Виконання норм виробітку робітниками-відрядниками

Виконання норм виробітку, %	Кількість робітників-відрядників
	минулий період	звітний період
від 80 до 90	11	49
від 90 до 100	110	122
від 100 до 110	509	450
від 110 до 120	89	106
від 120 до 130	58	46
від 130 до 140	17	14
від 140 до 150	6	3
від 150 і вище	—	—
Усього:	800	790

Дані табл. 10 свідчать, що чисельність робітників, які не виконали норми виробітку, у звітному періоді збільшилась і становить 21,6% [(49+122) / 790 * 100] порівняно з 15,2% [(11+110) / 800 * 100] у базовому періоді.

За даними таблиці можна розрахувати середній рівень виконання норм виробітку (К_нв) робітниками на основі середньоарифметичної зваженої:

К_нв= = = =105,4%.

А середній рівень виконання норм виробітку без урахування робітників, які не виконали норм, становив 109%:

Отож, за умови виконання норм виробітку всіма робітниками-відрядниками продуктивність праці зросла б на 3,41% .

Виконання норм виробітку в цілому по підприємству передбачалося планом на рівні 104%. Таким чином, план з продуктивності праці робітників-відрядників перевиконано на 1,35% .

Оскільки питома вага робітників-відрядників у загальній чисельності робітників становить 76% [(790 / 958)*100], то середньогодинна продуктивність праці робітника зросла на 1,06% , а трудомісткість продукції знизилась на 1,05% .

Причини невиконання норм виробітку виявляють на основі матеріалів хронометражу, фотографій робочого дня, аналізу причин і характеру понадурочних робіт, матеріалів перегляду норм на робочих місцях та цехах.

12.4. Аналіз продуктивності праці.

Продуктивність праці – найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції. Вимірюється продуктивність праці двома способами:

– кількістю продукції, випущеної за одиницю часу (виробіток);

– кількістю часу на виготовлення одиниці продукції (трудомісткість).

Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну (квартальну, річну) продуктивність праці одного працівника чи робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино-годин і людино-днів, а інші — як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Дуже важливим є правильний вибір систем показників продуктивності праці, враховуючи можливості використання саме натуральних (у штуках, тоннах, метрах, літрах), трудових (у нормо-годинах) чи вартісних вимірників (у грн., тис. грн., млн. грн.). Найбільш універсальним є вартісний вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва, проте аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію треба перераховувати в порівнянних цінах, що забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.

Для аналізу продуктивності праці використовують дані форм статистичної звітності 2-ПВ і 1п, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці та іншу звітну документацію.

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки, та загальної оцінки виконання плану (табл. 11).

Наведені в табл. 11 дані свідчать про те, що підприємство перевиконало план за всіма показниками продуктивності праці. Так, середня продуктивність одного працівник зросла у звітному періоді порівняно з плановим на 5%, а одного робітника – на 5,6%. Але при цьому підприємство не досягло продуктивності праці, закладеної в плані підприємства 5,7% в розрахунку на одного працюючого [(6043,2/5714,3)*100–100)] і 6,05% в розрахунку на одного робітника [(8400–7921)*100–100)].

Аналіз також показує, що продуктивність праці у звітному періоді зросла порівняно з плановим за всіма показниками, але не однаковою мірою. Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працівника і одного робітника – 0,6% (5,6–5,0) пояснюється зниженням питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників на 0,45% (71,49–71,94).

Різниця в рівні виконання плану щодо середньої продуктивності праці у звітному періоді та середньогодинної продуктивності праці одного робітника в 4,42% (10,02–5,6) виникла у зв’язку з наявністю цілоденних втрат робочого часу, які становили 9 днів, або 4,11% на кожного робітника.

Різницю в рівні виконання одним робітником плану з середньогодинної і середньоденної продуктивності праці в 5,99% (16,01–10,02) пов’язано з наявністю внутрішньозмінних втрат робочого часу, які становили 0,4 год. (7,6–8) за кожну зміну на одного робітника.

Таблиця 11