29. Загальна характеристика творчого шляху сервантеса

Міґель де Сервантес Сааведра народився в місті Алькала-де-Енарес. Припускається, що він народився 29 вересня, у день Архангела Михаїла, і за традицією отримав імя святого. Батько працював хірургом. Слід звернути увагу, що прізвище Сааведра не зявляється в жодному ранньому документі Сервантеса. Він почав використовувати прізвище Сааведра лише після того, як повернувся з алжирського полонуУ 1551 році Родріґо де Сервантес зі своєю сімєю переїхав до Вальядоліда. Через борги він був увязнений на декілька місяців. можливо, що він навчався у товаристві єзуїтів, вже в романі Бесіда собак він розповідає про єзуїтську школу, що здається алюзією на його роки навчання.У 1566 році, переїздить до Мадрида.Під час свого повернення з Неаполя до Іспанії на борту галери Сонце Sol турецька флотилія під командуванням Арнаута Мамі взяла у полон Міґеля і його брата Родріґо. Це відбулося 26 вересня 1575 року. Їх захопили і відправили до міста Алжира. Сервантеса зробили рабом грецького зрадника Далі Мамі. Той факт, що у Сервантеса знайшли рекомендаційні листи від Хуана Австрійського і герцога Сесси, дав підстави полонителям Сервантеса вважати, що він є дуже важливою персоною, і вони могли вимагати за нього хороший викуп. Вони вимагали пятсот золотих ескудо за свободу Сервантеса.Під час пяти років увязнення Сервантес, чоловік сильний духом та із сильною мотивацією, намагався втекти чотири рази.У травні 1580 року до Алжира приїхали отці з ордену Трійці цей орден займався угодами щодо визволення полонених Дякуючи 500 ескудо, Сервантес був визволений 19 вересня 1580 року. 24 жовтня він повернувся до Іспанії з іншими визволеними. Він приїхав до міста Денія, звідки переїхав до Валенсії. У листопаді-грудні Сервантес повернувся зі своєю родиною до Мадрида.У травні 1581 року Сервантес переїхав до Португалії, де в той час знаходився двір Феліпе ІІ, з метою знайти щось, з чим переробити своє життя і заплатити борги, які отримала його сімя з метою викупу Сервантеса з Алжира. Йому довірили секретне завдання в Орані, через те, що він мав багато знань про культуру і звичаї північної Африки. За цю роботу він отримав 50 ескудо. Сервантес повернувся до Лісабона, а наприкінці року повернувся до Мадрида.

30. Дон Кіхот як перший роман нового типу.

Сервантес створив роман нового типу. «Дон Кіхот» є пародією на рицарський роман, проте у творі присутні елементи рицарського, шахрайського та пасторального роману. У романі змінюється хронотоп, він більш реалістичним. Сервантес створив героя, визначаючи його особистісні характеристики. Окрім нового трактування гуманістичного ідеалу, автор зобразив правдиву картину народного життя: народний образ Санчо Панси, показ його величезних можливостей і духовної близькості до благородних ідеалів Дон Кіхота, у викритті соціальної несправедливості, у пройнятості повагою і любов'ю до людини. Долі основних персонажів, що розгортається на цьому фоні, внутрішньо об’єднані та врівноважують один одного. В результаті цього підхід до дійсності стає різностороннім і розширюється в філософську концепцію життя без будь-якого збитку для конкретики та яскравості образів. Роман відобразив кризу ренесансного гуманізму, ввів у мистецтво тему «донкіхотства» — вірності своїм поглядам і боротьби за них всупереч усьому.

Дон Кіхот є природним завершенням прозових жанрів [297] іспанської літератури попереднього часу. Використавши їхні традиції, Сервантес створив новий тип жанру, від якого починається розвиток реалістичного роману в світовій літературі.Письменник задумав Дон Кіхота як пародію на рицарські романи, маючи на меті висміяти захоплення ними в Іспанії. У авторській передмові до першої частини твору визначається, що завдання роману — підірвати авторитет поширених у народі рицарських книг. Відповідно до задуму в Дон Кіхоті розповідається історія бідного ідальго з Ламанчі, який збожеволів через надмірне захоплення рицарськими романами. Уявивши себе мандрівним рицарем, він у всьому наслідує героя рицарського роману і виїздить на подвиги на честь Прекрасної дами, для захисту усіх скривджених і пригнічених. Озброївшись іржавими уламками старого обладунку, Дон Кіхот виїхав на жалюгідній шкапі, якій дав звучне імя — Росінант, за зброєносця узяв хитрого селянина Санчо Пансу, а дамою свого серця обрав селянку Альдонсу Лоренсо, уявивши її принцесою Дульсінеєю Тобоською.Реальний світ Дон Кіхот сприймає в дусі фантазій та вигадок рицарського роману. Звичайні люди і речі здаються йому злими ворогами й чудовиськами, вітряки в його уяві — це велетні, брудні постоялі двори — розкішні замки; Дон Кіхот нападає на похоронну процесію, вступає в бій із стадом баранів. Тому всі вчинки і подвиги Дон Кіхота в імя захисту скривджених і поневолених не тільки сміховинні, а й шкідливі. Ті, кого захищає Дон Кіхот, насміхаються над ним, знущаються з нього або проклинають його. Каторжники, котрих він звільнив, уявивши їх поневоленими рицарями, закидали героя камінням, а пастушок Андрес, за якого Дон Кіхот заступився, благає небо покарати і знищити його милість.Потерпівши поразку в поєдинку з рицарем Білого Місяця переодягненим бакалавром Карраско, на його вимогу знесилений рицар Сумного Образу повертається до рідної Ламанчі. Він тяжко захворює і перед смертю прозріває, зрозумівши всю шкоду рицарських романів.Засудження рицарського роману містяться і в численних міркуваннях самого автора Дон Кіхота. Висміюються нестримна фантазія, безглузда вигадка, захоплення описом історій не більш правдивих, ніж розповіді про чудеса Магомета ч. І, гл. 5. Обурюють автора і мовна витіюватість у рицарському [298] романі, вжита без мети і потреби словесна декоративність, надумана образність. Наводячи приклади беззмістовних, заплутаних мовних зворотів з рицарських книжок, Сервантес запевняє, що сам Арістотель, коли б він навмисне для цього воскрес, , не розплутав би їх і не зрозумів ч. І, гл. 1. У багатьох епізодах роману різні персонажі чинять суд і розправу над рицарськими романами за нескінченні описи потворних дурниць та неправдоподібних, бездарних вигадок на зразок того, як велетня заввишки, мов башта, шістнадцятирічний юнак розрізає мечем надвоє, ніби він з пряничного тіста ч. І, гл. 47. Священик вважає, що автора роману про Тиранта Білого за те, що він наплів стільки всіляких дурниць, слід було б засудити на довічну каторгу.Дон Кіхот завдав нищівного удару рицарському роману і покінчив з його популярністю.Великий твір Сервантеса — не тільки літературна пародія. Іспанський письменник далеко відійшов від свого початкового завдання — висміяти рицарські романи. Він створив новий тип роману, який поклав початок розвитку епічного жанру реалістичного роману в європейських літературах. Він більше живописав дійсність, ніж пародіював застарілу манеру писання романів.