- •1.Формування м'ясного балансу та споживання м'яса населенням України. Досвід розвитку свинарства за кордоном.
- •2. Завдання дисципліни «Свинарство та технологія виробництва та переробки свинини» та її зміст. Чисельність свиней в Україні та перспективи розвитку свинарства.
- •3. Біологічні особливості свиней (поліестрічність, тривалість поросності, багатоплідність, великоплідність, молочність тощо) та їх генетичний потенціал.
- •4. Характеристика відтворювальних якостей кнурів плідників та свиноматок.
- •5. Оцінка свиней за показниками відгодівельних, забійних та м'ясних якостей.
- •6. Способи нумерації та ідентификації свиней.
- •7. Продуктивність та господарсько-корисні ознаки свиней. Асортимент продукції свинарства.
- •8. Типи конституції та їх характеристика за станом здоров'я та продуктивності. Методи оцінки екстер'єру свиней.
- •10. Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення великої білої породи свиней.
- •11. Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення уельської породи і ландрас.
- •9. Поняття порода та класифікація порід свиней за напрямком продуктивності.
- •12. Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення порід дюрок і гемпшир.
- •13. Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення полтавської м'ясної і української степової білої порід.
- •14.(45) Конструктивні особливості будівництва і реконструкції приміщень для свиней.
- •15. Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення української м'ясної і миргородської порід.
- •Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення великої чорної української степової рябої і порід.
- •Етологічні особливості свиней. Стресові явища в свинарстві. Синдром рss
- •Системи парування свиней. Відбір та підбір в свинарстві.
- •Комплексна і переважаюча селекція. Індексна і тандема селекція.
- •Селекція і якість свинини. Стресочутливість тварин і вади свинини: методи визначення і попередження
- •Чистопорідне розведення свиней. Особливості та значення.
- •Використання схрещування в свинарстві. Необхідні умови при його запровадженні.
- •Типи аграрних підприємств з виробництва племінної і товарної продукції та взаємозв'язок між ними.
- •Комплектування стада та його структура.
- •Ефективність використання помісних і інбредних кнурів-плідників. Гетероспермне осіменіння свиноматок.
- •Гібридизація: міжвидова, міжпородна, породно-лінійна.
- •Прижиттєва оцінка товщини шпику у свиней.
- •Завдання та методика контрольної відгодівлі свиней.
- •Мета бонітування, організація і технологія проведення.
- •Методика складання перспективного плану племінної роботи у свинарстві.
- •Державні книги племінних свиней та їх значення. Вимоги до тварин для запису в державну книгу.
- •Головні напрями впровадження ресурсозберігаючих технологій і зниження собівартості свинини.
- •Технологія відтворення стада свиней.
- •Планування опоросів та розробка планів підбору.
- •Визначення охоти та строків парування (осіменіння) свиноматок. Технологія осіменіння маток.
- •Інтенсивне використання свиноматок - складовий елемент ресурсозберігаючої технології відтворення свиней.
- •Утримання свиней на ділянці підсосу. Конструктивні особливості станків для підсисних свиноматок.
- •Технологія вирощування поросят-сисунів. Профілактика анемії та шлунково-кишкових захворювань.
- •Біологічні та фізіологічні особливості поросят. Обґрунтування схем підгодівлі.
- •Відлучення поросят та фактори, які впливають на збереженість поросят-сисунів.
- •Оптимальні показники технології дорощування поросят: розмір груп, площа станка на одну голову, фронт годівлі, мікроклімат. Одно, дво і трьох фазна технологія вирощування
- •Вплив різних факторів на ефективність відгодівлі. Принципи планування відгодівлі
- •Технологія беконної, м'ясної і сальної відгодівлі свиней.
- •Формування навколишнього середовища. Мікроклімат приміщень та його вплив на стан здоров'я і продуктивність свиней.
- •Конструктивні особливості будівництва і реконструкції приміщень для свиней.
- •46.Особливості літньо-табірне утримання свиней
- •47.Основні вимоги до повноцінної годівлі свиней.
- •48.Типи годівлі свиней. Принципи нормування раціонів.
- •49.Характеристика технологічного процесу при запровадженні сезонно турової системі опоросів.
- •50.Характеристика технологічного процесу при запровадженні поточно - цехової системі опоросів.
- •51.Принципи роботи сучасних свинарських господарств: поточність та ритмічність "все зайнято і все порожньо", спеціалізація цехів тощо. Стандартизація продукції, що випускається.
- •52. Біобезпека свинарських підприємств. Загальні принципи профілактики хвороб свиней.
- •53.Особливості виробництва свинини в особистих підсобних та фермерських господарствах.
- •54. Комплексна механізація виробничих процесів в свинарстві.
- •8 Правила приймання
- •56.Визначення вгодованості свиней.
- •57. Переробка побічної продукції свинарства. Екологічні проблеми зв’язані з свинарством і енергозаощаджувальні технології їх вирішення.
- •58.Морфологічний і хімічний склад м'яса. Визначення якості м'яса.
Визначення охоти та строків парування (осіменіння) свиноматок. Технологія осіменіння маток.
Самий надійний спосіб визначення початку охоти у свиноматок – це використання кнура - пробника. Інші методи дають неточні результати оскільки фізіологічно не обґрунтовані. Кількість кнурів – пробників визначається із розрахунку один кнур для перевірки 100 свиноматок, що приблизно відповідає щоденному виявленню у охоті 10 маток. Рекомендується цих кнурів використовувати не частіше ніж через два дні на третій, з часу досягнення ними 8-9 місячного віку. Щоб не загальмувати статеві рефлекси бажано використовувати кнурів – пробників у паруванні (2 - 3 рази на місяць).Щоб правильно визначити час осіменіння, потрібно знати початок охоти, а не її наявність, В практиці найбільш поширене одно - або дворазове виявлення свиноматок в охоті протягом доби. В останньому випадку доцільно , щоб інтервали між двома виявленнями охоти протягом доби були приблизно однаковими. Краще, коли це роблять о 7-й та 19-й годині (за 1-2 години до годівлі або через такий же час після неї). Допускається скорочення між двома виявленнями охоти до 6 - 7 годин.Дорослих свиноматок слід осіменяти через 24, а молодих через 30 год. після початку охоти. Так, якщо охоту виявили вранці, бо напередодні ввечері свиноматка відганяла кнура, її осіменяють ввечері. Коли ж вона відганяла кнура вранці, а прийняла ввечері, то її осіменяють вранці наступного дня. Якщо ж визначають охоту один раз на добу, наприклад щодня вранці, тоді осіменяти (парувати)свиноматку треба двічі: зразу ж після визначення охоти, а вдруге – через 12 - 15 год. Слід зазначити, що і при дворазовому виявленні охоти результати одержують кращі, якщо свиноматку осіменяють два рази.На товарних фермах для підвищення життєздатності приплоду і збільшення виходу поросят на опорос бажано спаровувати свиноматок в одну охоту з кнурами різних порід або осіменяти змішаною спермою кнурів однієї або декількох порід. Цей метод дозволяє підвищити заплідненість яйцеклітин та інші показники на підставі вибірної їх здатності до найбільш життєздатних сперміїв.При організації парування або осіменіння необхідно враховувати запланований прохолост свиноматок з метою одержання опоросів від визначеного поголів’я, обумовленого технологією виробництва.У приміщенні, де проводиться парування температура повітря повинна бути на рівні 15-16 градусів. При більш високій температурі рівень заплідненості свиноматок і наступна їх продуктивність знижується.До закінчення охоти свиноматок слід витримувати у індивідуальних станках (не більше двох діб). Потім тварин переводять до групових або індивідуальних станків (в залежності від прийнятої технології виробництва), формують групи маток за часом парування і утримують їх у цьому укладі до 32 дня, як умовно
Інтенсивне використання свиноматок - складовий елемент ресурсозберігаючої технології відтворення свиней.
Інтенсивність використання основних свиноматок в умовах сучасного виробництва дуже низька і в середньому складає 1,2 - 1,4 опороси за рік. Проте, у провідних племінних заводах України та прибуткових товарних господарствах цей показник (навіть за умов відлучення поросят у 60- денному віці) досить високий і складає 1,8 -1,9 опороси .Тривалий час неефективного використання основних свиноматок за рахунок періоду про холосту потребує додаткових витрат кормів та інших ресурсів на їх утримання, а при меншій чисельності одержаних від них поросят стають додатковим тягарем у формуванні вартісних показників.Багатоплідність свиноматок сучасних порід коливається в значних межах – від 1 до 32 поросят. “Аварійними” вважаються опороси свиноматок з кількістю поросят 6 і менше. Так, при багатоплідності 8 поросят і підвищенні інтенсивності використання основних свиноматок з 1,1 до 2-х опоросів вихід поросят в розрахунку на 100 свиноматок збільшується з 880 до 1600 голів; багатоплідності 9 поросят - відповідно з 990 до 1800, багатоплідності 10 поросят – з 1100 до 2000 та багатоплідності 11 поросят – з 1200 до 2200 голів.
