таким чином, Міхей засвідчив Ахаву про неправдивість 400 пророків за допомогою “слова Господнього” – духовного видіння – іносказання, котре ясно вказує на те, як Господь попускає сатані спокушувати людей. У даному випадку “дух неправди”, тобто диявол, лише підлещував горделивій думці Ахава.
6.9 Падіння Ізраїльського царства. Ассирійський полон. Утворення нової спільноти в Палестині – самарян. ( 4 Цар. XVII розд. )
Після відносного миру та порядку за часів Єровоама ІІ на ізраїльському престолі з’являється цілий ряд царевбивць-узурпаторів, які в свою чергу ставали жертвами наступних. Могутність держави швидко занепадала, тоді як на сході за річкою Єфрат зростала в могутності Ассирійська монархія, що накопичувала сили для завоювання світу. На ассирійському престолі в столиці монархії – Ніневії з’являється ряд великих царів завойовників, які розпочинають далекі військові походи. Перший удар був нанесений по Сирійському царству. Наступним повинно було стати царство Ізраїльське. Однак Бог, продовжуючи своє довготерпіння, посилає з проповіддю покаяння до ніневітян пророка Йону. Сила Ізраїльських пророків сягала й раніше далеко за межі обітованого краю і визнавалась навіть у ворожій Сирії. Однак тепер силу богонатхненного слова повинні були визнати жителі гордої і могутньої столиці Ассирії – Ніневії, яка в цей час знаходилась на вершині своєї могутності і багатства. Це було одне з найвеличніших міст давнини. Як місто поганське, Ніневія особливо відрізнялась надмірною гординею і нечестям, тому ізраїльський пророк повинен був надати їй урок смирення і благочестя. Проповідь його мала великий успіх. Ніневітяни покаялись у своїх беззаконнях, визнаючи Йону вісником Якогось “невідомого Бога”, Котрого однак шанували язичники. Подробиці подорожі пророка Йони описані в його книзі, що входить до корпусу пророчих книг старозавітнього канону.
Таким чином, біда чужоземного завоювання була на деякий час відведена від царства Ізраїльського. Однак зло у ньому запанувало остаточно. Після Єровоама ІІ на престолі в Самарії з’являється цілий ряд царів, короткочасне правління яких відмічене особливими беззаконнями і тиранією, що все більше і більше послаблювало царство, готуючи його до неминучої загибелі. В цей час проповідують такі пророки як Амос і Осія, які вже ясно пророкували про майбутній полон. Але все було даремно. Тоді Господь попустив грізному завойовнику покласти кінець Ізраїльському царству.
Ще до 19-го, останнього ізраїльського царя Осії ассирійцями були завойовані зайорданські землі, а їх жителі відведені в полон. Коли ж Осія, який, подібно до своїх попередників, досяг пристолу через царевбивство, відмовився платити ассирійцям данину, Салманасар вирішив покарати його за повстання. Осія у відчаї звертається за допомогою до Єгипту, однак це ще більше розлютило Салманасара і навіть налякало самого Осію, який для того, щоб умилостити грізного завойовника, виїхав йому назустріч і цим прискорив кінець свого царювання. Салманасар взяв царя під варту і посадив його у в’язницю, після чого розпочалась відчайдушна боротьба під стінами самої Самарії. Добре укріплена Самарія трималась проти неприятеля протягом трьох років, так що сам Санманасар помер, не дочекавшись падіння неприступної ізраїльської столиці. Осаду міста закінчив, як на це вказують ассирійські пам’ятники, його син Саргон. Він узяв Самарію на 9-й рік царювання нещасного Осії, в 722 році до Р. Х. Щоб остаточно позбавити країну можливості нових повстань, значна частина ізраїльтян була розселена в межах Ассирійської монархії. А на їх місце в Палестину були переселені інші народи, котрі змішавшись між собою і з позосталими ізраїльтянами, утворили народність, що отримала назву самарян.
Так скінчило своє існування Ізраїльське царство. Воно проіснувало 209 років і мало 19 царів, з котрих ні один не був гідний свого високого покликання, всі вони були ідолопоклонниками і зрадниками релігії Єгови.
“І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилось нічого, окрім коліна Юдиного” (4 Цар. XVII, 18).
Запитання до теми:
Вкажіть на внутрішні та зовнішні причини падіння Ізраїльського царства.
До яких заходів вдається Господь щоб зберегти Ізраїль від загибелі?
Проаналізуйте події, пов’язані з падінням Самарії.
Ким були самаряни і якого вони були походження?
Рекомендована літерптура:
Лопухин А. Библейская история Ветхого Завета. – М., 1990.
