7.4. Платоспроможність та ліквідність активів підприємства

Необхідність аналізу ліквідності балансу виникає в умовах ринкових відносин через посилення конкурентної боротьби, фінансові обмеження та безумовну необхідність оцінки кредитоспроможності підприємства.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму збігається з терміном погашення зобов’язань. Чим менше потрібно часу, щоб певний вид активів прийняв грошову форму, тим вища його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів по активу, згрупованих відповідно до ступеня їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов’язаннями за пасивами, згрупованими за строками їх погашення і розміщеними в порядку збільшення строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові засоби, активи підприємства розподіляються за такими групами:

– найбільш ліквідні активи (А1) – усі статті грошових засобів підприємства і надійні короткострокові фінансові вкладення (цінні папери); (рядки 150, 220, 230, 240 розділу ІІ активу балансу);

– швидко реалізовувані активи (А2) – дебіторська заборгованість та інші оборотні активи (рядки від 160 до 220 розділу ІІ активу балансу);

– повільно реалізовувані активи (А3) – статті розділу ІІ активу “Запаси” та інші оборотні активи (рядки від 100 до 140 та рядок 250), а також статті “Довгострокові фінансові інвестиції” з розділу І активу балансу;

– важко реалізовувані активи (А4) – статті розділу І активу балансу “Необоротні активи”, за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

– найбільш термінові зобов’язання (П1) – кредиторська заборгованість (статті розділу IV пасиву балансу “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги”), а також “Поточні зобов’язання за розрахунками” (рядки від 530 до 610 включно);

– короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520);

– довгострокові пасиви (П3) – довгострокові зобов’язання (розділ ІІІ пасиву), а також розділ ІІ пасиву “Забезпечення наступних витрат і платежів”;

– постійні пасиви (П4) – статті розділу І пасиву балансу “Власний капітал”, а також розділ V “Доходи майбутніх періодів” (рядки 380, 430, 630).

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених даних по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:

А1 П1

А2 П2

А3 П3

А4 П4

Використовуючи правило зростаючої ліквідності, необхідно розрізняти також три рівні платоспроможності: грошовий; розрахунковий; ліквідний.

1. Коефіцієнт грошової платоспроможності (К_г.п) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми залишків за непогашеними кредитами та поточної кредиторської заборгованості (по рядках балансу):

,

де ряд. 230 ф. 1 – грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті; ряд. 240 ф. 1 – грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті; ряд. 220 ф. 1 – поточні фінансові інвестиції; ряд. 620 ф. 1 – поточні зобов’язання.

Значення коефіцієнт грошової платоспроможності має бути не менше 0,2.

2. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності (К_р.п) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх елементів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості.

,

де ряд. 260 ф.1 – оборотні активи.

Необхідно порівнювати значення цього коефіцієнта на початок і кінець періоду. Позитивно, якщо коефіцієнт розрахункової платоспроможності на початок періоду вищий, тому що на підприємстві ліквідних активів більше, ніж поточних зобов’язань, і є можливість ними краще маневрувати й швидше перекривати поточні зобов’язання. Слід зауважити, що коефіцієнт розрахункової платоспроможності завжди значно вищий за коефіцієнт грошової платоспроможності, тому що в чисельнику крім грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень враховуються й інші ліквідні активи.

3. Коефіцієнт ліквідної платоспроможності (К_л.п) визначається відношенням загальної суми оборотних активів і витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов’язань і доходів майбутніх періодів:

,

де ряд. 270 ф.1 – витрати майбутніх періодів; ряд. 480 ф.1 – довгострокові зобов’язання; ряд. 630 ф.1 – доходи майбутніх періодів.

Для підприємства цей коефіцієнт має бути більшим за одиницю.

4. Коефіцієнт критичної ліквідності (К_кр.л) визначається як відношення величини оборотних (поточних) активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва до величини поточних зобов’язань:

де ряд. 100 ф.1 – виробничі запаси; ряд. 110 ф.1 – тварини на вирощуванні та відгодівлі; ряд. 120 ф.1 – незавершене виробництво; ряд. 130 ф.1 – готова продукція; ряд. 140 ф.1 – товари.

Позитивним для підприємства буде, коли цей показник дорівнює або більший за одиницю.

5. Коефіцієнт поточної ліквідності (К_п.л) або коефіцієнт покриття розраховується як відношення вартості всіх оборотних засобів підприємства до величини поточних зобов’язань:

,

де ОЗ – сума оборотних засобів; ПЗ – поточні зобов’язання.

Рівень коефіцієнта поточної ліквідності залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат та інших факторів. Нормальним для нього вважається обмеження К_л.п 2. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період середньої тривалості одного обороту всіх оборотних засобів.

Аналіз ліквідності балансу можна оформити у вигляді табл. 6. У колонках 2, 3, 5, 6 наводяться підсумки груп активу й пасиву, розраховані на початок і кінець звітного періоду; у колонках 7 та 8 – абсолютні величини платіжних надлишків або нестач на початок і кінець звітного періоду; у колонках 9 та 10 – відповідно їх величини у відсотках до підсумків груп пасиву.

Т

86

аблиця 7.5

Аналіз ліквідності балансу (тис. грн.)

Актив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Пасив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Платіжний надлишок (+) або нестаток (–)		У відсотках до величини групи пасиву
						на початок звітного періоду (2—5)	на кінець звітного періоду (3—6)	на початок звітного періоду (7 : 5 · 100)	на кінець звітного періоду (8 : 6 · 100)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1. Найбільш ліквідні активи	400	412	1. Найбільш термінові зобов’язання	916	1114	–516	–702	–56,3	–63,0
2. Швидко реалізовувані активи	1124	1050	2. Короткостроко- ві пасиви	240	380	+884	+670	+368,3	+176,3
3. Повільно реалізовувані активи	3560	4116	3. Довгострокові пасиви	584	832	+2976	+3284	+509,6	+394,7
4. Важко реалізовувані активи	4260	10 186	4. Постійні пасиви	7604	13 438	–3344	–3252	–43,9	–24,2
Баланс (1 + 2 + 3 + 4)	9344	15 764	Баланс (1+2+3+4)	9344	15 764	0	0		

Зіставлення підсумків першої групи по активу й по пасиву, тобто А1 і П1 (строки до 3 місяців), відображають співвідношення поточних платежів та надходжень. Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву, тобто А2 і П2 (термін від 3 до 6 місяців), відображають тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в найближчому майбутньому. При цьому нестача засобів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише при вартісному виразі, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.