1. Аналіз дохідності облігацій
Облігації належать до боргових цінних паперів, які є зобов’язаннями емітента, розміщеними на фондовому ринку з метою запозичення грошей на певних умовах. Залежно від умов емісії, характеру і термінів обігу, способу забезпечення і виплати доходу виділяють облігації з нульовим купоном, облігації з фіксованою або змінною купонною ставкою, безвідкличні та відкличні облігації. Відповідно до виду облігації модифікується й аналітична модель, за якою розраховується її внутрішня вартість та норма прибутку.
1.1. Облігації з нульовим купоном. Умовами емісії виплату відсотків за такими цінними паперами не передбачено. Дохід інвестора формується як різниця між номінальною вартістю і емісійним курсом облігації, встановленим на дисконтній основі (тобто нижче за номінал). Отже, облігації з нульовим купоном належать до дисконтних цінних паперів. Така облігація генерує грошовий потік лише один раз, дохід інвестор одержує в момент погашення:
V(t)
=
,
де N – номінальна сума облігації, яка виплачується при її погашенні;
n – тривалість періоду до погашення облігації (роки).
1.2. Облігації з фіксованою купонною ставкою. Облігації, умовами емісії яких передбачено виплату відсотків у розрахунку на номінальну суму інвестиції, називаються купонними. Виплати тут здійснюються за купонами – відрізними талонами з указаною на них величиною купонної ставки. Розрізняють облігації з фіксованою купонною ставкою та з плаваючою, тобто такою, яка може змінюватися протягом періоду обігу. Купонні облігації можуть продаватися як за номінальною вартістю, так і з дисконтом або премією залежно від кон’юнктури ринку та їхньої привабливості для інвесторів. Тому при умові володіння облігаціями з фіксованою купонною ставкою очікуваний дохід інвестора складається з двох частин:
– рівномірних за періодами надходжень відсоткових виплат, обіцяних емітентом;
– імовірних прибутків чи збитків внаслідок зміни ринкової ціни облігації.
Базова модель у такому разі має вигляд:
де k – купонна ставка облігації.
1.3. Облігації з плаваючою купонною ставкою. Якщо умовами емісії облігації рівень купонної ставки не зафіксовано і вона змінюється залежно від рівня інфляції чи ставки відсотку, то такі цінні папери називаються облігаціями з плаваючою купонною ставкою, внутрішня вартість яких обчислюється:
,
де CFi – грошові потоки, які генерує облігація в i-му періоді.
1.4. Відкличні облігації. Облігації, умови випуску яких передбачають право емітента погасити їх до закінчення періоду обігу, називаються відкличними. У процесі аналізу дохідності відкличних облігацій до уваги береться не номінал облігації, а її викупна ціна, тобто ціна, за якою емітент викуповує облігацію до настання строку погашення. Як правило, за дострокового відкликання викупна ціна облігацій не збігається з їх номіналом. Іноді щодо відкличних облігацій встановлюється ще й термін захисту від дострокового погашення, тривалість якого теж впливає на рівень дохідності такої облігації. Підприємство може вдатися до дострокового продажу цінних паперів з різних причин, наприклад у разі активного підходу до управління портфелем цінних паперів, а також для підтримки ліквідності або ж через необхідність реструктуризації активів.
За умови дострокового відкликання (або продажу) дохідність цінного паперу за період зберігання обчислюється за формулою:
де n – кількість періодів, протягом яких облігація була в обігу;
Р – викупна ціна або поточна ринкова ціна облігації;
d – дохідність цінного паперу до моменту відкликання або за період зберігання (невідома величина). Таким чином дана формула є рівнянням з одним невідомим d, адже всі інші величини, у т.ч. й викупна ціна Р, відомі.
Крім уже названих, на ринку можуть обертатися безстрокові облігації, які передбачають невизначено тривалий час виплати доходів за фіксованою чи плаваючою ставкою. У такому разі методи обчислення внутрішньої вартості облігації не відрізняються від аналогічних розрахунків щодо акцій (див. далі).