8.4 Повернення третьої хвилі полонених на чолі з Неемією. Відбудова Єрусалимських стін.

В давнину місто без мурів вважалося неповноцінним. Воно було беззахисним навіть перед незначною силою противника. Тому юдеї, що повернулись, віддавали перевагу селам. Намагання старійшин відбудувати мури були зірвані доносами самарян, які звинувачували юдеїв перед царем в організації заколотів та бунтів. Внаслідок цього Ксеркс наказав “силою зброї” призупинити роботи (Езд. IV, 23).

Однак за наступного царя, Артаксеркса І становище змінилось. У нього був наближений єврей Неемія (євр. Нехем’я — “утішитель” або “втіха Господня”). Його друге ім’я Тиршафа – “вождь”, “правитель” могло бути лише означенням державної служби Неемії.

Брат Неемії, Ханані, прибув з Єрусалиму з делегацією юдеїв до царської резиденції в м. Сузи (160 км на північний схід від Перської затоки) щоб сповістити Неемію про те, що населення Юдеї знаходиться в злиденному становищі, а мури Єрусалиму все ще лежать в руїнах. Неемія, який займав пост царського чашника, отримавши такі вісті, гаряче плакав і молився. Молитва Неемії (Неем. І, 5-11) вказує на його добру обізнаність з історією Ізраїля і з законом Мойсея.

Через чотири місяці, коли Неемія прислуговував Артаксерксу, трапилася сприятлива нагода проінформувати царя про стан справ на своїй батьківщині. Неемія просив дозволу повернутися і відновити Єрусалим, місто поховання своїх батьків (Неем. ІІ, 5). Артаксеркс погоджується і призначає Неемію правителем області Єгуд (Юдеї). Він навіть наказує забезпечити нового правителя будівельними матеріалами для стін і воріт міста, а також для його власного дому.

Отже, в 444 році до Р.Х., на двадцятому році правління Артаксеркса І, Неемія добровільно відмовляється від своєї високої посади при царському дворі і відправляється на батьківщину для відбудови Єрусалиму.

Стверджувати, що Неемія був євнухом, як це безпідставно дозволяють собі деякі західні дослідники, некоректно ні з наукової, ні з моральної точки зору. Царський гарем розташовувався в окремих палацах (про це також свідчить оповідання з книги Есфір), тому Неемія, як чашник самого царя, навряд чи мав до гарему якесь відношення.

Ездра перебував в Єрусалимі впродовж 13-ти років, коли туди прибув Неемія. В той час, як перший був вченим книжником і вчителем, останній виявив себе мудрим і енергійним керівником в суспільних справах. Таким чином, правління Неемії створило сприятливі умови для служіння Ездри, як священика і книжника в духовно-релігійній просвіті народу.

Прибувши до Єрусалиму, Неемія впродовж трьох днів таємно знаходився в місті, вночі складаючи плани ремонтних робіт. Довідавшись таким чином особисто про становище міста, Неемія закликає усіх співвітчизників взятися за відбудову міста Давида. Народ з ентузіазмом підтримав його. Новий намісник Юдеї, як вмілий організатор, розподіляє усі робочі ресурси народу на будівельні роботи (ІІІ, 1-32).

Ці події сильно занепокоїли сусідніх правителів провінцій Перської імперії. Несподівана інтенсивна діяльність Неемії викликала опозицію з боку таких впливових вождів, як Санаваллат хорреянин, Товія аммонитянин і Гешен аравитянин. Вони звинувачували євреїв в підготовці до повстання проти Персії. Санаваллат і Товія при підтримці аравитян, аммонитян і азотян готувались до збройного нападу на Єрусалим. В цей час Неемія, усвідомивши реальність небезпеки з боку вороже налаштованих сусідів, організував цілодобову охорону міста. Ці заходи перешкодили ворогам виконати свої задуми і євреї знову могли продовжити роботи. Однак відтепер половина людей працювала на будівництві зі зброєю в руках в повній бойовій готовності, а інша половина забезпечувала постійну охорону. Почувши звук труби, усім було наказано поспішати в те місце, де була небезпека нападу ворога. Ні одному з працівників не дозволялося покидати Єрусалим. Роботи велись від сходу до заходу сонця, а вночі місто охороняв військовс варта.

Такі інтенсивні роботи були особливо важкими для бідних людей, які все більше підпадали в залежність від багатіїв Вони повинні були сплачувати податки, відсотки за борги і не могли повністю віддатися справі відбудови міста. Багатьом загрожувала перспектива віддати в рабство своїх дітей через неможливість розрахуватись з боргами. Тому Неемія скликав народне зібрання і наказав лихварям анулювати усі зобов’язання їхніх боржників. Було скасовано відсотки. Сам Неемія, впродовж 12-ти років свого першого періоду перебування в Єрусалимі, не збирав з народу засоби на своє утримання, як правителя Юдеї, чого не робили його попередники. Таким чином, Неемія успішно вирішив економічну проблему у вирішальні для будівництва мурів дні.

Коли вороги євреїв дізнались, що мури майже збудовані, вони вирішили згубити самого Неемію. Чотири рази Санаваллат і Гешем запрошували його на зустріч в одному з селищ в долині Оно. Однак Неемія, розуміючи їх злі наміри, відхиляв запрошення, цілком розумно пояснюючи це своєю зайнятістю. Вп’яте Санаваллат звертається до Неемії з відкритим листом, в якому звинувачує його в підготовці до повстання і намагання стати царем Юдеї. Попереджаючи, що це може бути докладено персидському цареві, Санаваллат запрошував Неемію на зустріч для обговорення цього питання. Неемія відкинув ці звинувачення, вказуючи, що вони є лише непомірними фантазіями Санаваллата.

Наступним намаганням зашкодити Неемії був намір знеславити його перед народом. Санаваллат і Товія найняли для цього лжепророка Шемайю, який вказуючи Неемії на небезпеку, запропонував йому заховатися в храмі. Неемія відкинув цю пропозицію, розуміючи, що за такий вчинок він буде засуджений народом. До храму мали право заходити лише священики.

Щоб повною мірою розуміти складність ситуації у той час в Єрусалимі, треба знати, що Товія і його син Йоханан мали родинні зв’язки з відомими сім’ями в Юдеї (Езд. ІІ,5; Неем. ІІІ, 4, 30). Навіть первосвященик Еліашив мав зв’язки з Товією, хоча про його родинні зв’язки нічого не сказано. Це давало змогу Товії великою мірою бути обізнаним з діяльністю Неемії.

Не дивлячись на всі перешкоди ворожої опозиції, відбудова стін Єрусалиму була завершена за 52 дні. Тоді як Йосиф Флавій відводить на ремонт стін 2 роки і 4 місяці. На користь терміну з книги Неемії свідчить необхідність якнайшвидшого завершення робіт, а також моральне піднесення народу і велика кількість будівельників із Фекої, Єрихона, Гів’ону, Міцпи та ін. Такий ентузіазм в роботі і охороні міста навряд чи міг продовжуватися два з половиною роки. Мури відбудовувались там, де це було необхідно, велика частина стін і воріт міста не були зруйновані. Тому обидва вище наведені терміни можна узгодити таким чином: усі найважливіші роботи могли бути завершені за 52 дні, тоді як подальша розбудова міста могла продовжуватись 2 роки і 4 місяці та навіть більше.

Тепер Неемія міг зосередитись на внутрішньому облаштуванні життя народу. В ознаменування початку нового життя в Юдеї з особливою урочистістю було відсвятковано свято Труб, яке було початком Нового єврейського року, що починався в перший день останнього місяця Тісрі. На свято до Єрусалиму зібрались переселенці з усієї Юдеї. Неемія разом з Ездрою скористались цим для відновлення в свідомості народу значення заповідей Божих і закону Мойсея. На урочисте зібрання Ездра з’явився в супроводі левітів. З благоговінням відкривши Книгу Закону, він почав читати її перед народом. Але за час свого перебування у полоні євреї майже забули свою рідну мову, на якій були написані священні книги. Народ вже розмовляв на арамейській мові. Тому левіти супроводжували читання Закону перекладом на арамейську мову і необхідними тлумаченнями. Народ плакав слухаючи Писання, і каючись у своїх гріхах і переступах. В завіті, підписаному Неемією та іншими представниками юдейської спільноти, народ поклявся дотримуватись Божого закону.

Неемія потурбувався також про збільшення кількості населення Єрусалиму, щоб забезпечити його повноцінне життя. За допомогою жереба десята частина населення була переселена в Єрусалим.

Освячення стін Єрусалиму відбулося за участі всієї провінції. Народ був поділений на дві процесії. Одна на чолі з Ездрою і Неемією пішла направо, а інша наліво вздовж стін Єрусалима. Коли обидві процесії зустрілись біля храму, розпочалось урочисте зібрання з багатими жертвоприношеннями в знак подяки і радості народу.

Облаштувавши життя в Єрусалимі, Неемія повернувся до перського двору на свою попередню посаду. Але вісті про нові негаразди в місті Давида знову змусили його повернутись на рідну землю. Там він виявив, що первосвященик Еліяшив дозволив одному з ворогів народу — Товії аммонитянину поселитися в самому дворі храму і вступив у родинні зв’язки з Санаваллатом. Релігійно-моральне життя народу занепало. Спокій суботнього дня не дотримувався, десятина левітам не сплачувалась. Як і раніше, укладались шлюби з язичниками. Неемія з притаманною йому рішучістю взявся виправляти становище і притягати до відповідальності винних. Довірені люди були призначені скарбниками. Левіти знову почали отримувати свою частку. Неемія вигнав Товію з відведеного йому житла і викинув звідти усі його речі. Було суворо заборонено порушувати суботній спокій. Євреї не лише самі працювали і торгували по суботам, але й дозволяли це робити тирянам, що проживали в Єрусалимі. За наказом Неемії ворота міста зачинялись і торговці могли потрапити в місто лише наприкінці святого дня. Неемія вказував на те, що саме цей гріх був однією з причин початку Вавилонського полону і зруйнування Єрусалиму.

Значну проблему для відродження післяполоненої Юдеї становили змішані шлюби. Від чоловіків, які мали такі шлюби, Неемія вимагав клятви, що вони розірвуть будь-які зв’язки з язичниками. Він нагадував також про те, що навіть Соломон втратив свою мудрість через гріх з чужоземними жінками.

Онука первосвященика Еліяшива, який одружився на донці Санаваллата, правителя Самарії, що спричинив стільки шкоди у відбудові Єрусалиму, Неемія негайно вислав з Юдеї.

Неемія закінчує свою книгу коротким оглядом облаштування релігійного життя і відновлення богослужіння в храмі. В щирій ревності до діла Божого, він завершує своє писання словами молитви: “Пом’яни мене, Боже мій, на благо мені!”

Запитання до теми:

За яких обставин Неемія повертається до Єрусалиму? Що послужило поштовхом до цього?

Порівняйте діяльність Ездри і Неемії в Єрусалимі.

Які заходи були проведені Неемією для підвищення обороноздатності міста?

Яким було економічне становище юдеїв в цей час і що робив Неемія для його покращення?

Наскільки поширеними серед євреїв були змішані шлюби?

Чи могли вони насправді перешкодити релігійно-духовному відродженню Ізраїля?

В який термін було завершено усі будівельні роботи?

Вкажіть на особливості всенародного зібрання під час свята Труб (Неем. VIII)