14. Майстерзингерська лірика г. Сакса: тематика та естетика.

Визначним явищем в літературі пореформаційного періоду є творчість Ганса Сакса 1494-1576, одним із найвідоміших представників міської бюргерської літератури XVI ст.. Поет-майстерзінгер. Його поезія — приклад раціонального ставлення до світу. Творчість його позбавлена войовничості, сильних пристрастей, він не порушує значних проблем. Коло його інтересів обмежене приватним повсякденним життям. Привабливість творчості Сакса — в її демократичності, безпосередності й простоті, світлому оптимізмі. Писав він дуже багато і в різних жанрах. Це були пісні, духовні вірші, повчальні шпрухи, діалоги, байки, шванки, пєси. Сюжети своїх творів Сакс брав із різних джерел — з біблії, античної міфології, зі старих хронік, історії, але, по суті, завжди відтворював німецьке національне життя, німецькі звичаї і побут, змальовував представників різних станів та професій. Написав понад 85 фастнахтшпіль — жанр нім народ театру. Але трохи змінює — вводить античні сюжети, переплітає їх з Біблійними мотивами та мотивами Декамерона і все це синтезує з матеріалом СВсиванки. Все це є результатом ренес.светогляду. Особливістю творчості Сакса є дидактизм. Письменник свідомо дбав про те, щоб внести у свої твори корисні знання, розширити уявлення своїх читачів, виховати їх в дусі високої моралі. Твори Сакса сповнені гумору, позначені правдивою поетичністю. Гете назвав письменника справжнім майстром поезії і дуже цінив його дидактичний реалізм. Серед демократичних шарів суспільства твори Сакса були надзвичайно популярні. Значний інтерес до них проявляли німецькі письменники кінця XVIII ст. Образ Ганса Сакса як колоритної фігури того часу відтворений в опері Ріхарда Вагнера Нюрнберзькі майстерзінгери.

15. Діяльність німецьких гуманістів. Ульріх фон Гуттен та Листи темних людей в боротьбі проти обскурантизму та невігластва.

Серед найвідоміших Е.Ротт., Йоган Рейхлін та Ульріх фон Гуттен. Еразм Р.письменник, теолог, філософ, перекладач нідерландського відродження. Йоган Рейхлін — нім.філософ гуманіст. Разом з Е.Р голова нім гуманізму, противник Лютера. Вивчав іудейські книги, через що проти нього виступила церква. Люди почали писати листи в його підтримку. Видає книгу листи знаменитих людей. На яку гуманісти зробили пародію. Зявляється анонімна містифікована сатира Листи темних людей. Одним із основних авторів вважається Ульріх фон Гуттен — нім. гуманіст. Він енергійно пропагував античну спадщину, захищав свободу слова від нападок обскурантів — цензорів наук, славив силу розуму і волі людини у боротьбі за земне щастя. Листи темних людей — анонімно видана в Німеччині книга в двох частинах 1515 і 1517 рр.., що містила в собі сатиру, спрямовану проти схоластики і кліру. Вона стала важливою культурною подією свого часу. У ній пародії на листування неосвічених, розумово і морально убогих ченців і теологів. Ортуін Грацій та інші супротивники Рейхліна і гуманізму окреслювалися як темні люди, повні амбіцій і відвертої люті до вільної думки. Серед прийомів — пародія на богословську мову, алюзії, цитати, але всі афоризми перекручені чи неправильно вказаний автор, сатира в назві персонажів — ціцькосмоктун, свіжо пиріжок, сатира на еротичну тему особливо повязана з ченцями.

Обскуранти показані як люди дивовижно забобонні. За характером і рівнем мислення, за уявленнями й поняттями вони цілком середньовічні й безнадійно відстали від часу й нової культури. Вони постійно обурюються тим, що однодумці Рейхліна насмілюються заперечувати священні істини й схоластичні догми і навіть сміються з папських індульгенцій, а їхніх продавців називають шахраями, котрі не вірять у те, що поезія - це пожива диявола і що збереглося волосся святої діви.

Безглузді й сміховинні проблеми, якими зайняті обскуранти, свідчать про убогість, нікчемність і порочність темних людей. У їхніх листах немає жодної світлої, гідної думки. Якийсь Шафсмуліус (бараняча голова), що з'їв у пісний день яйце з зародком, розповідає, як невідступно мучить його теологічне питання, чи не вважається таке зіпсоване яйце вже куркою і чи не учинив він гріха, з'ївши м'ясо. Зовсім заплутавшись у своїх «роздумах», він спочатку хотів порадитись із членом римської курії, але, не довіряючи його знанням і совісті, покладає [212] всі надії на мудрість Ортуїна Грація. В іншому листі сам Ортуїн Грацій докоряє магістру Маммотректусу за його захоплення Маргаритою і пропонує надійний рецепт: як тільки згадається йому Маргарита, він повинен перехреститися, прочитати «Отче наш» і вірш з псалтиря, у суботу двічі поститися і після цього висповідатися, а в неділю їсти свячену сіль і окроплятися свяченою водою.

Обскуранти проявляють інтерес до любовних пригод Ортуїна Грація і розповідають про власні скотські розваги, причому весь час посилаються на священне писання і знаходять там виправдання своїй розпусності.

Обскуранти б'ються над вирішенням і таких «важливих» питань: чому проповідники співають голосами грубшими, ніж інші люди; хто святіший - св. Фома чи св. Домінік; чи збереже Пфефферкорн вірність християнській вірі тощо. Один із кореспондентів вихваляє якогось поета і називає його вірші вельми поетичними на тій підставі, що нічого в них не зрозумів, що поет цей богослов і не знається з Рейхліном. Інший обскурант догідливо сповіщає, що надсилає Ортуїну Грацію книжку, в якій того обізвано ослом, і виражає готовність і далі робити подібні послуги. Дядько Ортуїна Грація - кат - хвалить свого небожа за його вчинки, пишається його славою. Він називає Ортуїна Грація, кельнського інквізитора і Пфефферкорна світильниками, які несуть світло католицької віри, та виражає упевненість в тому, що коли б їх усіх разом прив'язати до стовпа і підкласти купу сухих дров, то вийшов би з того добрий світильник усьому світові.

Обскуранти відзначаються користолюбством. Вони огинаються навколо папської курії у Римі, видурюючи і всілякими шахрайствами здобуваючи собі вигідні бенефіції.

Викривальний зміст книги поглиблюється системою художніх засобів, побудованою на пародіюванні стилю схоластів і комічному обігруванні їхньої епістолярної манери. Гуманісти неодмінною ознакою культурної людини вважали вправний стиль, добре володіння класичною латинською мовою. Великого значення в своїй творчості вони надавали листам, дбали про їхній зміст, нерідко перетворювали їх у вчені трактати. Мистецтво листування гуманісти цінили дуже високо. Приватні листи видатних гуманістів робилися надбанням всіх і розповсюджувалися в прогресивних колах. «Темні» люди зовсім базпорадні в епістолярному мистецтві. їхня мова - неймовірно зіпсована латина - це блискуча сатира на їхню цілковиту некультурність і неінтелігентність. Про мовно-стилістичні особливості «Листів» М. М. Бахтін писав: «Листи темних людей» - прекрасний образ мови. Ця сатира - складний навмисний мовний гібрид. Мова темних людей (середньовічна латина) пародіюється, тобто певним чином згущується, утрирується, типізується на фоні коректної і правильної латини гуманістів. Водночас за латинською мовою темних людей відчутно проявляється їхня рідна німецька мова: вони вживають синтаксичні конструкції, властиві німецькій мові і наповнюють їх латинськими словами, крім того, вони буквально перекладають на латину специфічні німецькі вирази; інтонація у них груба, німецька. З точки зору темних людей, це гібрид не навмисний: вони пишуть, як уміють. Але цей латино-німецький гібрид навмисне утрирувано і освітлено пародіюючою волею авторів сатири.

Обскуранти пишуть безтолково, але з комічною претензією на образність і вченість. Вони прикрашають свої листи напрочуд безпорадними віршами, що рясніють помилками, наводять раз-у-раз і, звичайно, недоречно цитати з священного писання й творів латинських авторів, до того ж перекручують їх, починають свої листи сміховинними побажаннями й звертаннями.

«Листи темних людей» - видатний і відважний твір гуманізму, який завдав відчутного удару престижу католицької церкви й богословській реакційній ідеології.