- •1. Часо-просторові параметри західноєвропейського Відродження
- •2.Перехід від теоцентричної до антропоцентричної картини світу як світоглядне ядро Відродження.
- •3. Відновлення в правах матеріально-чуттєвого аспекту світу та людини.
- •4. Роль античності
- •5. Ренесансний гуманізм та індивідуалізм
- •6. Типологічні риси літератури Відродження
- •7Періодизація Відродження в Італії.
- •8. Поетична творчість Петрарки
- •9.Історія створення , структура та змістове наповнення збірки Петрарки Канцоньєре.
- •10. Новаторство Бокаччо-новеліста. Поєднання в Декамероні фольклорної традиції з новим гуманістичним світобаченням.
- •11. Звільнений Єрусалим т.Тассо як ідейно-естетичний підсумок італійського Відродження.
- •12. Суспільно-духовні обставини перебігу Відродження в Німеччині. Звязок німецького гуманізму з ідеями Реформації.
- •13. Визначальні риси проблематики та поетики бюргерської літ-ри Німеччини. Корабель дурнів с. Бранта.
- •14. Майстерзингерська лірика г. Сакса: тематика та естетика.
- •15. Діяльність німецьких гуманістів. Ульріх фон Гуттен та Листи темних людей в боротьбі проти обскурантизму та невігластва.
- •16. Еразм Роттердамський — найвпливовіший мислитель Європи початку XVI ст. Похвала глухості.
- •17. Культурно-історичні умови становлення Відродження у Франції.
- •18. Діяльність гуртка Маргарити Наваррської. Порівняльний аналіз Гептамерону та Декамерону Дж. Бокаччо.
- •19. Діяльність поетів Плеяди з реформування французької мови та поезії.
- •20. Зіставлення поетичного спадку п.Де Ронсара та ж. ДюБелле: тематика, стиль, атмосфера.
- •22. Роман ф. Рабле як системна критика всіх аспектів життя феодального суспільства
- •23. Реабілітація матеріально-тілесного начала в романі ф. Рабле
- •25. Відродження в іспанії як золота доба драматургії та театру. Драматургічна спадщина лопе де вега
- •26. Основні мотиви та суспільне значення пєси Овече джерело
- •27. Типологія іспанського роману доби відродження
- •28. Соціально психологічні передумови виникнення жанру пікарескного роману. Композиційно стильові особливості жанру
- •29. Загальна характеристика творчого шляху сервантеса
- •30. Дон Кіхот як перший роман нового типу.
- •31. Проблема ілюзії та дійсності
- •36. Жанр сонету
- •37.Розвиток англійської драматургії Відродження до Шекспіра.
- •38. «Шекспірівське питання» і ставлення до нього на сучасному етапі.
- •39.Традиційна періодизація творчості Шекспіра.
- •40.Сонети Шекспіра як вершина сонетної лірики Ренесансу.
- •41.Головні сюжетні та світоглядні параметри комедійної творчості Шекспіра. Аналіз однієї з прочитаних комедій.
- •42. Кризи гуманізму у зрілих трагедіях Шекспіра.
- •43. Філософська глибина та універсальне бачення образу Гамлета
- •44.Застосування поліметодологічних підходів до інтерпретації творчості Шекспіра на пр. Одного з творів
- •45. Сімнадцяте століття як окрема культурна епоха в історії Європи.
- •46.Філософсько-естетичні підвалини класицизму. Звязок цього напряму з суспільно-політичним життям Франції у хvii ст. Формулюваня норм класицистичного мистецтва у праці н. Буало
- •47. Конфлікт між обовязком та почуттямрозумом та пристрастю в трагедії Корнеля Сід
- •48. Модифікація класицистичної парадигми в драматургії Корнеля та Расіна
- •49. Комедійна творчість ж б Мольєра як синтез народних сміхових традицій з настановами класицизму
- •50. Тартюф як універсальний тип святенника
- •51. Мистецька модель хаотичного світу в літ.Бароко
- •52.Релігійно-містичне підґрунтя драматургії п.Кальдерона. Життя є сон
- •54. Внутрішні особливості англійської метафізичної поезії
14. Майстерзингерська лірика г. Сакса: тематика та естетика.
Визначним явищем в літературі пореформаційного періоду є творчість Ганса Сакса 1494-1576, одним із найвідоміших представників міської бюргерської літератури XVI ст.. Поет-майстерзінгер. Його поезія — приклад раціонального ставлення до світу. Творчість його позбавлена войовничості, сильних пристрастей, він не порушує значних проблем. Коло його інтересів обмежене приватним повсякденним життям. Привабливість творчості Сакса — в її демократичності, безпосередності й простоті, світлому оптимізмі. Писав він дуже багато і в різних жанрах. Це були пісні, духовні вірші, повчальні шпрухи, діалоги, байки, шванки, пєси. Сюжети своїх творів Сакс брав із різних джерел — з біблії, античної міфології, зі старих хронік, історії, але, по суті, завжди відтворював німецьке національне життя, німецькі звичаї і побут, змальовував представників різних станів та професій. Написав понад 85 фастнахтшпіль — жанр нім народ театру. Але трохи змінює — вводить античні сюжети, переплітає їх з Біблійними мотивами та мотивами Декамерона і все це синтезує з матеріалом СВсиванки. Все це є результатом ренес.светогляду. Особливістю творчості Сакса є дидактизм. Письменник свідомо дбав про те, щоб внести у свої твори корисні знання, розширити уявлення своїх читачів, виховати їх в дусі високої моралі. Твори Сакса сповнені гумору, позначені правдивою поетичністю. Гете назвав письменника справжнім майстром поезії і дуже цінив його дидактичний реалізм. Серед демократичних шарів суспільства твори Сакса були надзвичайно популярні. Значний інтерес до них проявляли німецькі письменники кінця XVIII ст. Образ Ганса Сакса як колоритної фігури того часу відтворений в опері Ріхарда Вагнера Нюрнберзькі майстерзінгери.
15. Діяльність німецьких гуманістів. Ульріх фон Гуттен та Листи темних людей в боротьбі проти обскурантизму та невігластва.
Серед найвідоміших Е.Ротт., Йоган Рейхлін та Ульріх фон Гуттен. Еразм Р.письменник, теолог, філософ, перекладач нідерландського відродження. Йоган Рейхлін — нім.філософ гуманіст. Разом з Е.Р голова нім гуманізму, противник Лютера. Вивчав іудейські книги, через що проти нього виступила церква. Люди почали писати листи в його підтримку. Видає книгу листи знаменитих людей. На яку гуманісти зробили пародію. Зявляється анонімна містифікована сатира Листи темних людей. Одним із основних авторів вважається Ульріх фон Гуттен — нім. гуманіст. Він енергійно пропагував античну спадщину, захищав свободу слова від нападок обскурантів — цензорів наук, славив силу розуму і волі людини у боротьбі за земне щастя. Листи темних людей — анонімно видана в Німеччині книга в двох частинах 1515 і 1517 рр.., що містила в собі сатиру, спрямовану проти схоластики і кліру. Вона стала важливою культурною подією свого часу. У ній пародії на листування неосвічених, розумово і морально убогих ченців і теологів. Ортуін Грацій та інші супротивники Рейхліна і гуманізму окреслювалися як темні люди, повні амбіцій і відвертої люті до вільної думки. Серед прийомів — пародія на богословську мову, алюзії, цитати, але всі афоризми перекручені чи неправильно вказаний автор, сатира в назві персонажів — ціцькосмоктун, свіжо пиріжок, сатира на еротичну тему особливо повязана з ченцями.
Обскуранти показані як люди дивовижно забобонні. За характером і рівнем мислення, за уявленнями й поняттями вони цілком середньовічні й безнадійно відстали від часу й нової культури. Вони постійно обурюються тим, що однодумці Рейхліна насмілюються заперечувати священні істини й схоластичні догми і навіть сміються з папських індульгенцій, а їхніх продавців називають шахраями, котрі не вірять у те, що поезія - це пожива диявола і що збереглося волосся святої діви.
Безглузді й сміховинні проблеми, якими зайняті обскуранти, свідчать про убогість, нікчемність і порочність темних людей. У їхніх листах немає жодної світлої, гідної думки. Якийсь Шафсмуліус (бараняча голова), що з'їв у пісний день яйце з зародком, розповідає, як невідступно мучить його теологічне питання, чи не вважається таке зіпсоване яйце вже куркою і чи не учинив він гріха, з'ївши м'ясо. Зовсім заплутавшись у своїх «роздумах», він спочатку хотів порадитись із членом римської курії, але, не довіряючи його знанням і совісті, покладає [212] всі надії на мудрість Ортуїна Грація. В іншому листі сам Ортуїн Грацій докоряє магістру Маммотректусу за його захоплення Маргаритою і пропонує надійний рецепт: як тільки згадається йому Маргарита, він повинен перехреститися, прочитати «Отче наш» і вірш з псалтиря, у суботу двічі поститися і після цього висповідатися, а в неділю їсти свячену сіль і окроплятися свяченою водою.
Обскуранти проявляють інтерес до любовних пригод Ортуїна Грація і розповідають про власні скотські розваги, причому весь час посилаються на священне писання і знаходять там виправдання своїй розпусності.
Обскуранти б'ються над вирішенням і таких «важливих» питань: чому проповідники співають голосами грубшими, ніж інші люди; хто святіший - св. Фома чи св. Домінік; чи збереже Пфефферкорн вірність християнській вірі тощо. Один із кореспондентів вихваляє якогось поета і називає його вірші вельми поетичними на тій підставі, що нічого в них не зрозумів, що поет цей богослов і не знається з Рейхліном. Інший обскурант догідливо сповіщає, що надсилає Ортуїну Грацію книжку, в якій того обізвано ослом, і виражає готовність і далі робити подібні послуги. Дядько Ортуїна Грація - кат - хвалить свого небожа за його вчинки, пишається його славою. Він називає Ортуїна Грація, кельнського інквізитора і Пфефферкорна світильниками, які несуть світло католицької віри, та виражає упевненість в тому, що коли б їх усіх разом прив'язати до стовпа і підкласти купу сухих дров, то вийшов би з того добрий світильник усьому світові.
Обскуранти відзначаються користолюбством. Вони огинаються навколо папської курії у Римі, видурюючи і всілякими шахрайствами здобуваючи собі вигідні бенефіції.
Викривальний зміст книги поглиблюється системою художніх засобів, побудованою на пародіюванні стилю схоластів і комічному обігруванні їхньої епістолярної манери. Гуманісти неодмінною ознакою культурної людини вважали вправний стиль, добре володіння класичною латинською мовою. Великого значення в своїй творчості вони надавали листам, дбали про їхній зміст, нерідко перетворювали їх у вчені трактати. Мистецтво листування гуманісти цінили дуже високо. Приватні листи видатних гуманістів робилися надбанням всіх і розповсюджувалися в прогресивних колах. «Темні» люди зовсім базпорадні в епістолярному мистецтві. їхня мова - неймовірно зіпсована латина - це блискуча сатира на їхню цілковиту некультурність і неінтелігентність. Про мовно-стилістичні особливості «Листів» М. М. Бахтін писав: «Листи темних людей» - прекрасний образ мови. Ця сатира - складний навмисний мовний гібрид. Мова темних людей (середньовічна латина) пародіюється, тобто певним чином згущується, утрирується, типізується на фоні коректної і правильної латини гуманістів. Водночас за латинською мовою темних людей відчутно проявляється їхня рідна німецька мова: вони вживають синтаксичні конструкції, властиві німецькій мові і наповнюють їх латинськими словами, крім того, вони буквально перекладають на латину специфічні німецькі вирази; інтонація у них груба, німецька. З точки зору темних людей, це гібрид не навмисний: вони пишуть, як уміють. Але цей латино-німецький гібрид навмисне утрирувано і освітлено пародіюючою волею авторів сатири.
Обскуранти пишуть безтолково, але з комічною претензією на образність і вченість. Вони прикрашають свої листи напрочуд безпорадними віршами, що рясніють помилками, наводять раз-у-раз і, звичайно, недоречно цитати з священного писання й творів латинських авторів, до того ж перекручують їх, починають свої листи сміховинними побажаннями й звертаннями.
«Листи темних людей» - видатний і відважний твір гуманізму, який завдав відчутного удару престижу католицької церкви й богословській реакційній ідеології.
