Гіпотиреоз

Гіпотиреоз − захворювання, спричинене зниженням чи повним випадінням функції щитоподібної залози. Тяжку форму гіпотиреозу називають мікседемою. Природжена мікседема (атиреоз) проявляється клінікою кретинізму. Захворювання вперше описав Галл (1873), термін „мікседема” увів Орд. Розрізняють первинний гіпотиреоз, зумовлений безпосереднім ушкодженням щитоподібної залози, та вторинний, що виникає при нестачі тиреотропного гормону внаслідок ураження гіпофіза, при розладі гіпоталамічної регуляції. Гіпотиреоз частіше трапляється у жінок віком 30 − 60 років [3, с. 546].

Етіологія і патогенез. Природжений гіпотиреоз найчастіше виникає в результаті внутрішньоутробної вади розвитку щитовидної залози. Набутий гіпотиреоз може розвинутися після хірургічного видалення значної частини щитовидної залози або при гострому запальному процесі в ній. Зниження функціональної активності щитовидної залози позначається на обміні білків, жирів, вуглеводів. Знижуються основний обмін і тонус симпатичної частини вегетативної нервової системи. Ці зміни зумовлюють особливо тяжкі наслідки в головному мозку, зумовлюючи тяжкі психічні дефекти у дітей [6, с. 300].

Основні клінічні прояви. Зазвичай у пацієнтів з таким захворюванням наявні симптоми ураження нервової і серцево-судинної систем, травного тракту, порушення обміну речовин. Пацієнти скаржаться на слабкість, сонливість, зниження пам’яті та працездатності, байдужість, випадіння волосся, сухість, зморшкуватість, гіперкератоз шкіри, крихкість нігтів. Захворювання розвивається повільно, хворі важко згадують перші ознаки хвороби [31, с. 277]. Хворі на гіпотиреоз дуже подібні один до одного: у них сповільнена мова (брадипсихізм), знижений слух, голос низький і хриплий, вони повільні, загальмовані; температура тіла в них знижена. Хворі завжди тепло одягаються. У них, як правило, шкіра бліда з воскоподібним, мармуровим чи жовтим відтінком. Характерний слизистий мікседематозний набряк − шкіра стає щільною, не збирається в складки, після натискання на шкірі не залишається слідів [3, с. 546-547].

Звертає увагу відставання психомоторного розвитку: дитина млява, сонлива, на оточення не реагує. Звичайно такі діти починають пізно говорити, сидіти, стояти, ходити.

Хворі на гіпотиреоз дуже відстають у рості, більшість із них страждає на запор.

Рівень розумового розвитку знижений − від легкого ступеня до повної ідіотії. Якщо гіпотиреоз розвинувся у дітей, які старші за 2 − 3 роки, то серйозних порушень у їхньому розумовому розвитку не відмічають. Ці діти відрізняються своєю байдужістю до оточення, сповільненим мисленням.

Розпізнавання гіпотиреозу утруднене в основному в перші місяці життя дитини. Достовірними симптомами природженого гіпотиреозу в цьому періоді є в’ялість, байдужість до голоду, відсутність неспокою при мокрих пелюшках, запор. Дуже важливим для діагностики є визначення рівня білково-зв’язаного йоду. У нормі цей показник становить 35 − 75 мкг/л. При гіпотиреозі він знижений пропорційно ступеню тяжкості захворювання [6, с. 300-301].

Лікування при гіпотиреозі починається з повноцінної дієти, призначення вітамінів (ретинолу ацетату, тіаміну, аскорбінової кислоти). Дієтичне харчування передбачає підвищену кількість білків, обмеження солі, вуглеводів та жирів, продуктів, багатих на холестерин.

Основний метод лікування при гіпотиреозі − використання препаратів тиреоїдних гормонів.

Найчастіше використовують тиреоїдин. Доза препарату залежить від віку пацієнта. Хворим молодого віку призначають 60 − 100 мг 3 рази на добу, людям літнього віку 25 − 50 мг 1 − 2 рази на добу. Дія тиреоїдину починається через 2 − 3 доби, триває 2 − 3 тиж [2, с. 594].

Прогноз. Захворювання у дітей залежить від своєчасності його виявлення і початку лікування. Якщо лікування починати з перших місяців життя, то прогноз може бути сприятливим. Прогноз є несприятливим для психічного розвитку, коли поєднується природжений гіпотиреоз з органічними змінами в центральній нервовій системі [6, с. 301]. Гіпотиреоз триває роками й адекватне лікування звичайно поліпшує прогноз. Для профілактики розвитку мікседеми необхідно уникати травм, надмірного рентгенівського опромінювання, своєчасно лікувати інфекційні захворювання [3, с. 549]