15.9. Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції

На наступному етапі аналізу вивчається собівартість продукції за калькуляційними статтями (див. рис. 3). Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне й допоміжне виробництво. Групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Воно необхідне для визначення собівартості окремих виробів, установлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.

Рис. 3. Схема формування і аналізу собівартості за статтями калькуляції

Планування та облік витрат за калькуляційними статтями дають змогу встановити цільові напрями витрат, зв’язок з технологічним процесом, а також підрахувати собівартість окремих видів одиниці продукції, узагальнити витрати за місцем виникнення (дільниця, бригада, цех), забезпечити контроль за місцем виникнення витрат та використанням ресурсів підприємства за призначенням.

Залежно від способу включення витрат у собівартість продукції, усі витрати (за статтями) на виробництво продукції класифікують як прямі та як накладні (непрямі). Прямі витрати відносять на вироби за прямою ознакою, і вони утворюють одноелементні статті. Непрямі (накладні) витрати попередньо групують у кошторисах з утворенням комплексних статей витрат, які потім розподіляють між виробами пропорційно до певних ознак.

Аналіз собівартості фактично випущеної продукції за калькуляційними статтями проводять, порівнюючи фактичні витрати з минулорічними та плановими. При цьому визначають абсолютне та відносне відхилення щодо кожної калькуляційної статті і дають їм оцінку.

Зміна собівартості всієї продукції і одиниці окремих виробів складається з економії за одними статтями і перевитрат за іншими. Аналізуючи собівартість одиниці продукції, суму перевитрат множать на фактичний випуск виробу і визначають загальний розмір перевитрат і розробляють заходи для їх усунення.

Спосіб віднесення калькуляційних статей на собівартість окремих виробів значною мірою визначає організацію контролю та аналізу собівартості продукції. Щодо прямих одноелементних статей аналіз здійснюється прямим порівнянням фактичних витрат з плановими або нормативними. У непрямих комплексних статтях, крім того, аналізується виконання кошторису з кожної статті і обґрунтованість принципу їх розподілу між видами продукції.

І. Аналіз прямих матеріальних витрат

Значну питому вагу в собівартості продукції займають витрати на предмети праці: сировину, основні й допоміжні матеріали, куповані напівфабрикати, на паливо і електроенергію для технологічних потреб тощо.

У собівартості товарної продукції розмір витрат на сировину і матеріали визначається асортиментом продукції, характером виробництва і становить на підприємствах легкої, харчової, текстильної промисловості – 70-90%, машинобудування – 40-50% від собівартості одиниці продукції, тому раціональне використання предметів праці є важливим резервом росту обсягів, зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва.

У собівартості товарної продукції витрати сировини, матеріалів, палива і енергії відображаються у двох розрізах:

а) за прямими статтями калькуляції;

б) за статтями накладних (непрямих) комплексних витрат.

Аналіз витрат на матеріали, куповані вироби й напівфабрикати, паливо, електроенергію розпочинається із загальної оцінки їх величини у собівартості всієї товарної продукції за прямими статтями калькуляції. Для цього на основі плану підприємства, річної та періодичної звітності, облікової інформації та даних про виконання плану за обсягом продукції проводять розрахунок і аналіз витрат.

Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями в собівартості продукції оцінюють, зіставляючи фактичні витрати з плановими та плановими, перерахованими на фактичний обсяг виготовленої продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори:

1) зміна обсягу випуску товарної продукції;

2) зміна структури асортименту випущеної продукції;

3) зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

Для аналізу впливу цих факторів складають таблицю 13. Дані таблиці 13 показують, що вартість сировини та матеріалів у собівартості продукції зросла на 103 тис. грн., купованих напівфабрикатів – на 44 тис. грн.

Для визначення величини впливу зміни обсягу випуску продукції на суму витрат необхідно планові витрати кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на відсоток виконання плану випуску товарної продукції (гр.2 – гр.1). У нашому прикладі у зв’язку зі зростанням обсягу виробництва витрати на сировину і матеріали зросли на 19 тис. грн., а на куповані вироби та напівфабрикати – на 15 тис. грн.

Таблиця 13