Оцінка обсягів продажу виробів “Індикатор 2” за споживачами (тис. Шт.)

Споживач	Сфера застосування	Обсяг продажу, тис. шт.
		1998 р.	1999 р.	2000 р.
Індикатор 2.1.
«БелТиз», Молодечно	Сигнальна апаратура	—	—	34,0
ВО «Свет», СПб	Блок сигнальної апаратури	—	73,0	390,0
ВО «Кисан», Красноярськ	Холодильники	—	390,0	200,0
«Точмаш», Казань	Індикація мережі	—	34,0	16,0
Індикатор 2.2.
АТ «Бета», Уфа	Електропобутові прилади	—	—	—
«Нител», Н. Новгород	Блок до телевізора	—	—	—
ВО «Приборостроительный», Уфа	Електроплитки	—	7,0	0,2
АТ «Дальприбор», Владивосток	Електропобутові прилади	—	10,0	24,5
АТ «Изумруд», Владивосток	Електропобутові прилади	—	—	—
Індикатор 2.3.
ОАО «Івіта», Івано-Франківськ	—	—	—
ВО «Свет», СПб	Холодильники	385,0	180,0	—
ВО «Кисан», Красноярськ	Холодильники	—	810,0	3281,0
ВО «Белвар», Мінськ	Електропобутові прилади	—	160,0	51,6
АТ «Термаль», Н. Новгород	Чайники, самовари, праски	55,0	60,0	—
Завод телеграфної апаратури, Калуга	Телефонна апаратура	34,0	22,0	—
ВО «Ахтуба», Волгоград	Інгалятори, Електроконвектор	34,0	7,3	—
Приладобуд. з-д, Малоярославець	Електропобутові прилади	—	9,0	4,5
Індикатор 2.4.
ПТФ «Веста», В’ятка	Пральні машини	80,0	362,0	—

З даних таблиці 8 видно, що основними споживачами ринку індикаторів (“Індикатор 2”) є виробники різноманітних електропобутових приладів, бо спад обсягів виробництва електропобутової техніки є набагато меншим, ніж інших видів споживчих товарів. Електропобутова техніка виявилася конкуренто­спроможною за низкою технічних параметрів і за рівнем цін.

2. Аналіз цінової політики підприємства. Одним з найсуттєвіших напрямків аналізу маркетингового середовища є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, впливають на конкурентоспроможність продукції та попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок виробничо-збутової структури підприємства.

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку) так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей.

Зміст та послідовність аналізу цінової політики передбачає такі етапи:

І етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.

Аналізуючи цінову політику, треба мати на увазі, що вона залежить від типу ринку (чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополістична конкуренція, чиста монополія), кожен з яких має свої особливості ціноутворення.

ІІ етап. Аналіз цілей ціноутворення.

Політика ціноутворення залежить від того, яких саме цілей підприємство намагається досягти за допомогою конкретного товару. Прикладами таких цілей можуть бути: виживання підприємства, максимізація прибутку, вихід у лідери за показниками частки ринку або якості товару, оволодіння відповідною часткою ринку та інше. Так, забезпечення виживання стає основною ціллю підприємства тоді, коли на ринку занадто багато виробників та панує гостра конкуренція, або тоді, коли потреби клієнтів несподівано й різко змінюються. Щоб забезпечити роботу підприємств та збут своїх товарів підприємства змушені встановлювати низькі ціни, запроваджувати програми цінових знижок. І навпаки з метою досягнення лідерства за показниками якості товару цілком виправданим буде встановлення на нього високої ціни (для покриття витрат на досягнення високої якості та проведення НДДКР).

ІІІ етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику.

На практиці процес формування цін залежить від таких груп факторів:

– Фактори витрат. Підприємство, яке взяло за основу політику ціноутворення, орієнтовану на витрати, встановлює ціни, виходячи з величини витрат і відповідної ставки прибутку. Ціноутворення, в основу якого покладаються витрати, використовують для товарів виробничого призначення, котрі не мають якихось індивідуальних характеристик.

– Фактори попиту. Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит, передбачає оцінку інтенсивності попиту: високі ціни призначаються на товари підвищеного попиту, а низькі – на товари з незначним попитом, навіть тоді, коли собівартість одиниці товару в обох випадках є однаковою. Ціноутворення з орієнтацією на попит, є ефективним щодо марочних споживчих товарів та багатьох видів товарів виробничого призначення.

– Фактори конкуренції. Головним принципом методу ціноутворення, орієнтованого на ціни конкурентів, є урахування цін на аналогічну продукцію підприємств-конкурентів. Для кожного продавця призначення ціни, вищої за встановлений рівень, може стати причиною значного зменшення замовлень, а нижча ціна призводитиме до невиправданого зменшення прибутків. Прикладом ціноутворення, орієнтованого на ціни конкурентів, є біржові ціни на метал, пшеницю, чай тощо, які встановлюються в результаті взаємодії великої кількості присутніх на ринку продавців та покупців.

ІV етап. Аналіз умов і методів формування початкової ціни товару.

Змістом даного етапу аналізу є: а) оцінка попиту; б) оцінка витрат; в) аналіз цін та товарів конкурентів; г) аналіз існуючих методів ціноутворення.