9. Історичний фон книги Есфір

Перший розділ книги Есфір переносить читача в 483 рік до Р.Х. в Месопотамію, на берег річки Улай в палац мідо-перського царя Ксеркса, названого в Біблії Артаксерксом.

“І було за днів Артаксеркса,— цей Артаксеркс царював над ста двадцятьма сімома областями від Індії і до Ефіопії,— в цей час, як цар Артаксеркс сів на царський престол свій, що в Сузах, престольному місті, на третій рік свого царювання він влаштував гостину для всіх князів своїх і для тих, що служили при ньому, для головних начальників війська Перського і Мідійського, і для правителів областей своїх, показуючи велике багатство царства свого і відмінний блиск величі своєї протягом багатьох днів, ста вісьмидесяти днів. По закінченні цих днів зробив цар для народу свого, що знаходився в престольному місті Сузи, від великого до малого, гостину протягом семи днів в садовому дворі царського дому” (Есф. І, 1-5).

Дослідники, біблеїсти і сходознавці в своїх пошуках дійшли висновку, що цей “Артаксеркс” є ні хто інший, як Ксеркс (Агасвер, 485-465 рр. правління, син Дарія І Гістаспа). Він прославився своїми великими перемогами і не менш гучними поразками. Він був онуком засновника Перської імперії Кіра ІІ Великого, який переміг Вавилон і дозволив юдеям повернутись в Палестину. З самого початку свого царювання Ксеркс змушений був придушувати повстання поневолених Персією народів. Першим повстав Єгипет і Ксеркс буквально втопив його у крові. Ксеркса навіть через десятиліття називали не інакше, як злодієм. Не встиг придушити єгипетське повстання, як одразу ж довелося мати справу з повсталим Вавилоном (червень 484р. до Р.Х.), який з часів Кіра так і не зміг змиритись зі своєю теперішньою другорядною роллю. Цар швидко придушив повстання, але вже в серпні 482 року Вавилон повстав знову. Осада міста тривала декілька місяців і, вірогідно, завершилась в березні 481 року жорстокою розправою. Міські мури та інші укріплення були зруйновані вщент. Частину жреців, як головних ініціаторів повстання, було страчено. Золота статуя бога Мардука вагою близько 20 талантів (бл. 600 кг) була відвезена в Персіполь і, вірогідно, переплавлена. Ця подія стала символом крайнього приниження вавилонської релігії і означала остаточну втрату хоча б національної державності, котра зберігалась у Вавилоні після його підкорення Кіром. Вавилон почав катастрофічно сходити з світової арени не лише як політичний, але й як економічний центр. Так цар Ксеркс, сам того не усвідомлюючи, виконав древнє біблійне пророцтво: “Бел упав на коліна, зігнувся Нево, — стали ідоли їхні для звірини і худоби; ваша ноша стала тягарем для втомлених тварин” (Іс. ХLVI, 1).

Зламавши опозицію Вавилону і навівши порядок в середині країни, Ксеркс розпочав активну зовнішньополітичну діяльність. Давньогрецький історик V ст. до Р.Х. Геродот передає промову Ксеркса до вельмож свого царства: “Нині я зібрав вас, щоб відкрити свій задум. Я планую, з’єднавши мостом Геллеспонт, вести війська через Європу на Елладу. Якщо ми підкоримо афинян та їх солдат, то зробимо Перську державу межуючою з ефірним царством Зевса… усі ці країни я перетворю з вашою допомогою в єдину державу і пройду через всю Європу”¹. Таким чином справдилось біблійне пророцтво про Мідо–Персію і Ксеркса: “А я в першому році мідянина Дарія став йому підпорою, щоб зміцнити й посилити його. А тепер звіщу тобі істину: Ось ще три царі повстануть у Персії, а четвертий збагатиться багатством, більшим від усіх, а своєю силою в багатстві своїм підбурить усіх проти грецького царства” (Дан. ХІ, 1-2). Три наступні за Дарієм Мідянином царі — це Кір ІІ, Камбіз, Дарій І, і четвертий Ксеркс, який дійсно підняв усіх, тобто всі народи проти греків, на війну, яку розпочав ще його батько.

У Святому Писанні є також пророцтва й про те, як закінчиться ця війна (див.: Дан. VІІІ, 19-21). Згідно пророцтв Даниїла, Еллада мала завдати великої поразки імперії, заснованої Кіром. Ксеркс не міг не знати про книгу пророка Даниїла. Цей провісник Божественного Об’явлення був надто яскравою політичною і духовною фігурою свого часу, щоб бути забутим. До того ж Даниїла від Ксеркса відділяло менш як 50 років. Цар міг знати про нього і його пророцтва також через свою дружину — царівну Есфір. Але цар вчинив інакше. Геродот свідчив, що зібране Ксерксом військо не можна зрівняти ні з одним з попередніх відомих в історії воєн. Греко-Перські війни закінчились повною поразкою персів у вирішальних боях в 480 році до Р.Х. Так, у битві при Саламіні було знищено більше 200 перських човнів. Здавалось, навіть природа у цій війні була проти персів. Для переправлення військ з Азії в Європу через Геллеспонт Ксеркс наказав побудувати міст. Один міст збудували фінікійці з канатів з білого льону, а інший — з папірусних канатів — єгиптяни. Коли ж протока була з’єднана мостами, піднявся такий буревій, що знищив ці побудови. Дізнавшись про це, розгніваний Ксеркс наказав бити Геллеспонт (300 ударів бича), а потім опустити в його води пару кайданів. Так Ксеркс покарав море, а наглядачам за будівництвом моста відрубали голови. Таким був характер цього царя. Всі двадцять років свого правління Ксеркс воював з греками, зазнаючи все більших і більших поразок. У виснаженій війною імперії почали повставати провінції, спалахнув голод. Сам цар підпав під вплив своїх наближених осіб, які разом з його сином в одну з ночей у серпні 456 року вбили царя в його власній спальні. Однак всі події, що описані в книзі Есфір, відбулись, як вказує священний письменник, на третій рік його царювання, коли цар Ксеркс знаходився ще в зеніті своєї слави і могутності.