- •1.Формування м'ясного балансу та споживання м'яса населенням України. Досвід розвитку свинарства за кордоном.
- •2. Завдання дисципліни «Свинарство та технологія виробництва та переробки свинини» та її зміст. Чисельність свиней в Україні та перспективи розвитку свинарства.
- •3. Біологічні особливості свиней (поліестрічність, тривалість поросності, багатоплідність, великоплідність, молочність тощо) та їх генетичний потенціал.
- •4. Характеристика відтворювальних якостей кнурів плідників та свиноматок.
- •5. Оцінка свиней за показниками відгодівельних, забійних та м'ясних якостей.
- •6. Способи нумерації та ідентификації свиней.
- •7. Продуктивність та господарсько-корисні ознаки свиней. Асортимент продукції свинарства.
- •8. Типи конституції та їх характеристика за станом здоров'я та продуктивності. Методи оцінки екстер'єру свиней.
- •10. Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення великої білої породи свиней.
- •11. Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення уельської породи і ландрас.
- •9. Поняття порода та класифікація порід свиней за напрямком продуктивності.
- •12. Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення порід дюрок і гемпшир.
- •13. Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення полтавської м'ясної і української степової білої порід.
- •14.(45) Конструктивні особливості будівництва і реконструкції приміщень для свиней.
- •15. Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення української м'ясної і миргородської порід.
- •Історія створення, характерні особливості, розповсюдження та народногосподарське значення великої чорної української степової рябої і порід.
- •Етологічні особливості свиней. Стресові явища в свинарстві. Синдром рss
- •Системи парування свиней. Відбір та підбір в свинарстві.
- •Комплексна і переважаюча селекція. Індексна і тандема селекція.
- •Селекція і якість свинини. Стресочутливість тварин і вади свинини: методи визначення і попередження
- •Чистопорідне розведення свиней. Особливості та значення.
- •Використання схрещування в свинарстві. Необхідні умови при його запровадженні.
- •Типи аграрних підприємств з виробництва племінної і товарної продукції та взаємозв'язок між ними.
- •Комплектування стада та його структура.
- •Ефективність використання помісних і інбредних кнурів-плідників. Гетероспермне осіменіння свиноматок.
- •Гібридизація: міжвидова, міжпородна, породно-лінійна.
- •Прижиттєва оцінка товщини шпику у свиней.
- •Завдання та методика контрольної відгодівлі свиней.
- •Мета бонітування, організація і технологія проведення.
- •Методика складання перспективного плану племінної роботи у свинарстві.
- •Державні книги племінних свиней та їх значення. Вимоги до тварин для запису в державну книгу.
- •Головні напрями впровадження ресурсозберігаючих технологій і зниження собівартості свинини.
- •Технологія відтворення стада свиней.
- •Планування опоросів та розробка планів підбору.
- •Визначення охоти та строків парування (осіменіння) свиноматок. Технологія осіменіння маток.
- •Інтенсивне використання свиноматок - складовий елемент ресурсозберігаючої технології відтворення свиней.
- •Утримання свиней на ділянці підсосу. Конструктивні особливості станків для підсисних свиноматок.
- •Технологія вирощування поросят-сисунів. Профілактика анемії та шлунково-кишкових захворювань.
- •Біологічні та фізіологічні особливості поросят. Обґрунтування схем підгодівлі.
- •Відлучення поросят та фактори, які впливають на збереженість поросят-сисунів.
- •Оптимальні показники технології дорощування поросят: розмір груп, площа станка на одну голову, фронт годівлі, мікроклімат. Одно, дво і трьох фазна технологія вирощування
- •Вплив різних факторів на ефективність відгодівлі. Принципи планування відгодівлі
- •Технологія беконної, м'ясної і сальної відгодівлі свиней.
- •Формування навколишнього середовища. Мікроклімат приміщень та його вплив на стан здоров'я і продуктивність свиней.
- •Конструктивні особливості будівництва і реконструкції приміщень для свиней.
- •46.Особливості літньо-табірне утримання свиней
- •47.Основні вимоги до повноцінної годівлі свиней.
- •48.Типи годівлі свиней. Принципи нормування раціонів.
- •49.Характеристика технологічного процесу при запровадженні сезонно турової системі опоросів.
- •50.Характеристика технологічного процесу при запровадженні поточно - цехової системі опоросів.
- •51.Принципи роботи сучасних свинарських господарств: поточність та ритмічність "все зайнято і все порожньо", спеціалізація цехів тощо. Стандартизація продукції, що випускається.
- •52. Біобезпека свинарських підприємств. Загальні принципи профілактики хвороб свиней.
- •53.Особливості виробництва свинини в особистих підсобних та фермерських господарствах.
- •54. Комплексна механізація виробничих процесів в свинарстві.
- •8 Правила приймання
- •56.Визначення вгодованості свиней.
- •57. Переробка побічної продукції свинарства. Екологічні проблеми зв’язані з свинарством і енергозаощаджувальні технології їх вирішення.
- •58.Морфологічний і хімічний склад м'яса. Визначення якості м'яса.
47.Основні вимоги до повноцінної годівлі свиней.
Головними факторами повноцінної годівлі є: повний набір незамінних поживних речовин, своєчасне і оптимально узгоджене в кількісному відношенні надходження їх в організм тварин. Для достатньо повного задоволення потреб тварин у поживних речовинах їх раціони, згідно даних наукових досліджень, повинні бути збалансованими приблизно 50 – 80 показниками для свиней. Кількість показників, що контролюються, зростає у міру підвищення рівня інтенсифікації тваринництва. Співвідношення різних за поживністю та фізико – механічними властивостями кормових компонентів, що входять до складу раціону, характеризує тип годівлі. Вибір останнього диктується необхідністю забезпечення тварин відповідною кількістю поживних речовин та фізіологічними особливостями їх травлення. Тому слід підкреслити ще одну умову раціонального використання кормів6 вони повинні бути узгодженими не тільки за кількісним, але і за якісним відношенням. Тобто корми доцільно згодовувати у такому вигляді, в якому їх поживні речовини будуть легко доступними і засвоюватимуться організмом тварин з максимальною ефективністю. Отже, основа інтенсивного розвитку тваринництва – це повноцінна годівля, яка забезпечується виробництвом достатньої кількості кормів, зниженням втрат їх поживності при заготівлі та зберіганні, а також правильною підготовкою кормів до згодовування.Перелік сировини, що застосовується у сучасному тваринництві на корм свиням дуже широкий. Проте основу кормових раціонів становлять корми рослинного походження. Так корми промислового виробництва на 82 – 98 % складаються з інгредієнтів рослинної сировини, у тому числі 50 – 85% - фуражного зерна. Приблизно 3 – 10% становлять компоненти тваринного походження і близько 1 – 9% - мінеральні та синтетичні речовини. На спеціалізованих тваринницьких комплексах та фермах з високим рівнем індустріалізації відмічається тенденція до збільшення у раціонах питомої ваги концентрованих кормів. у свинарстві вона досягає 62 – 88% за поживністю. Таким чином, у кормових раціонах безумовно переважають рослинні корми. Отже, кормоприготування зводиться до переробки рослинної сировини і змішування її компонентів з деякими іншими, що включаються до кормових раціонів лише як добавки.
48.Типи годівлі свиней. Принципи нормування раціонів.
На сьогодні виділяють два основні типи годівлі свиней: рідкий і сухий.
Суха годівля Донедавна більшість свинарських ферм віддавали перевагу саме методу сухої годівлі. Вважалося, що такий тип годівлі пов'язаний з нижчими витратами на установку і обслуговування устаткування, і забезпечує кращий санітарно-гігієнічний стан ферми. Таке твердження справедливе лише стосовно годівлі гранульованими комбікормами. Сучасне устаткування для сухої кормораздачі через годівниці, суміщені з поїлками, порівняно легко обслуговувати, знижуються втрати корму і його забруднення. Можливий будь-який режим дозування, але більш виправданим є вільний доступ свиней до корму. Годівниці всіх провідних виробників оснащуються ніпелями напування або сосковими поїлками. З їх допомогою свині можуть самостійно визначати, корм якої консистенції споживати. При сухому типі годівлі можливе застосування системи фазового годування, проте не в такому об'ємі, як при використанні систем рідкого годування. Це пов'язано з обмеженою різноманітністю готових раціонів і технічними можливостями устаткування.
Рідка годівля.Рідка годівля свиней існує з давніх часів, оскільки харчові відходи традиційно складали основу раціону свиней ще за епохи дрібномасштабного виробництва продукції свинарства. Різке збільшення поголів’я свиней та перехід до крупних свинокомплексів обумовив потребу у постійному надходженні великих об'ємів кормів, що призвело до розвитку технології отримання сублімованих раціонів. На фоні розробки сухих комбікормів з’являлось дедалі більше автоматизованих систем сухої годівлі, які в 70-80-х роках ХХ століття здавалися єдиним шляхом ефективного підвищення виробництва свинини. Невідомо у якому напрямку йшов би розвиток системи сухої годівлі свиней в подальшому, якби не різкий стрибок цін на зернові наприкінці 80-х – на початку 90-х років. Після короткотривалої стабілізації в середині 2000-х років, уже в 2007 р. динаміка росту світових цін на зерно знову стала позитивною, а скорочення посівних площ під зернові та збільшення попиту на продовольство на фоні світової фінансової кризи змусило виробників знизити витрати на корми та знаходити нові засоби підвищення продуктивності тварин. Так відбулося відродження інтересу до рідкої годівлі свиней.Отже, які тенденції в годівлі свиней превалюють на сьогодні? Лідером в рідкій відгодівлі свиней серед європейських країн є Ірландія (90% поголів’я), на другому місці – Німеччина, Данія і Голландія (до 50% поголів'я_. Сполучені Штати і Канада залишаються прихильниками сухої годівлі, тоді як на південному заході США протягом останніх декількох років почали освоювати системи рідкої годівлі, які вже охопили 20% поголів'я свиней.
Що нам дає рідка годівля?Слід відзначити, що якщо переваги і недоліки сухої годівлі є більш зрозумілими для українського виробника, то стосовно рідкої відчувається певний дефіцит інформації.Отже, серед основних переваг рідкої годівлі слід відзначити можливість використання дешевих відходів харчової промисловості. Враховуючи те, що 70% витрат під час виробництва свинини пов'язано з кормами, включення дешевих продуктів до складу повноцінних і збалансованих раціонів свиней значно знижує собівартість продукції. Для годування свиней використовуються відходи молочної, пивоварної, цукрової, мукомельної промисловості, а також виробництва рослинних масел, хлібобулочних і кондитерських виробів. Звичайно ж, заборонені до використання харчові залишки з приватних будинків, безпеку яких важко проконтролювати.
Серед інших переваг слід відзначити:
- значно вищий рівень поїдання рідкого корму, порівняно із сухими (на 5% і більше);
- зниження коефіцієнту конверсії (до 10%);
- збільшення приростів живої маси до 6 %;
- швидше досягнення забійної живої маси.
Для поросят після відлучення рідкий корм більшою мірою відповідає їх фізіологічним потребам, ніж сухий. Більш того, компоненти, що входять до складу рідкого раціону (зерна злакових, молочні продукти) містять молочнокислі бактерії, які ферментують кормову суміш, знижуючи її pH, і тим самим забезпечують консервуючий ефект. Молочна кислота перешкоджає розмноженню патогенної мікрофлори в кормі. Так, дослідження на 320 фермах в Голландії показали, що випадки субклінічного сальмонельозу серед поросят, які вирощуються на рідкому кормі, зустрічаються в 10 разів рідше, ніж серед поросят, яким дають сухий корм, а частота спалахів колібактеріозу знижується на 25 %!Ферментовані корми сприяють кращій перетравлюваності поживних речовин, їх засвоюваності, а значить і збільшенню приростів.На багатьох фермах практикується метод контрольованої ферментації кормів шляхом додавання в корм молочної кислоти і доведенням pH до значення 4,8. Фермери не зважають на високу вартість молочної кислоти, так як результат її додавання багатократно перевищує додаткові витрати.Рідка годівля вважається особливо ефективною при відгодівлі свиней, адже саме на цю категорію поголів’я припадає основна витрата кормів, а це означає, що зберігається значний потенціал в економії витрат за рахунок удосконалення технології годівлі. Сучасні автоматизовані системи рідкої годівлі, які в даний час широко використовуються в європейських країнах, дозволяють з мінімальними витратами праці забезпечити підготовку і високоточну дозовану роздачу корму тваринам.До недоліків рідкої годівлі відносять наступне: зниження собівартості продукції можливе за рахунок використання харчових відходів, необхідні великі первинні інвестиції та кваліфікований персонал для управління процесами, так як при порушенні технології на одному з етапів ризик втрат може бути високим.Організація годівлі передбачає використання норм, розроблених науковими установами для різних видів і вікових груп тварин. Норма годівлі — це потреба організму в енергії, поживних і біологічно активних речовинах, зумовлена живою масою, продуктивністю, фізіологічним станом, господарським використанням та особливостями утримання.Загальну потребу тварин в енергії і поживних речовинах теоретично прийнято розподіляти на такі частини, зокрема на пов’язану з:
1) підтриманням життєдіяльності організму в спокійному і непродуктивному стані (підтримувальна потреба);
2) основною продуктивністю — ростом молодняку, приростом живої маси при відгодівлі, утворенням молока у лактуючих тварин, яєць у птиці під час яйцекладки (потреба на продукцію);
3) супутньою продуктивністю або з специфічним станом тварин, наприклад із продовженням росту молодої лактуючої корови, з новою вагітністю і розвитком плода у лактуючих тварин тощо (супутня потреба).
Норми, що застосовуються нині у нас в практиці тваринництва, розраховані на сумарну потребу тварин для підтримання життєвих функції організму, ріст і розвиток молодняку, основну продукцію чи репродуктивні функції й не враховують для деяких груп тварин потреби на супутню продуктивність, яку необхідно додатково брати до уваги при визначенні загальної норми, наприклад на ріст молодих дійних корів, роздій новотільних тощо. Нині для визначення норми годівлі використовують деталізовані норми, за якими рекомендується враховувати від 20 до 40 показників поживності раціону. Відповідно до встановленої норми годівлі складають раціони.Раціон — це набір і кількість кормів, які споживає тварина за певний проміжок часу (доба, місяць, сезон, рік). Якщо раціон повністю і всебічно задовольняє потребу організму в необхідних поживних речовинах, то він називається збалансованим. Раціон складають із доброякісних кормів, що відповідають природі живлення тварин. До нього мають входити різноманітні корми, які при поєднанні сприятливо впливають на процеси травлення, відповідають структурі кормовиробництва у господарстві і по можливості є дешевими. В раціоні має бути і певне співвідношення між окремими кормами.У практиці годівлі сільськогосподарських тварин можливі різні співвідношення кормів у раціонах залежно від типу годівлі, що склався в господарстві.Під типом годівлі розуміють умовну назву раціону, яка залежить від умісту в ньому окремого корму або групи кормів за енергетичною поживністю чи сухою речовиною. Визначають тип годівлі за структурою раціону.Структура раціону — це співвідношення окремих груп кормів у ньому за вмістом енергії, виражене у відсотках до загальної його поживності.
