Контрольні питання:

1. Розкажіть про анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у дітей раннього та дошкільного віку.

2. Яка нормальна частота скорочень серця та артеріальний тиску дітей першого року життя?

3. Які природжені пороки серця найчастіше зустрічаються у дітей, їх симптоми?

4. Які набуті незапальні захворювання серцево-судинної системи ви знаєте?

5. Що таке міокардіодистрофія?

6. Що таке вегетативно-судинна дистонія?

7. Ревматизм; причини виникнення, перебіг, ускладнення, профілактика.

8. Які вроджені вади серця ви знаєте? Назвіть їх симптоми.

9. Ревматизм. Причини, що викликають його появу в дітей і особливості перебігу.

10. Назвіть характерні симптоми, причини виникнення і профілактику хореї, міокардіодистрофії та вегето-судинної дистонії.

11. Що таке гіпертонічна хвороба?

12. Назвіть і охарактеризуйте ступені гіпертонічної хвороби.

13. Профілактика гіпертонічної хвороби.

14. Розкажіть будову серця.

15. Розкажіть будову малого і великого кола кровообігу людини.

16. Що таке інфаркт міокарда, причини виникнення?

17. Гострий інфаркт міокарда: етіологія, патогенез.

18. Гострий інфаркт міокарда: основні клінічні прояви та невідкладна допомога.

19. Профілактика захворювань серцево-судинної системи.

20. Який із названих методів застосовується при стенокардії: а) грілка, б) холодний компрес, в) банки, г) гірчичники.

21. Назвіть захворювання, які супроводжуються синдромом гострої коронарної недостатності: а) бронхіальна астма, б) гіпертонічна хвороба, в) стенокардія, г) інфаркт міокарда.

22) Назвіть основні зміни при приступі стенокардії: а) біль за грудиною, б) головний біль, в) гарячка, г) нудота.

23. Невідкладна допомога при інфаркті міокарда: а) нітрогліцерин, б) 4 % розчин амідопірину, в) 1 % розчин промедолу, г) 2,4 % розчин еуфіліну.

24. В електропоїзді в одного з пасажирів раптово виник сильний біль за грудиною, який іррадіює в ліву руку, шию. Відчуття нестачі повітря, запаморочення, загальна слабкість, відчуття страху, обличчя бліде, пульс 50 за 1 хв, слабкого наповнення, дихання прискорене. Що з хворим? Якою має бути перша допомога?

Завдання для самостійної роботи:

Підготуйте реферат на тему: „Профілактика захворювань серцево-судинної системи”.

Хвороби системи крові

Кров − одна з найбільш лабільних систем організму, яка, постійно вступаючи в контакт з органами і тканинами, забезпечує їх киснем і поживними речовинами, забирає відпрацьовані продукти обміну з наступним виведенням їх через нирки та кишки, приймає участь в регуляторних процесах підтримки гомеостазу. Не менш важлива роль крові у захисті організму від мікроорганізмів (вірусів, бактерій, патогенних грибів) та від тих власних клітин, які зазнали переродження і внаслідок цього стали для організму сторонніми. Кров виконує важливу роль в забезпеченні неспецифічної і специфічної опірності організму, та терморегуляції.

У систему крові включаються органи кровотворення (червоний кістковий мозок, печінка, селезінка, лімфатичні вузли) і периферична кров [19, с. 168].

Загальна кількість крові в середньому становить близько 5 л (1/13 маси тіла). Склад і властивості крові здорової людини відносно постійний, що є необхідною умовою нормальної життєдіяльності організму.

Відносна динамічна постійність хімічного складу і фізико-хімічних властивостей крові та всього внутрішнього середовища організму називається гомеостазом [36, с. 93].

Кров складається з двох частин: рідкої (плазми), що становить 55 % усієї маси крові, і клітин (формені елементи − еритроцити, лейкоцити, тромбоцити), що перебувають у плазмі в завислому стані і циркулюють з нею по всьому судинному руслу − на них припадає 45 % маси крові. До складу плазми входить 90 − 92 % води і 8 − 10 % органічних та неорганічних сполук. Більшість органічних речовин складають білки крові − альбуміни, глобуліни і фібріноген. Крім того в плазмі містяться поживні речовини (глюкоза, амінокислоти), продукти обміну, гормони та ферменти. До неорганічних речовин плазми крові належать солі кальція, натрія, калія та ін. [39, с. 212].

Плазма крові − жовтувата рідина, компонент крові, що складається із розчинених у воді білків, вуглеводів, солей, біологічно активних речовин (гормонів, ферментів тощо), а також продуктів клітинної дисиміляції, які підлягають виведенню із організму. Плазма крові, проходячи через кровоносні капіляри, безперервно отримує і віддає різні речовини, але її склад залишається відносно стабільним.

Склад плазми у людини:

1. Вода − 91 − 92 %;

2. Білки − 7 − 8 % (альбуміни, глобуліни, фібриноген). Вони утримують воду в плазмі (при голодуванні, зменшується кількість білків, вода переходить з крові до тканин, утворюючи голодні набряки); глобуліни можуть перетворюватись на антитіла, які знешкоджують мікроби і утворюють імунітет; білки створюють певну в’язкість крові, яка зростає при втраті води (потіння, пронос), що може привести до утворення тромбів; фібриноген – бере участь у зсіданні крові; білки також переносять поживні речовини, продукти розпаду білків та н.к., гормони, мікроелементи, вітаміни;

3. Жири – 0,7 − 0,8 %.

4. Глюкоза – 0,12 %. При зниженні – підвищується збудження клітин головного мозку (судоми), порушується кровообіг, дихання, настає смерть.

5. Сечовина та сечова кислота – 0,05 %.

6. Мінеральні солі – 0,9 %, з них найбільше припадає на долю NaCl, солі Са, К, Mg. Ця концентрація підтримується на сталому рівні [25, с. 297-298].

Формені елементи крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити) утворюються не в самій крові, а в кровотворних органах − кістковому мозку, лімфатичних вузлах, селезінці. Існуючий в організмі нерозривний зв’язок формених елементів крові з органами, які їх виробляють і руйнують, та апаратом регуляції цього процесу [36,с. 44].

Еритроци́ти − або червонокрівці, у ссавців і людини є нерухомими, високодиференційованими клітинами, які у процесі розвитку втратили ядро та всі цитоплазматичні органели і пристосовані до виконання практично єдиної функції − дихальної, що здійснюється завдяки наявності в них дихального пігменту − гемоглобіну.

Загальна кількість еритроцитів у крові однієї людини становить близько 25×10¹². Загальний об’єм еритроцитів у людини − 2л. Еритроцит існує 90 − 120 діб, тромбоцит − 8 − 9. Терміни циркуляції в крові лейкоцитів різні: нейтрофіли циркулюють у крові 4 − 10 год, після чого на короткий час мігрують у тканини; еозинофіли − близько 5 год і також тимчасово мігрують у тканини. Число еритроцитів у здорових людей може коливатися залежно від фізичного навантаження, перебування в умовах розрідженої атмосфери, дії гормонів тощо. Зокрема, жіночі статеві гормони гальмують розвиток еритроцитів, унаслідок чого вміст червонокрівців у крові жінок менший, ніж у чоловіків. Підвищення кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові позначається терміном еритроцитоз або поліцитемія , а зниження − терміном еритроцитопенія [39, с. 229].

Діаметр еритроцита у людини 7,1 − 7,9 мкм, товщина клітини на краях 2 − 2,5 мкм, у центрі − до 1мкм. За хімічним складом еритроцити мають 60 % води і 40 % сухого залишку 95 % сухого залишку складає гемоглобін і лише 5 % − інші речовини. Таким чином, гемоглобін становить одну третину загальної маси еритроцитів. Основна функція еритроцитів – перенесення кисню від легень до тканин і вуглекислого газу від тканин до легень. Газообмін організму з навколишнім середовищем здійснюється таким чином: проходячи через капіляри легень, гемоглобін легко приєднує кисень і перетворюється у нетривку сполуку − оксигемоглобін, що у тканинах інших органів розщеплюється виділяючи при цьому кисень, який використовується клітинами тканин. Звільнений від кисню гемоглобін відразу приєднує вуглекислий газ – продукт розпаду речовин у клітинах.

В кожному міліметрі кубічному крові міститься близько п’яти мільйонів еритроцитів, і майже 25000 мільярдів в цілому організмі[25, с. 306-307].

Гемоглобі́н − складний залізомістячий білок еритроцитів тварин і людини, здатний оборотно зв’язуватися з киснем, забезпечуючи його перенесення до тканин. Головна функція гемоглобіну полягає в транспорті дихальних газів. У капілярах легенів в умовах надлишку кисню останній з’єднується з гемоглобіном. Потоком крові еритроцити, що містять молекули гемоглобіну із зв’язаним киснем, доставляються до органів і тканин, де кисню мало; тут необхідний для протікання окислювальних процесів кисень звільняється із зв’язку з гемоглобіном. Крім того, гемоглобін здатний зв’язувати в тканинах невелику кількість диоксиду вуглецю (СО₂) і звільняти його у легенях. Монооксид вуглецю (CO) зв’язується з гемоглобіном крові міцніше, ніж кисень, необоротно утворюючи метгемоглобін. Таким чином, блокується процеси транспортування кисню. У метгемоглобіні залізо гема знаходиться в комплексі або в тривалентному стані. Метгемоглобін також утворюється в значних кількостях в результаті спадкового захворювання метгемоглобінемії.

Нормальним вмістом гемоглобіну в крові людини вважається: у чоловіків 130 − 170 г/л, у жінок 120 − 150 г/л; у дітей − 120 − 140 г/л [39, с. 230-231].

Лейкоци́ти (4 − 9×10⁹ од./л)), білокрівці, білі (безбарвні) кров’яні клітини − складаються із цитоплазми і ядра; утворюються в червоному кістковому мозку. На відміну від еритроцитів, що рухаються завдяки току крові, лейкоцити здатні самі активно рухатись подібно до амеби, проникати крізь стінку капілярів і виходити у міжклітинний простір. Лейкоцити виконують важливу функцію захисту організму від проникнення хвороботворних мікробів. При пошкодженні шкіри вони направляються із судин у тканини, до рани, де захоплюють бактерії і перетравлюють їх. Цей процес називається фагоцитозом, а білі кров’яні клітини, що здійснюють цю функцію, − фагоцитами.

До групи лейкоцитів відносяться також лімфоцити − білі кров’яні клітини, що знаходяться переважно в лімфі. Лімфоцити також відіграють велику роль у захисних реакціях організму, зокрема в утворення імунітету [25, с. 330-331].

Тромбоци́ти − кров’яні пластинки. Це − безядерні елементи крові, що мають неправильну округлу форму й утворюються в кістковому мозку. При пошкодженні стінки судини тромбоцити нагромаджуються в місці травми і руйнуються, виділяючи при цьому в плазму особливий фермент. Під його впливом розчинний білок − фібриноген, що знаходиться у плазмі, перетворюється в нерозчинну форму − фібрин ,що утворює густу волокнисту мережу ниток, у якій застряють еритроцити, лейкоцити і тромбоцити, формуючи кров’яний згусток − тромб. За рахунок видалення плазми, що залишилася, тромб ущільнюється, закупорює судину, і кровотеча припиняється. Через якийсь час тромб розсмоктується і прохідність судини відновлюється. Плазма крові без фібриногену називається сироваткою крові. Загальна кількість тромбоцитів становить від 200 до 400 тис./мкл (200 − 400×10⁹ /л) [39, с. 234-235].

Лімфоцити крові неоднорідні. Це популяція, де одні клітини живуть кілька годин, а інші − кілька років. Разом з макрофагами лімфоцити здійснюють імунні реакції, включаючи продукцію антитіл (В-лімфоцитів. накопичення сенсибілізованих лімфоцитів, усунення сторонніх субстратів (Т-лімфоцити). Серед лейкоцитів крові людини імунокомпетентні клітини − лімфоцити становлять 30 %, а загальна кількість їх у циркуляції сягає астрономічних цифр − 10¹² [39, с. 237].

Розвиток клітин крові − гемопоез − це складний процес, який відбувається в кровотворних органах: кістковому мозку, лімфатичних вузлах, селезінці.

Кістково-мозкове кровотворення здійснюється в червоному кістковому мозку плоских і трубчастих кісток: у кістках черепа, ребер, груднини, хребцях, ключицях тощо. У дорослої людини маса червоного кісткового мозку становить 2 − 3 % маси тіла (у середньому 1,4 − 2,4 кг). Кістковий мозок складається з ретикулярної строми, в якій містяться елементи еритроїдного, мієлоїдного і мегакаріоцитарного відростків.

Сукупність лімфоїдних органів і тканин людського організму (загруднинна залоза, лімфатичні вузли й фолікули, бляшки Пеєра та інші скупчення лімфоїдної тканини, селезінка, лімфоцити кісткового мозку і периферійної крові) утворює лімфоїдну систему організму. Це імунна і водночас кровотворна система. Загальна маса лімфоїдної тканини становить 1,5 − 2,0 кг. Лімфоїдна маса зменшується з віком, але не зникає повністю. У корковому шарі загруднинної залози активно розмножуються і визрівають Т-лімфоцити [3, с. 576].