- •Інтерактивний комплекс навчально – методичного забезпечення
- •Технічний коледж
- •§1.2. Гідросферні стихійні лиха........................................................ 82
- •1. Опис предмета навчальної дисципліни
- •2. Мета навальної дисципліни
- •4. Самостійна робота
- •5. Теми практичних занять
- •6. Методи оцінювання знань
- •8. Шкала оцінювання
- •9. Методичне забезпечення дисципліни
- •Розділ 1 Основи безпеки життєдіяльності
- •1. Основні поняття наукової дисципліни
- •"Безпека життєдіяльності"
- •§1. Основні поняття наукової дисципліни
- •7. Розподіл балів, присвоюванні студентам
- •§2 Людина і природне середовище
- •§3. Небезпеки техногенного характеру
- •§4. Класифікація небезпек
- •§5. Ієрархія потреб людини
- •2. Ризик як оцінка небезпеки
- •§1. Ризик та його характеристики
- •§2. Ризик-орієнтований підхід і класифікація ризиків
- •§3. Якісний аналіз і моделювання небезпек
- •3. Психіка людини як чинник її безпеки
- •§1. Психіка людини і проблема людського чинника
- •§2. Особливості перебігу психічних процесів. Пам’ять.
- •§3. Психічні властивості людини. Темперамент та його типи
- •§4. Психічні стани людини. Стрес і стресові реакції організму.
- •§5. Проблема професійного добору кадрів за психофізичними показниками
- •4. Здоров’я людини як основна передумова її безпеки
- •§1. Здоров’я і життєдіяльність
- •§2. „Формула здоров’я” та її зміст
- •§3. Індивідуальне фізичне здоров’я людини та оцінка стану серцево-судинної системи людини
- •§4. Максимальне споживання кисню як фізіологічний показник здоров’я людини
- •§5. Небезпека куріння та її вплив на здоров’я людини
- •5. Ергономічні обґрунтування і оцінка у безпеці життєдіяльності
- •§1. Ергономіка як наукова дисципліна
- •§2. Антропометричні дані в ергономічних обґрунтуваннях
- •§3. Психофізіологічні особливості працівника та їх урахування
- •§4. Працездатність працівника, втома та її профілактика
- •§5. Ергономічні оцінки важкості фізичної праці
- •§6. Ергономічні оцінки розумової праці
- •§7. Ергономічні рекомендації щодо роботи на комп’ютері
- •6. Розрахунок санітарно – технічних систем
- •§1. Система вентиляції, опалення, водопостачання та водовідведення. Електрозабезпечення і зв’язок
- •§2. Об’ємно - планувальні рішення
- •§2.1. Приміщення основного призначення
- •§2.2. Допоміжні приміщення
- •§3. Розрахунок фільтровентиляційного обладнання сховища
- •Розділ 2. Загальна безпека на виробництві
- •1. Медико – біологічні та соціальні проблеми здоров’я
- •§1. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •§2. Ознаки здоров’я. Підсистеми соз України
- •2. Природні небезпеки
- •§1. Літосферні, гідросферні та атмосферні стихійні лиха
- •§1.1. Літосферні стихійні лиха
- •§1.2. Гідросферні стихійні лиха
- •§1.2.1. Наслідки повені
- •§1.3. Атмосферні стихійні лиха
- •§1.3.1. Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах
- •§1.4. Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу та при повені
- •§1.4.1. Деякі рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та селях
- •§1.4.2.Деякі рекомендації щодо правил поведінки при повені
- •3. Запобігання надзвичайних ситуацій та оцінка пожежної обстановки на об’єкті
- •§1. Загальні положення. Методика оцінки пожежної обстановки при горінні твердих горючих
- •§1.1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Визначення рівня нс, регламент подання інформації про їх загрозу або виникнення
- •§1.2. Визначення рівня надзвичайних ситуацій, регламент подання інформації про їх загрозу або виникнення
- •§1.3. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •§1.4. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
- •4. Надання першої долікарської допомоги потерпілому
- •§1. Призначення першої допомоги долікарської допомоги та загальні принципи її надання
- •§1.1. Надання першої допомоги при враженні діяльності мозку, зупинці дихання та серцевої діяльності
- •§1.2. Долікарська допомога при термічних впливах
- •§1.3. Допомога при отруєнні
- •§1.4. Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою
- •§1. Безпека експлуатації компресорних установок
- •§2. Автоматика безпеки котлів. Класифікація
- •§3. Безпечність технологічного процесу
- •§4. Вимоги безпеки щодо розташування виробничого обладнання та організації
- •§5. Загальні вимоги безпеки до технологічного
- •§6. Безпека при експлуатації систем під тиском.
- •§7. Загальні вимоги до посудин, що працюють під тиском. Розміщення посудин та реєстрація
- •6. Правові основи безпеки життєдіяльності
- •§1. Статті та закони України про безпеку життєдіяльності
- •§2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
- •Основні скорочення
- •Найважливіші терміни, поняття
- •Індивідуально – дослідні завдання
- •Використана література
- •2. Пістун і.П. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. - Суми, 1999. - 301 с.
5. Ергономічні обґрунтування і оцінка у безпеці життєдіяльності
Ергономіка як наукова дисципліна. Антропометричні дані в ергономічних обґрунтуваннях. Працездатність і втома. Ергономічні рекомендації щодо роботи на комп’ютері.
§1. Ергономіка як наукова дисципліна
Ергономіка - це наукова дисципліна, яка комплексно вивчає людину у конкретних умовах її виробничої діяльності.
Ергономіка вивчає трудову діяльність людини у складі системи „людина — техніка — середовище”, маючи на меті якнайповніше врахувати можливості й особливості людини, потрібні при експлуатації машин і механізмів.
Ергономіка вивчає людину в конкретних умовах її діяльності на виробництві аби виявити можливі шляхи удосконалення знарядь, умов і процесу праці.
Ергономічні дослідження необхідні для того, щоб дізнатися, які умови мають бути створені на виробництві аби забезпечити безпеку, ефективність і комфорт працівника. Увага до ергономічних досліджень постійно зростає, оскільки з кожним роком збільшується „вартість” помилки людини під час управління складними технічними системами.
Людина, машина (техніка) і навколишнє середовище розглядаються в ергономіці як складові і невід’ємні елементи єдиної системи „людина - техніка - середовище”.
Основну увагу ергономіка приділяє встановленню і дослідженню взаємозв’язків між людиною і машиною, які проявляють себе у виробничій діяльності.
Основними напрямами ергономіки є:
а) дослідження характеристик людини і техніки із тим, щоб забезпечити їхню ефективну взаємодію у виробничих умовах;
б) визначення основних принципів, на яких (із урахуванням антропометричних параметрів працівника) має ґрунтуватися робота по створенню нової техніки й технологій;
в) пошуки критеріїв, за якими має здійснюватися розподіл функцій між людиною і машиною у процесі машинного та інтелектуального виробництва;
г) пошуки шляхів оптимізації системи „людина - техніка – середовище”.
Спеціаліст, що управляє з пульту керування роботою складного обладнання (машини, пристрою тощо), наприклад здійснює керування роботою радіолокаційною станцією, буровою установкою, електронно-обчислювальною машиною тощо, називається оператором.
Ергономіка, крім іншого, вивчає також нагальні проблеми системотехніки (наукового напряму, що охоплює проектування, створення, випробування та експлуатацію складних технічних та кібернетичних систем), у тому числі:
а) надійність, точність та стабільність роботи операторів;
б) психофізичні аспекти (втома, емоційний стан, концентрація уваги тощо) роботи операторів;
в) можливість творчих проявів людини при її роботі з машиною.
Оператору притаманна робота із інформаційними моделями реальних об’єктів.
Діяльність оператора складається з трьох основних етапів:
а) сприйняття інформації шляхом зчитування її з табло, екранів та шкал вимірювальних приладів;
б) аналізу інформації, її узагальнення та оцінки на основі наперед заданих або ж миттєво сформованих оцінок;
в) прийняття рішень, які з’являються на основі співставлення відомостей, отриманих за допомогою приладів, і стану реального керованого оператором об’єкта.