Основні симптоми та синдроми при захворюванні органів дихання

До основних клінічних проявів, характерних для захворювання органів дихання, належать кашель, кровохаркання, легенева кровотеча, біль грудній клітці, задишка, астма, синдром дихальної недостатності та легеневої артеріальної гіпертензії.

Кашель − один з найчастіших симптомів захворювання органів дихання. Це рефлекторний процес видалення вмісту дихальних шляхів − слизу, мокротиння, крові, сторонніх тіл. Кашель виникає внаслідок запального, хімічного, та термічного подразнень кашльових рецепторів, які розташовані в гортані, трахеї, бронхах, на листках плеври.

Кровохарканням називається поява крові в мокротинні. Кровохаркання може виникати при туберкульозі легень, бронхоектатичній хворобі, абсцесу, раку легень, тромбоемболії легеневої артерії, пневмонії, бронхіті. При легеневій кровотечі під час кашлю виділяється змішана з мокротиння кров, яка має світло-червоне забарвлення, піниста, рН − лужна. При цьому може спостерігатися ядуха, клекіт за грудниною.

Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу починається раптово і, як правило, має профузний характер (цироз печінки). Шлункова кровотеча виявляється блюванням, темною кров’ю з домішками шлункового соку, їжі, згустків, кров не піниться, рН − кисла, відсутній кашель (захворювання шлунка).

Біль у грудній клітці може бути спричинений патологічними процесами у власне грудній клітці (міжреброва невралгія, запалення міжребрових нервів; зів, м’язів, періостити, остеомієліти, переломи ребер, груднини), в органах дихання (при ураженні плеври, оскільки бронхи та легенева тканина не мають чутливих нервів).

Під задишкою розуміють зміну частоти, глибини, ритму дихання, порушення співвідношення між фазами вдиху і видиху, що супроводжується суб’єктивними відчуттям нестачі повітря.

Синдром дихальної недостатності − це стан організму, за якого можливості легень щодо забезпечення артеріальної крові достатньою кількість кисню обмежені.

Легенева артеріальна гіпертензія досить часто спостерігається в клініці внутрішніх захворювань і виявляється артеріальною гіпертензією малого кола кровообігу. Легенева артеріальна гіпертензія виникає при легеневій (хронічні обструктивні захворювання легень, пневмосклероз, туберкульоз легень, саркоїдоз, тромбоемболія легеневої артерії тощо) і серцевій патологіях (мітральний стеноз, дефект міжпередсердної і міжшлуночкової перегородок, інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба), ожирінні, викривленнях хребта.

Бронхообструктивний синдром виникає внаслідок порушення прохідності бронхів, за умови спазму, набряку слизової оболонки та закриття їх секретом чи пухлиною. Характеризується нападами ядухи, задишкою, подовженням фази видиху в стані спокою та при форсованому видиху, свистячими хрипами, які чути на відстані [24, с. 126-129].

Гострі респіраторні вірусні інфекції

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) − численна група захворювань, котра об’єднує етіологічно неоднорідні інфекції дихальних шляхів. До самостійних нозологічних форм відносять такі захворювання, як грип, парагрип, аденовірусна, респіраторно-синцитіальна, риновірусна та реовірусна інфекції. Збудниками ГРВІ можуть бути й деякі типи ентеровірусів, вірус герпесу.

Питома вага кожної інфекції в структурі ГРВІ істотно коливається залежно від епідеміологічної ситуації, сезону та інших причин. Найбільш масовим і важким захворюванням є грип.

Серед тих, хто хворів на грип та ГРВІ протягом останнього десятиліття, відзначено зростання кількості дітей у віці до 14 років, причому найбільше випадків захворювань припадає на вікові групи 3 − 6 і 7 − 14 років. Респіраторні віруси різні за будовою та біологічними властивостями. До них належать міксовіруси (віруси грипу), параміксо-, рино- та аденовіруси. Кожна з цих родин поділяється на типи, що різняться за антигенними властивостями. На теперішній час нараховують понад 200 типів респіраторних вірусів [7, с. 119].

Епідеміологія. Респіраторні віруси спричиняють як моноінфекцію, так і змішані інфекції з двома збудниками та більшою їх кількістю. Численність вірусів, здатних спричинити гострі захворювання дихальних шляхів людини, зумовлює можливість повторних захворювань протягом року, особливо у дітей раннього віку. Грип, парагрип, респіраторно-синцитіальна та аденовірусна інфекції найбільш поширені. Під час епідемій ГРВІ питома вага грипу становить 50 − 60 % від кількості всіх респіраторних захворювань. В останні роки епідеміологічна ситуація щодо грипу характеризується одночасною циркуляцією вірусу грипу А і В. У міжепідемічний період частіше трапляються респіраторні інфекції негрипозної етіології.

Джерело інфекції − хвора людина або вірусоносій. Поширення інфекції відбувається повітряно-крапельним шляхом, вхідними воротами є слизова оболонка ротової частини глотки та інших відділів дихальних шляхів. Крапельки секрету дихальних шляхів утворюють аерозоль, що тримається в повітрі кілька годин. Якщо вірус стійкий у навколишньому середовищі, можливий контактний шлях передачі інфекції. Існує також внутрішньоутробна передача респіраторних вірусів (грип, аденовіруси).

Грип, як жодне інше захворювання, здатний до епідемічного, а нерідко й до пандемічного поширення. Це зумовлене повітряно-крапельним шляхом передачі [13, с. 291-292].

Патогенез. В основі патогенезу вірусних інфекцій лежить взаємодія вірусу з клітинами організму хазяїна. При цьому дитячому організму властива підвищена сприйнятливість до вірусів. Патогенез кожної вірусної респіраторної інфекції має як загальні, так і специфічні риси, характеризується циклічністю розвитку патологічного процесу. При всіх ГРВІ спостерігаються такі стадії захворювання: 1. Репродукція вірусу в клітинах дихальних шляхів. 2. Вірусемія, токсична і токсикоалергічна дія на різні системи та внутрішні органи. 3. Розвиток запальної реакції в різних відділах дихальних шляхів залежно від етіології. 4. Бактеріальні ускладнення. 5. Зворотний розвиток патологічного процесу, можливе формування латентних і хронічних форм захворювання.

Своєрідність запального процесу під час вірусних інфекцій полягає в необов’язковому розвиткові повного симптомокомплексу запальної реакції, персистенції вірусу з подальшою сенсибілізацією та гіперреактивністю бронхів. Персистенція − особлива форма взаємодії вірусу та макроорганізму, котра характеризується тривалим перебуванням вірусу в клітинах хазяїна. Персистенція зумовлена виникненням неповноцінних вірусних часток при масивній змішаній вірусній інфекції або віруснобактеріальннх асоціаціях на фоні дефекту імунної системи хазяїна. Більш виражену здатність до персистування мають аденовіруси, віруси парагрипу та респіраторно-синцитіальні віруси [36, с. 272].

Розмноження вірусів в епітелії спричинює структурні зміни у клітинах − набряк, дегенерацію та деструкцію, що призводить до загибелі клітини. Внаслідок набряку слизової оболонки під час запального процесу, а також у зв’язку з дією токсинів на інтерорецептори порушуються функції зовнішнього дихання. Як результат цього розвивається киснева недостатність, що відіграє значну роль у патогенезі ГРВІ.

Ускладнення ГРВІ. Одним з найбільш частих ускладнень ГРВІ є пневмонія, вірусні та вірусно-бактеріальні ураження бронхів і бронхіол. Гострий стеноз гортані виникає при будь-якій ГРВІ, але здебільшого під час епідемії грипу.