Відмороження

Відмороженням називаються ушкодження тканин, що виникають в результаті дії низької температури.

Відмороження звичайно трапляється взимку під впливом тривалої дії холодного повітря. Однак за несприятливих зовнішніх умов (підвищена вологість сильний вітер) у ослаблених хворих, при авітамінозі, виснаженні, анемії і захворюваннях судин відмороження можуть статися при температурі повітря + 5.+ 8 °С. Відморожують звичайно стопи, кисті і лице [19, с. 454].

Виділяють чотири ступені відмороження.

І ступінь. Зміни в тканинах виражені незначною мірою. Болю хворі можуть не відчувати. Відморожене місце втрачає чутливість. Шкіра стає блідою, а пізніше набуває гіперемічного відтінку з ціанозом. Відзначається незначний набряк м’яких тканин. Якщо відмороження обмежується І ступенем, то всі ці явища через 4 − 6 діб минають;

II ступінь. Поверхня відмороження набуває ціанотичного відтінку, на шкірі після кількох діб утворюються пухирі, наповнені серозно-кров’янистою рідиною, що вказує на глибоке ураження судин. Шкірна чутливість знижена. За відсутності інфекції через 2 − 3 тижні явища поступово минають, набряків почервоніння зникають, рідина розсмоктується або виділяється через розірвану стінку пухиря, епідерміс відновлюється [10, с. 278-279];

III ступінь характеризується змертвінням шкіри і глибше розміщених м’яких тканин. Загоєння відбувається повільно, після відшарування некротичних тканин, і утворенням грануляцій і рубців. Після загоєння на місці відмороження утворюється рубець.

ІV ступінь. Некротичний процес охоплює всі тканини, з кісткою включно. Цей ступінь має чотири стадії. Перша і друга стадії такі самі, як і при відмороженнях III ступеня. Через деякий час у ділянці переходу здорових тканин у змертвілі утворюється демаркаційна лінія, змертвіла частина відпадає або видаляється оперативним шляхом, а процес завершується утворенням кукси. Для III стадії характерний розвиток грануляції, для IV − рубцювання і епітелізація [40, с. 305].

При відмороженні розвивається спочатку спазм судин, потім їх розширення з наступним набряком тканин.

У зв’язку з порушенням кровообігу виникає тромбоз судин, який сприяє прогресуванню некротичних змін тканин. Уразі приєднання інфекції в уражених ділянках розвивається гнійно-запальний процес, який може захоплювати не лише поверхневі шари, але й глибокі тканинні простори. За зниженої реактивності захворювання ускладнюється сепсисом.

Профілактика відморожень полягає в змазуванні обличчя під час сильних морозів вазеліном або жиром і в користуванні просторим сухим взуттям [19, с. 454].

Перша допомога. Потерпілих переносять у тепле Приміщення, дають гарячий чай, каву, алкоголь, вводять серцеві засоби. В разі потреби роблять ШВЛ. Обидві кінцівки (відморожену І здорову) поступово зогрівають протягом 40 − 60 хв у ванні з повільним підвищенням температури води від 20 до 40 °С. Одночасно роблять масаж відморожених ділянок від периферії до центра. Після потепління й почервоніння кінцівок уражені ділянки шкіри змазують етиловим спиртом або йодонатом і накладають асептичну пов’язку [36, с. 568].

Якщо неможливо зробити теплі ванни, слід розтирати відморожені ділянки спиртом або горілкою з наступним масажем з горілкою до відновлення кровообігу. Розтирання і масаж слід робити чистими руками, краще в стерильних гумових рукавичках. Не можна уражені ділянки розтирати жиром, вазеліном і, особливо, снігом. Сніг звичайно містить бруд і дрібні крижинки, тому при розтиранні ним травмується та інфікується шкіра. Після розтирання на уражену ділянку накладають асептичну пов’язку і покривають її шаром вати [27, с. 219].