17. Культурно-історичні умови становлення Відродження у Франції.

З кінця XV ст. у Франції почався процес централізації країни і зміцнення держави. Незабаром король ліквідував політичну незалежність Бургундії, Бретані і Бурбонського герцогства. Великі родові феодали, втративши могутність і значення в господарському житті країни, перетворювались на придворну знать, яка існувала на подачки короля і цілком залежала від нього. Змінювався характер економіки країни. З розвитком торгівлі й промисловості величезні багатства зосереджувались у руках великої буржуазії. Вона вкладала капітали в сільське господарство, купувала феодальні замки і титули. З її середовища виділився значний прошарок бюрократії в суді та адміністрації. Таким чином створювалося нове дворянство. Відродження у Франції мало не міський, а аристократичний хар-р, тому що Франциск І роки правління 1515-1547 був покровителем мистецтв та наук. В. зазнало значний вплив італійської культури через торгівлю, війну та ін. ФВ мало особливі стосунки з Реформацією. На долі французького гуманізму позначився також рух релігійної реформи, очолений згодом Жаном Кальвіном. Винятково важливим фактором розвитку і формування гуманізму був вплив на нього літературної національної традиції і сатиричної літератури, що створювалася в ході класової боротьби народних мас. У балаганних виставах, карнавальних процесіях, анекдотах, фарсах гостро висміювались церковна служба, проповіді; розбещені ченці, тупоголові богослови, нікчемні рицарі. Усе це зумовило розквіт гуманізму протягом перших десятиліть XVI ст. Прихильники кальвіністської віри у Франції, гугеноти — народні маси міст, що виступали супроти феодальної та зародків капіталістичної експлуатації, частина родового дворянства й феодальної знаті, міські верхи переважно з міст південних та західних провінцій, які чинили спротив централізації, що проводилась абсолютизмом. Боротьба гугенотів з католиками вилилась у т. зв. релігійні війни 16 ст., по закінченні яких гугеноти отримали свободу віросповідання хоча католицизм й залишився панівною релігією. Відношення до гугенотів французької держави 17 — 18 ст. неодноразово змінювалось, однак лише Велика французька революція прирівняла гуґенотів у правах з католиками. В період ФВ католики масово приймали гуманістичні ідеї, а потім більшість з них і кальвінізм, тобто ставали гугенотами.

Відродженню у Франції характерна багатоманітність, яскравість культурних проявів.

Винятково важливим фактором розвитку і формування гуманізму був вплив на нього літературної національної традиції і сатиричної літератури, що створювалася в ході класової боротьби народних мас. Розвиток буржуазних відносин привів до знищення кріпосництва, але становище селян, які страждали від непомірних податків, не поліпшилось. Не в кращих умовах був і робітничий люд міст. Невдоволення народних мас в епоху раннього Відродження виливалося то в селянські повстання, то в страйки міських робітників, то в релігійні єресі. Ця боротьба супроводжувалась бурхливим розвитком сатиричної народної літератури. У балаганних виставах, карнавальних процесіях, анекдотах, фарсах гостро висміювались церковна служба, проповіді; розбещені ченці, тупоголові богослови, нікчемні рицарі.