Отруєння наркотичними анальгетиками

Отруєння наркотичними анальгетиками групи опію (опій, морфій, пантопон, кодеїн) проявляється відразу або через 20 − 60 хв залежно від способу введення препарату в організм (перорально, внутрішньовенно, підшкірно). Отруєння наркотичними анальгетиками призводить до глибокої коми з важкими порушеннями дихання і вираженим звуженням зіниць.

Основні клінічні прояви. При легких отруєннях цими препаратами хворі скаржаться на загальну слабкість, головний біль, погіршення слуху, шум у вухах, двоїння в очах, нудоту, блювання. Температура тіла переважно знижується, спостерігаються задишка і прискорення пульсу. У випадках важких отруєнь хворі сонливі, марять, дуже пітніють, швидко втрачають свідомість з переходом у кому. Дихання прискорюється, пульс слабкий, артеріальний тиск низький, настає ціаноз спочатку губ, потім обличчя і кистей. Зіниці розширені, виникають корчі литкових м’язів [17, с. 263].

При отруєнні наркотичними анальгетиками можливий розвиток гострих виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, які супроводжуються кровотечами. Майже завжди страждає функція нирок, оскільки розвивається токсичний нефрит. Препарати цієї групи затримують виділення води і солей із тканин, внаслідок чого розвиваються набряки. Нерідко у потерпілих виявляють збільшення печінки і жовтяницю − ознаки токсичного гепатиту.

У людей, які часто вживають наркотики, настає звикання до них, з’являється непереборне бажання знову й знову приймати ці препарати (наркоманія). Особливо швидке звикання настає до препаратів групи опію з морфіноподібною дією. Опій наркомани приймають шляхом куріння (опіокуріння) та всередину (опіофагія). Морфій, героїн, розведений опій вводять підшкірно та внутрішньовенно. Соматичними ознаками хронічного морфінізму є стійкі астенічні розлади. Хворі виглядають старшими за свої роки. Шкіра стає сухою, на обличчі з’являються численні зморшки. При тривалому вживанні наркотиків шкірні покриви набувають землистого, жовтуватого відтінку. Волосся втрачає блиск, стає крихким. Руйнуються зуби, з них сходить емаль, вони безболісно випадають. Наростає виснаження організму, дефіцит маси тіла досягає 10 − 15 кг, визначаються брадикардія, гіпотонія. Порушуються функції органів травлення, знижується статева функція. У ділянці ліктьових згинів, кистей рук, у міжпальцьових складках, на ногах, шиї − сліди ін’єкцій різної давності. Поверхневі вени ущільнені, промацуються у вигляді твердих тяжів, деякі з них запустілі [30, с. 456].

Виявляються посилене потовиділення, парестезії, озноб, відчуття холоду чи жару, різке звуження зіниць (патогномонічний симптом морфінізму). У психічній сфері превалює морально-етична деградація особи. Нерідко трапляються суїцидальні спроби, знижується активність та зацікавленість навколишнім світом, ослаблюється розумова діяльність, втрачається працездатність. Превалює грубість, егоїзм, нехтування сімейними обов’язками [26, с. 113].

Перша допомога. Слід пам’ятати, що морфій виділяється слизовою оболонкою шлунка, а потім знову всмоктується. Тому при отруєнні рекомендується проводити повторні промивання шлунка, навіть якщо отруєння настало після парентерального введення препарату. При промиванні до води додають активоване вугілля або розчин перманганату калію (1:5000), що окислює морфін, дають сольове проносне, ставлять очисну клізму. Хворого треба зігріти грілками. Антагоністом морфіну є налорфін (анторфін), який вводять внутрішньовенно, внутрішньом’язово або підшкірно по 1 − 3 мл 0,5 % розчину. Крім того, вводять 1 мл 0,1 % розчину атропіну і 2 мл 10 % розчину кофеїну. Якщо немає достатнього ефекту, налорфін вводять повторно в тій самій дозі внутрішньовенно і через 2 год − внутрішньом’язово [17, с. 263].

При порушенні дихання очищують дихальні шляхи і проводять штучне дихання, постійно проводять інгаляції зволоженого кисню. В умовах стаціонара проводять форсований діурез, призначають аскорбінову кислоту та вітаміни групи В. Для профілактики ускладнень призначають антибіотики.