Водолікування

Ванни − це водні процедури, які приймають з гігієнічною, лікувальною та профілактичною метою. Ванни є загальні, коли у воду занурюють усе тіло, і місцеві − коли занурюють частини тіла. Температура повітря у ванній кімнаті повинна бути не нижчою ніж 25 °С, вікна − зачинені. Заповнюють ванну водою безпосередньо перед прийманням процедури: спочатку холодною, а потім гарячою. Температуру води вимірюють водяним термометром, не виймаючи його з води. Хворий сідає у ванну так, щоб спина опиралася в одну стінку ванни, а ноги − в другу. Якщо хворий не дістає ногами стінки ванни, то під ноги йому підкладають щиток або спеціальне пристосування [18, с. 88].

Для сидячої ванни користуються спеціальною посудиною з оцинкованого заліза або емальованою мискою. Сидячі ванни бувають теплі та гарячі (37 − 40 °С), тривалістю 10 − 15 − 20 хв, або холодні (15 − 20 °С), тривалістю 3 − 5 хв. Для ніжної ванни можна взяти відро або виварку, для ручної − миску або ночви. Є й спеціальні посудини для ніжних та ручних ванн. Температура ванни для рук та ніг − 40 − 45 °С, тривалість − 10 − 20 хв. У міру охолодження води підливають гарячу.

У механізмі дії ванни важливе значення має вплив на шкіру температурного, механічного і хімічного подразників. Залежно від температури води розрізняють ванни холодні (нижче 20 °С), прохолодні (до 33 °С), індиферентні (34 − 36 °С), теплі (37 − 39 °С), гарячі (понад 40 °С). Тривалість ванн коливається від 3 до 30 хв.

Своїм температурним фактором ванни істотно впливають на тепловий обмін організму хворого. При цьому змінюються потовиділення і дихання, перерозподіл крові, подразнення чутливих нервових закінчень шкіри, що сприятливо впливає на роботу всіх органів та систем організму. Зокрема, при зануренні хворого в холодну ванну наступає спазм кровоносних судин шкіри і посилюються процеси обміну речовин [30, с.156].

Хімічна дія ванни визначається характером лікарських засобів, які додають до води. За своїм складом вони можуть бути прісними, запашними, лікарськими, мінеральними та газовими. З лікувальною метою найчастіше використовують ванни з домішками газу (кисень, сірководень, радон, вуглекислота). Крім механічної та термічної дії мінеральні ванни справляють ще хімічний вплив на шкіру пацієнта [33, с. 14].

Світолікування

Крім лікувальних ванн для загартування організму широко застосовують повітряні й сонячні ванни.

При деяких захворюваннях добрі результати дають електрофізичні лікувальні процедури. Теплову процедуру можна одержати за допомогою ламп − солюкс, інфраруж і лампи Мініна. Основним діючим фактором у них с інфрачервоні промені, які мають здатність проникати в тканини на глибину 3 − 4 мм. Поглинаючись тканинами організму, квант-енергія інфрачервоного випромінення (1Ч-випроміиення) перетворюється в теплову енергію і спричиняє судинну реакцію − короткочасний спазм з наступним стійким розширенням кровоносних судин, активною гіперемією і підвищенням місцевого кровопостачання. Під час ІЧ-опромінення виникає почервоніння шкіри − теплова еритема, яка через 30 − 60 хв зникає.

Під впливом ІЧ-опромінення поліпшуються обмінні процеси, знижується больова чутливість, знімається спазм судин, виводяться продукти метаболізму, розсмоктуються вогнища запалення. Використовують ІЧ-опромінення при хронічних і підгострих запальних процесах [30, с. 160]

Солюкс − переносна лампа з рефлектором, який відбиває інфрачервоні промені, що утворюються в лампі з вольфрамовою ниткою розжарювання. Потужність лампи 200 Вт. Балон зроблений із звичайного скла і не пропускає ультрафіолетових променів. Лампою солюкс опромінюють місцево протягом 10 − 30 хв щодня або через день.

Лампа інфраруж дає переважно інфрачервоні промені. Спіраль, розташована на внутрішній поверхні лампи, нагрівається електричним струмом. Температура нагріву до 500 °С. Опромінюють місцево певні ділянки тіла. Прогріваються при цьому не лише поверхневі, але й глибокі тканини. Опромінюють щодня або через день по 15 − 30 хв.

Рис. 12.5. Лампи ультрафіолетового випромінювання.

Лампа Мініна складається з рефлектора і синьої лампочки (рис. 12.5). Крім теплових променів вона випромінює й ультрафіолетові промені. Лампою Мініна опромінюють окремі ділянки тіла. Лампу тримають у руках над ділянкою тіла протягом 10 − 15 хв. Відстань лампи від тіла визначають за відчуттям тепла [33, с. 358-359].