Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВОЛОДЯ МУДЛ.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆
  1. *ІКД,ІАПФ, бета-блокатори

  2. Антагоністи рецепторів альдостерону

  3. Аміодарон

  4. нітрати

  5. Дігоксин

  1. До препаратів Клас І(згідно доказової медицини) , для первинної профілактики раптової серцевої смерті хворих з дилятаційною кардіоміопатією ,відносяться:

  1. *ІАПФ, бета-блокатори

  2. Антагоністи рецепторів альдостерону

  3. Аміодарон

  4. нітрати

  5. Дігоксин

  1. Діагностичними критерієми дилятаційної кардіоміопатії є всі, окрім:

  1. Кардіомегалія. Значне збільшення кардіоторакального індексу ( > 0,55).

  2. Зниження ФВЛШ до 45% і нижче

  3. Фракційне вкорочення волокон <25% за даними ехокардіографії

  4. Кінцево-діастолічний діаметр ЛШ на 117% і більше перевищує скорегований показник в залежності від віку, поверхні тіла

  5. *Легеневе серце

  1. Зменшення порожнини лівого шлуночка характерно для:

  1. Незарощення міжшлуночкової перетинки

  2. *Гіпертрофічної кардіоміопатії

  3. Аортальної недостатності

  4. Дилатаційної кардіоміопатії

  5. Мі тральної недостатності

  1. Для гіпертрофічної кардіоміопатії характерні такі клінічні варіанти перебігу захворювання,окрім:

  1. Псевдоклапанний варіант

  2. Вегетодистонічний варіант

  3. Інфарктоподібний варіант

  4. Кардіалгічний варіант

  5. *Тромбоемболічний варіант.

  1. Препаратами, які покращують гемодинаміку при гіпертрофічній кардіоміопатії ,є:

  1. *Верапаміл, бета-блокатори

  2. Альфа-адреноблокатори.

  3. Гангліоблокатори

  4. Нітрати

  5. Дігоксин

  1. Препаратами, які попереджають раптову смерть, при гіпертрофічної кардіоміопатії ,є:

  1. Верапаміл

  2. *Аміодарон.

  3. Гангліоблокатори

  4. Нітрати

  5. Дігоксин

  1. Ехо КГ ознаками гострого міокардиту.є все перераховане, окрім:

  1. *Градієнт тиску між аортою і лівим шлуночком 25 мм рт ст

  2. Збільшення всіх або окремих камер серця

  3. Порушення функції лівого і правого шлунків

  4. Зміна кінезу стінок шлуночків

  5. Зниження скоротливої функції серця

  1. Критеріями виключення гострого міокардиту є все перераховане, окрім:

  1. Відсутність маркерів інфекційного процесу

  2. Відсутність маркерів запального процесу

  3. Негативні імунологічні тести щодо наявності імунного та аутоімунного процесу

  4. Наявність фонового захворювання, що спричинює міокардіодистрофію (дегенерація міокарда).

  5. *Запальна лімфоцитарна інфільтрація міокарда з некрозом і/або дегенерацією прилеглих міоцитів

  1. Провідним синдромом в диференціальній діагностиці гострого міокардиту є:

  1. Ангінозний

  2. *Кардіомегалічний.

  3. Серцевої недостатності

  4. Аритмічний

  5. Синдром запальних змін.

  1. Який метод дослідження дозволяє встановити не тільки діагноз, а і стадію патологічного процесу в міокарді при гострому міокардиті ?

  1. ЕКГ

  2. *Ендоміокардіальна біопсія

  3. Ехо КГ

  4. Рентгенологічне обстеження

  5. Коронарографія

  1. Про яке захворювання можна думати ,аналізуючи результати обстежень хворого (рентгенологічні(кардіомегалія) і ЕхоКГ-наявність"еховільного" простору довколо серця ?

  1. Дилятаційна кардіоміопатія

  2. Рестриктивна кардіоміопатія

  3. .Гіпертрофічна кардіоміопатія

  4. Верхівкова гіпертрофічна кардіоміопатія

  5. *Ексудативний перикардит

  1. Кардіодіафрагмальні кути при ексудативному перикардиті цьому стають(особливо правий):

  1. меншим як на 90°

  2. *більшим як на 90°

  3. незмінними

  4. D.меншим як на 30°

  5. більшим як на 30°

  1. Вирішальним діагностичним методом при ексудативному перикардиті (разом з терапевтичним впливом )є

  1. *Пункція перикарду

  2. Ендоміокардіальна біопсія

  3. Ехо КГ

  4. Рентгенологічне обстеження

  5. Коронарографія

  1. Провідним синдромом в диференціальній діагностиціі при ексудативному перикардиті є:

  1. Ангінозний

  2. *Кардіомегалічний.

  3. Серцевої недостатності

  4. Аритмічний

  5. Синдром запальних змін.

  1. Характерним ускладненням при ексудативному перикардиті є:

  1. *Тампонада серця

  2. Гостра мітральна недостатність

  3. Гостра трикуспідальна недостатність

  4. Розрив міокард

  5. ТЕЛА

  1. Провідним синдромом в диференціальній діагностиці дилятаційної кардіоміопатії є:

  1. Ангінозний

  2. *Кардіомегалічний.

  3. Серцевої недостатності

  4. Аритмічний

  5. Синдром запальних змін.

  1. Підйом сегменту ST в більшості відведень характерний для:

  1. Тромбоемболії легеневої артерії.

  2. Гіпокаліємії.

  3. Гіперкаліємії.

  4. *Гострого перикардиту.

  5. Всього перерахованого.

  1. У хворих з випотом в порожнину перикарду на ЕКГ може виявлятися:

  1. Зниження вольтажу.

  2. Електрична альтернація.

  3. *Зниження вольтажу I електрична альтернація

  4. Правильної відповіді немає.

  5. Збільшення вольтажу

  1. Підйом сегменту ST в більшості відведень (окрім аVR, аVL, V1) у поєднанні з депресією сегменту Рr є ознакою:

  1. Гострого легеневого серця.

  2. *Гострого перикардиту.

  3. Випоту в порожнину перикарду.

  4. Мікседеми.

  5. ЕГострого перикардиту I Випоту в порожнину перикарду

  1. Зниження вольтажу комплексів і зубців ЕКГ часто спостерігається при:

  1. Мікседемі.

  2. Випоті в порожнину перикарду.

  3. ХОЗЛ

  4. *Всіх перерахованих станах.

  5. Мікседемі i Випоті в порожнину перикарду

  1. .Ідіопатичні форми ураження міокарду включають:

  1. Гіпертрофічну форму кардіоміопатії.

  2. Дилятаційну форму кардіоміопатії.

  3. Рестриктивну форму кардіоміопатії.

  4. *Все перерахован

  5. Гіпертрофічну форму кардіоміопатії i Дилятаційну форму кардіоміопатії

  1. При аускультації у хворих з дилятаційною кардіоміопатією часто вислуховується:

  1. *Дующий пансистолічний шум.

  2. Пізній систолічний шум.

  3. Четвертий тон.

  4. Діастолічний шум.

  5. Хлопающий перший тон.

  1. Клінічними проявами гіпертрофічної кардіоміопатії є:

  1. Задишк

  2. Стенокардія напруження.

  3. Обмороки.

  4. *Все перерахован

  5. Задишка I стенокардія напруження

  1. У хворих з гіпертрофічною кардіоміопатією більшою мірою порушена:

  1. Систолічна функція лівого шлуночку.

  2. *Діастолічна функція лівого шлуночку.

  3. Степінь порушення приблизно однаков

  4. Правильної відповіді немає.

  5. Систолічна функція правого шлуночку.

  1. .Основним механізмом обструкції виносячого тракту лівого шлуночку у хворих з обструктивним варіантом гіпертрофічної кардіоміопатії є:

  1. Дотик під час систоли міжшлуночкової перегородки і бічної стінки лівого шлуночку.

  2. *Рух передньої стулки мітрального клапана під час систоли до міжшлуночкової перегородки.

  3. Протиставлення міжшлуночкової перегородки і стулок аортального клапан

  4. Все перерахован

  5. Дотик під час систоли міжшлуночкової перегородки і бічної стінки лівого шлуночку I Протиставлення міжшлуночкової перегородки і стулок аортального клапан

  1. Інтенсивність шуму у хворих з обструктивним варіантом гіпертрофічної кардіоміопатії збільшується при проведенні всіх нижчеперерахованих прийомів, за виключенням:

  1. *Переходу в положення присідання.

  2. Швидкого вставання з положення присідання.

  3. Натужування.

  4. Прийому нітрогліцерину.

  5. Правильної відповіді немає

  1. У хворих гіпертрофічною кардіоміопатією верхівковий поштовх:

  1. Не змінений.

  2. *Посилений і тривалий .

  3. Вкороченний, високоамплітудний.

  4. Мягкий.

  5. Не визначається.

  1. На ЕКГ у хворих гіпертрофічною кардіоміопатією :

  1. *Найчастіше всього реєструються ознаки гіпертрофії лівого шлуночку.

  2. Найчастіше всього реєструються ознаки гіпертрофії правого шлуночку.

  3. Зазвичай ЕКГ в межах норми.

  4. На ЕКГ зазвичай реєструються ознаки блокади лівої ніжки пучка Гіс

  5. На ЕКГ зазвичай реєструється неповна блокада правої ніжки пучка Гіс

  1. Для хворих з "верхівковою" гіпертрофічною кардіоміопатією характерна реєстрація на ЕКГ:

  1. *"Гігантських" негативних зубців Т в лівих грудних відведеннях (V4-V6) - завглибшки до 10 мм і більш.

  2. Патологічних зубців Q.

  3. Ознак гіпертрофії правого шлуночку.

  4. Блокады лівої ніжки пучка Гіс

  5. Блокади правої ніжки пучка Гіс

  1. Фракція викиду лівого шлуночку у хворих гіпертрофічною кардіоміопатією:

  1. В межах норми.

  2. *Збільшен

  3. Знижен

  4. Не визначається.

  5. Визначається насилу

  1. Основними препаратами, вживаними при лікуванні гіпертрофічної кардіоміопатії, є:

  1. Серцеві глікозиди і діуретики.

  2. *Бета-блокатори і антагоністи кальцію.

  3. Периферичні вазоділятатори.

  4. Серцеві глікозиди і діуретики I Бета-блокатори і антагоністи кальцію

  5. Серцеві глікозиди і діуретики I Периферичні вазоділятатори

  1. Міокардит при інфекційному захворюванні може бути внаслідок:

  1. Ураження міокарду збудником інфекції.

  2. Впливу токсині

  3. Виникнення імунопатологічних реакцій.

  4. *Всього перерахованого.

  5. Ураження міокарду збудником інфекції i Виникнення імунопатологічних реакцій

  1. Серед інфекційних міокардитів найчастіше зустрічаються:

  1. *Вірусні.

  2. Бактеріальні.

  3. Паразитарні.

  4. Грибкові.

  5. Мікоплазменні.

  1. Неінфекційний міокардит виникає внаслідок:

  1. Алергічних реакцій.

  2. Токсичних дій.

  3. Химічних дій.

  4. Впливу фізичних чинникі

  5. *Всього перерахованого.

  1. На тлі дії інфекції або неінфекційного етіологічного чинника специфічними ознаками міокардиту є:

  1. Підвищення температури.

  2. Слабість.

  3. Артралгії.

  4. Все перерахован

  5. *Нічого з перерахованого.

  1. На тлі інфекційного захворювання або дії неінфекційного етіологічного чинника найбільш вірогідними типовими ознаками міокардиту є:

  1. Лейкоцитоз.

  2. Прискорена ШО

  3. *Зміни ЕКГ.

  4. Все перерахован

  5. Правильної відповіді немає.

  1. Для виявлення запальних змін міокарду підтвердження може бути отримане з допомогою:

  1. Сцинтіграфії міокарду з талієм-

  2. *Біопсії міокарду.

  3. Сцинтіграфії міокарду з пирофосфатом технецію.

  4. Радіонуклидної вентрикулографії.

  5. Всього перерахованого.

  1. При встановленні діагнозу міокардиту:

  1. Обовязкове призначення "протизапальних препаратів".

  2. Лікування в більшості випадків симптоматичн

  3. Обовязкове призначення глюкокортикоідних гормоні

  4. Обовязкове призначення метаболічних препараті

  5. *Лікування залежить від важкості перебігу Міокардиту

  1. Зниження скоротливої здатності лівого шлуночку найбільш характерно для:

  1. Гіпертрофічної кардіоміопатії.

  2. *Ділятаційної кардіоміопатії.

  3. Рестриктивної кардіоміопатії.

  4. Всього перерахованого.

  5. Правильної відповіді немає.

  1. Тромбоемболічний синдром найбільш характерний для:

  1. Гіпертрофічної кардіоміопатії.

  2. *Ділятаційної кардіоміопатії.

  3. Рестриктивної кардіоміопатії.

  4. Зустрічається з однаковою частотою при всіх формах.

  5. Не зустрічається.

  1. Синдром стенокардії напруги найбільш характерний для хворих з:

  1. *Гіпертрофічною кардіоміопатією.

  2. Дилатаційною кардіоміопатією.

  3. Рестриктивною кардіоміопатією.

  4. Зустрічається з однаковою частотою при всіх формах.

  5. Не зустрічається

  1. Систолічний рух вперед передньої стулки мітрального клапана характерний для:

  1. *Гіпертрофічної кардіоміопатії.

  2. Ділятаційнної кардіоміопатії.

  3. Рестриктивної кардіоміопатії.

  4. Гіпертрофічної кардіоміопатії I Рестриктивної кардіоміопатії

  5. Правильної відповіді немає.

  1. У патогенезі так званого "пивного" серця основне значення має:

  1. Надлишкове споживання алкоголю.

  2. Надлишкове споживання рідини.

  3. *Наявність кобальту в пиві.

  4. Наявність міді в алкоголі.

  5. Наявність селену в пиві.

  1. Концентрична симетрична гіпертрофія лівого шлуночку:

  1. Часто зустрічається при гіпертрофічній кардіоміопатії.

  2. *Рідко зустрічається при гіпертрофічній кардіоміопатії.

  3. Не зустрічається при гіпертрофічній кардіоміопатії.

  4. Часто зустрічається при дилятаційній кардіоміопатії.

  5. Часто зустрічається при рестриктивній кардіоміопатії.

  1. Гігантські негативні зубці "Т" в прекордіальних відведеннях характерні для:

  1. Рестриктивної кардіоміопатії.

  2. Ділятаційної кардіоміопатії.

  3. *Особливого варіанту(верхівкової) гіпертрофічної кардіоміопатії.

  4. Будь-яких варіантів гіпертрофічної кардіоміопатії.

  5. Часто зустрічається при рестриктивній кардіоміопатії.

  1. Звуження виносного тракту лівого шлуночку:

  1. Завжди має місце при гіпертрофічній кардіоміопатії.

  2. Ніколи не зустрічається при гіпертрофічній кардіоміопатії.

  3. *Зустрічається в частині випадків гіпертрофічної кардіоміопатії.

  4. Часто зустрічається при дилятаційної кардіоміопатії.

  5. Часто зустрічається при рестриктивній кардіоміопатії.

  1. При гіпертрофічній кардіоміопатії товщина міжшлуночкової перегородки:

  1. *Зазвичай перевищує товщину задньої стінки лівого шлуночку.

  2. Зазвичай поступається товщині задньої стінки лівого шлуночку.

  3. Зазвичай дорівнює товщині задньої стінки лівого шлуночку.

  4. Зазвичай дорівнює товщині задньої стінки правого шлуночку.

  5. Зазвичай поступається товщині задньої стінки правого шлуночку.

  1. Асиметрічна гіпертрофія міжшлуночкової перегородки:

  1. Зустрічається тільки при гіпертрофічній кардіоміопатії.

  2. Характерна також для дилятаційної кардіоміопатії

  3. *Может зустрічатися не тільки при кардіоміопатіях, але і при інших захворюваннях серця

  4. Характерна також для рестриктивної кардіоміопатії

  5. Характерна також для міокардиту.

  1. Найбільш інформативним методом для виявлення випоту в перикард є:

  1. Рентгенологічний.

  2. Фонокардіографія.

  3. ЕКГ.

  4. Фізикальні дослідження.

  5. *Ехокардіографія.

  1. Характерною ехокардіографічною ознакою обструктивної форми гіпертрофічної кардіоміопатії є:

  1. Однонаправлений діастолічний рух стулки мітрального клапан

  2. *Систолічний зсув вперед передньої стулки мітрального клапан

  3. Діастолічне "тремтіння" передньої мітральної стулки.

  4. Дотикання міжшлуночкової перегородки передньої мітральної стулки в діастолу.

  5. Дилятація лівого шлуночк

  1. Електрична альтернація серця характерна для:

  1. Гіпертрофічної кардіоміопатії.

  2. Застійної недостатності кровообігу.

  3. Гострого інфаркту міокард

  4. *Масивного випоту в перикард.

  5. Метаболічної кардіоміопатії.

  1. При невеликому об'ємі випоту в порожнину перикарду він найчастіше локалізується в ділянці:

  1. Бокової поверхні лівого шлуночк

  2. Передньої поверхні правого шлуночк

  3. *Задньої поверхні лівого шлуночк

  4. Верхівки серця.

  5. Передньої поверхні лівого шлуночка

  1. ЕКГ-зміни при серозно-фібринозному перикардиті полягають в: