54. Внутрішні особливості англійської метафізичної поезії

Поети-метафізики англ. Метафізичні поети; також — Метафізична школа, англ metaphisycal школі. — Введене Семюелом Джонсоном позначення барокових англійських поетів XVII століття, які сповідували неоплатонічний погляди. Імовірно перше поняття метафізична поезія в 1585 році вжив Джордано Бруно у книзі Про героїчний ентузіазм, присвяченої Філіпу Сідні. На чолі напрями стояв Джон Донн. Для метафізичної поезії характерне відчуття розпався світобудови і втрати цілісності уявлення про нього. Як зазначав Донн, розум людини не в силах відновити світобудову, але залишається надія на допитливий розум, який шукає і знаходить необхідні можливо, дуже віддалені звязку. Основним поняттям донновской естетики був марнославства — парадоксальне або іронічне зіставлення вкрай несхожих предметів з метою ілюстрації тієї чи іншої ідеї напр., тіло коханої порівнюється з картою Землі, віддаляються один від одного коханці — з ніжками циркуля. У першій половині XVII століття метафізична школа панувала в англійській поезії, надавши значний вплив на становлення, зокрема, творчої манери Мільтона. Найзначнішим з духовних поетів-метафізиків вважається Джордж Херберт, світських — Ендрю Марвелл. У класицистичний вік Драйдена після 1660 р. Донновская манера вийшла з моди і стала предметом глузувань. Поети-модерністи сприяли поверненню інтересу до Донну і його послідовникам, яких вони вважали своїми попередниками. Особливо характерний в цьому відношенні опублікований в 1921 р. Т. С. Еліотом нарис Метафізичні поети.

«Поети-метафізики» (англ. Metaphysical poets) - введене Семюелом Джонсоном позначення барокових англійських поетів XVII століття, які сповідували неоплатонічний погляди.

Імовірно першим поняття «метафізична поезія» в 1585 році вжив Джордано Бруно у книзі «Про героїчний ентузіазм», присвяченій Філіпу Сідні.

На чолі напрямки стояв Джон Донн. Для метафізичної поезії характерне відчуття розпався світобудови і втрати цілісності уявлення про нього. Як зазначав Донн, розум людини не в силах відновити світобудову, але залишається надія на допитливий розум, шукає і знаходить необхідні (можливо, дуже віддалені) зв'язку.

Основним поняттям донновской естетики був conceit - парадоксальне або іронічне зіставлення вкрай несхожих предметів з метою ілюстрації тієї чи іншої ідеї (напр., тіло коханої порівнюється з картою Землі, що віддаляються один від одного коханці - з ніжками циркуля).

У першій половині XVII століття метафізична школа панувала в англійській поезії, надавши значний вплив на становлення, зокрема, творчої манери Мільтона. Найзначнішим з духовних поетів-метафизиков вважається Джордж Херберт, світських - Ендрю Марвелл. У класицистичний «вік Драйдена» (після 1660 р.) донновская манера вийшла з моди і стала предметом глузувань.

Поети-модерністи сприяли поверненню інтересу до Донну і його послідовникам, яких вони вважали своїми попередниками. Особливо характерний в цьому відношенні опублікований в 1921 р. Т. С. Еліотом нарис «Метафізичні поети».

Для лірики Донна характерні витонченість, ускладнений синтаксис, образність, гра на контрастах, багатозначність. Його вірші адресовані підготовленому читачеві, здатному вчинити певну інтелектуальне зусилля для їх розуміння. Він не перший в поезії використовував Кончетта, але зробив його важливим прийомом своєї лірики, - несподівана асоціація приходила на допомогу автору у виразі руху думки.

Першими творами Донна стали сатиричні вірші на сучасне англійське суспільство. Сатира I датується 1593 роком. П'ять сатир мали ходіння в рукописних списках під найменуванням «Книга сатир Донна». Донн відкинув елізаветінськую традицію високого поетичного стилю, навмисно знижуючи стиль він зближує свої твори з сатирою Ренесансу. Віршовані твори створені у новаторській для поезії того періоду формі драматичного монологу.

З точки зору вивчення еволюції переконань Донна цікава Сатира III (1593 або 94), присвячена питанням релігії. Ліричний герой сатири не знаходить істини ні в одній із земних церков. На думку біографів, вже в 90-і роки Донн сумнівався в положеннях католицької доктрини.

Любовні елегії Донна багато в чому полемізують з творами сучасних йому поетів-петраркістов, що знаходилися в полоні відпрацьованих шаблонів. Пародіюючи, Донн в той же час переосмислює традиції Петрарки, створюючи свій власний варіант Петраркізм.

За звичаєм того часу Донн багато писав на замовлення для своїх друзів і покровителів. Такі дві поеми «Перша річниця» або «Анатомія світу» (An Anatomy of the World, 1611) та «Друга річниця» (1612), присвячені пам'яті Елізабет, дочки Роберта Друрі. Твори «на випадок» стали серйозним міркуванням про розпад світу, зруйнованої гармонії, втрати зв'язку між людиною (мікрокосмом) і всесвіту (макрокосмом), протиставленні земного і небесного, втіленого в ідеалізованому образі померлої дівчини.

Однією з вершин творчості Донна вважаються цикли сонетів La Corona (бл. 1607-1609) і «Побожні роздуми» (інакше «Побожні сонети»). Італійське назва першого циклу вказує на зв'язок з поширеним в епоху Ренесансу «вінком сонетів». Найменування циклу, можливо, також біблійна ремінісценція: тлінний «вінок гордості» протиставляється «вінця праведних». Кожен з семи сонетів La Corona присвячений одному з подій євангельської історії.

«Побожні сонети» - 19 сонетів, 16 з яких написані в 1609-1611 рр.., Останні 3 - після 1617 Тема цього циклу - усвідомлення людиною неминучості смерті, подолання страху смерті і набуття ним безсмертя.

Пристрасний драматизм поетичних творів Донна в більш пізні роки поступився спокійній врівноваженості. В останні роки життя, поглинений проповідницькою діяльністю, Донн майже залишає поезію.

.