§2. Ризик-орієнтований підхід і класифікація ризиків

Ризик-орієнтований підхід (РОП) у галузі безпеки ґрунтується на положенні, що всі появи небезпеки (у виробничій сфері, у повсякденному житті і побуті), незважаючи на їх різноманіття, мають однакову природу виникнення і однакову логіку розвитку подій. Основними завданнями РОП є створення наукових основ забезпечення надійності складних технічних систем для безпеки людей і довкілля, розроблення методів оцінки ступеню небезпеки промислових об’єктів та наукових засад концепції прийнятного ризику. Зниження ризику наразитися на небезпеку потребує витрат суспільства і пов’язане із інвестуванням природної, техногенної та соціальної сфер.

Залежність сумарного (технічний плюс соціально-економічний) ризику від загальних витрат суспільства на безпеку описується кривою, яка має мінімум у разі досягнення оптимального співвідношення між інвестиціями у природну, технічну та соціальну сфери. Зона прийнятного ризику знаходиться поблизу мінімуму залежності сумарного ризику наразитися на небезпеку від загальних витрат суспільства, спрямованих на безпеку.

Управління ризиком є пошуком компромісу між витратами суспільства на захист від небезпек і зменшенням збитків, заподіяних небезпекою. За сприйняттям людиною ризики поділяють на добровільний і примусовий. Ризик примусовий сприймається людиною як додатковий, і вона, як правило, вимагає, щоб він був якомога меншим і контрольованим.

За походженням ризики поділяють на природні, техногенні та соціально-економічні.

У виробничій сфері ризики поділяють на внутрішні (пов’язані із функціонуванням підприємства), зовнішні (пов’язані із зовнішнім середовищем) і такі, що спричинені людським чинником (помилки персоналу). За видом збитку ризики поділяють на екологічні, економічні та соціальні. За обсягом ризики поділяють на глобальні, регіональні та локальні.

За часом впливу ризики поділяють на довготривалі, середньої тривалості та короткочасні. За видом збитку ризики поділяють на екологічні, економічні та соціальні.

§3. Якісний аналіз і моделювання небезпек

Якісний аналіз небезпек завжди починають із попереднього дослідження, основною метою якого є ідентифікація джерела небезпеки. Виявлення джерел небезпеки, дослідження розвитку небезпеки та її аналіз є обов’язковими складовими методики, що називається попереднім аналізом небезпек (ПАН).

Проведення ПАН у практичних умовах спрощується і формалізується за рахунок використання заздалегідь підготовлених опитувальних листів, спеціальних анкет, таблиць, матриць попередньої небезпеки тощо.

До найефективніших і загальноприйнятих методів якісного аналізу небезпек відносять побудову моделей у вигляді „дерева подій” та „дерева відмов (помилок)”. Дерево подій (ДП) - подані у логічній послідовності найсуттєвіші реакції фізичної системи (технічного пристрою) на ініціюючі (вихідні) події.

Аналіз ДП забезпечує ідентифікацію послідовності подій, що ведуть до успіху і, водночас, виявляє альтернативну послідовність подій, які призводять до відмови технічного пристрою і збоїв у технічних системах.

Недоліки моделі ДП проявляються тоді, коли є наявними паралельні послідовності подій - аналіз ДП виявляється недостатньо ефективним при детальному вивченні складних багатоелементних систем.

Дерево відмов (ДВ) або дерево помилок - подані у логічній послідовності можливі відмови, збої фізичної системи (технічного пристрою), які є причинами небажаної головної події.

Головну небажану подію прийнято виносити на вершину дерева відмов (помилок). Тоді, рухаючись від кореня до вершини ДВ, можна виявити логічну комбінацію подій, яка спричиняє головну небажану подію, розташовану на верхівці дерева.

ДВ дозволяє виявити усі можливі комбінації відмов окремих елементів складної системи, наслідком яких є головна небажана подія.

Недоліком моделі ДВ є занадто великі і громіздкі побудови, аналіз яких потребує значних ресурсів і багато часу.

У випадку складних або багатоелементних систем якісний аналіз небезпек вимагає одночасної побудови як моделі ДВ, так і моделі ДП. Під час виконання аналізу небезпек аналітик здійснює численні переходи від ДВ до ДП і назад - доти, поки обидві моделі не будуть адекватно відображати досліджувану фізичну систему (технічний пристрій).

Моделі ДП і ДВ є такими, що широко використовуються у спеціально розроблених комп’ютерних програмах аналізу небезпек.

При побудові ДП і ДВ прийнято використовувати спеціальні символи, які полегшують сприйняття аналітиком виконаних графічних побудов. Складність аналізу небезпек часто пов’язана із тим, що головна небажана подія спричиняється сукупністю первинних подій.

Якщо при спільній реалізації у досліджуваній системі сукупність первинних подій виникає небажана подія, але настання будь-якої комбінації меншої кількості первинних подій не спричиняє цієї небажаної події, має місце явище мінімальних перетинів подій. Це явище властиве складним багаторівневим системам.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте основні способи визначення ризику прояву небезпек.

2. Поясніть, у чому полягає відмінність концепції абсолютної безпеки і концепції прийнятного (допустимого) ризику?

3. За якими критеріями здійснюють оцінку ризику небезпек?

4. У який спосіб здійснюється управління ризиком?

5. Розрахуйте й оцініть індивідуальний ризик загибелі людини, спричинений негативними наслідками куріння, якщо, за даними медиків, з кожного 1 мільйона населення планети кожні 2-3 години вмирає 1 курець.

6. Розрахуйте й оцініть індивідуальний ризик загибелі людини, спричинений негативними наслідками куріння, якщо, за даними медиків, з кожного 1 мільйона населення планети кожні 4-5 днів вмирає 1 людина, котра зловживала алкоголем.

7. Користуючись довідниковими таблицями, розв’яжіть задачі №1 і №2 і проаналізуйте отримані результати.