20. Зіставлення поетичного спадку п.Де Ронсара та ж. ДюБелле: тематика, стиль, атмосфера.

Ронсар та ДюБелле були представниками поетичної школи Плеяда, але були дуже різними за своєю тематикою творів. Ця різниця була зумовлена їх типами темпераментів: якщо Ронсар був блискучим холериком, то Дю Белле — глибоким меланхоліком. В творчості Ронсара переважала тематика душевних веселощів та захоплення матеріальною красою світу. У ліричному герої Ронсара сильно виражене прагнення до чуттєвих насолод, в ньому багато темпераменту, гарячої пристрасті. У дю Белле — душевний смуток, філософські роздуми, в його творах присутній тонкий ліризм. Характерний час для творів Ронсара — полудень влітку, що символізує чуттєву зрілість. В дю Белле ж — вечірній час восени, тобто настрій суму.

Гораціанські оди - це переважно невеликі вірші, різноманітні за своєю тематикою. В них значне місце займають роздуми про життя і смерть, про красу і невмирущість природи й поезії, теми дружби і кохання. Виразною є морально-дидактична тональність цих од. Стиль їх простіший, ніж у піндаричних одах, образи нерідко беруться з реального світу. Загалом оди Ронсара збагатили французьку поезію, внесли в неї мотиви героїзму, високі ідеали, розширили її жанрові та тематичні межі, надали їй емоційної повноти. Під сильним впливом книжної традиції, особливо лірики Петрарки, написана й друга збірка - «Любовні вірші до Кассандри». Під ім'ям Кассандри поет оспівує жінку, з якою замолоду зустрівся в Блуа і закохався в неї. У дусі петрарківського сонета жіночий образ ідеалізований, є втіленням краси і чеснот. Однак у ліричному герої Ронсара сильніше виражене прагнення до чуттєвих насолод, в ньому більше темпераменту, гарячої пристрасті

21. Історія створення та композиція роману ф. рабле Г. і П.Життя Гаргантюа і Пантагрюеля-сатирико-філософський твір, вершина творчості письменника. Говорячи про історію його створення, тоця казка-сатира запозичена письменником із народної літератури: в усній творчості Франції на початку XVI ст. були дуже поширені гумористичні розповіді про пригоди велетнів. Поштовхом до створення роману Рабле послужив вихід у світ 1532г. в Ліоні анонімної народної книги,, Великі та неоціненні хроніки про великого і величезному велетня Гаргантюа,,. Успіх книги, в якій дотепно пародіювали середньовічні лицарські романи, навів Рабле на думку використовували ету форму для передачі більш глибокий зміст, в 1532 він випустив в якості її продовження книгу,, Страшні та жахливі Диянов і подвиги предславного Пантагрюель, короля діпсодов, сина великого велетня Гаргантюа,,

Проізвіденіе ето, підписане псевдонімом Алькофрібас Назье і склало потім другу книгу всього роману, витримало в короткий термін різданій і навіть викликало кілька подделок.В етой книзі Рабле ще близько прідержіваеться підказаної йому народної книгою схеми середньовічних романів, з яких він почерпнув багато образів і сюжетні мотиви . На ряду з самим Панетагрюелем висуваються - не разлучній супутник Панург.

Підбадьорений успіхом свого задуму, Рабле 1534 випустив під тим же псевдонімом початок історії, долженствовавшіе замінити собою народну книгу, під заголовком,, повість про преужасном життя великого Гаргантюа, батька Пантагрюель,, яка склала першу книгу всього роману. Зі свого джерела Рабле запозичив дуже небагато мотиви, усе ж інше-плід його власного творчества.Фантастіка поступилася місцем гротескним і нерідко гіперболічним, але, по суті, реальним образам, і жартівлива форма викладу прикрила дуже глибокі думки. Тут зосереджені найважливіші моменти роману Рабле.

,, Третя книга героїчних діянь і вислову доброго Пантагрюель,, вийшла у світ після великої перерви, в 1546 з позначенням подленного імені автора.Она суттєво відрізняється від двох попередніх кніг.Сатііра Рабле в 3-ї книги стала по необхідності більш стримані і прикритою. Третя книга відкривається картиною мирної і гуманної колонізації підкореної Пантагрюель країни діпсодов-картиною, задуманий як антитеза хижацької колоніальної політики епохі.Первая коротка редакція, ,4-ї книги героїчних діянь і промов Пантагрюель,, вищедшая в 1548, так само носить з названих причин стриманий в ідейному відношенні характер.В ній Рабле возвращаеться до Буффоном стилю повевствованія 2-ї книги, як би намагаючись видати її за невинну уморістіку.Но 4 роки по тому, відчув себе в безпеці під заступництвом кардинала дю Белле, Рабле випустив в Парижі розширене видання етой кнігі.Через 9 років, після смерті Рабле під його ім'ям була видана книга під заголовком,, Дзвінкий острів,, а ще через 2 роки 1564 під його ж ім'ям - повна, ,5-я книга,, початком якої є,, Дзвінкий острів,,. Ймовірно, це чорновий начерк Рабле, оброблений і приготований до друку ким-небудь з його учнів чи друзів.

У п'яти книгах розповідається про пригоди двох гігантів, батька — Гаргантюа, та сина — Пантагрюеля. Книги:

Пантагрюель Перший роман, відомий як Пантагрюель, сучасна французька назва — Les horribles et épouvantables faits et prouesses du très renommé Pantagruel Roi des Dipsodes, fils du Grand Géant Gargantua (Жахливі та страшні діяння й слова знаменитого Пантагрюеля, короля Дипсодів, сина великого велетня Гаргантюа), вийшов у 1532 році під псевдонімом Алкофрібас Насьєр (Alcofribas Nasier), що є анаграмою Франсуа Рабле (Francois Rabelais). Пантагрюель був продовженням книги невідомого авторства Les Grandes Chroniques du Grand et Enorme Géant Gargantua (Великі хроніки великого й непомірного велетня Гаргантюа), яка здобула значну популярність серед читачів, незважаючи на погане впрорядкування сюжету. В Пантагрюелі Рабле описує історію велетня Пантагрюеля, сина Гаргантюа: його народження, виховання та героїчні подвиги. Використовуючи фантастичну, казкову основу сюжету та стилістику лицарських романів, Рабле створює всеохопну сатиру тогочасного французького суспільства. Гумор і дотеп поєднуються в цьому творі з гуманістичними ідеями раннього Ренесансу.

Гаргантюа Після успіху Пантагрюеля Рабле переглянув його матеріал і доповнив детальним життєписом батька головного героя першої книги, Гаргантюа. Надрукована у 1534 році книга Гаргантюа, повна назва франузькою La vie très horrifique du grand Gargantua, père de Pantagruel (Дуже страхітливе життя великого Гаргантюа, батька Пантагрюеля) описує гуманістичне виховання героя велетнем Ґранґозьє. Книга водночас є пародією на схоластичні методи навчання й пропонує опис утопічного монастиря Телема (Thélème), освіта в якому побудована на гуманістичних принципах. Другий роман вважається найвиразнішим представником ренесансної літератури у Франції, його лексика багата, стиль письма жорсткий, подекуди жорстокий, автор свідомо використовує гумор найнижчого ґатунку. Як і попередній роман «Гаргантюа» надрукований під псевдонімом. У виданні 1542 року його помістили першим, оскільки в ньому розповідається про події, що хронологічно передують подіям «Пантагрюеля».

Третя книга Третя книга Пантагрюеля, в оригіналі Le tiers livre des faicts et dicts héroïques du bon Pantagruel (Третя книга героїчних фактів та слів доброго Пантаргюеля) побачила світ у 1546. У ній Пантагрюель зі своїм другом Панургом впродовж усієї розповіді обговорюють із різними людьми важливе питання: чи слід Панургу одружуватися? Питання залишається невирішеним. У кінці книги герої вирушають у морську подорож шукати чарівну пляшку, що мала б раз і назавжди вирішити питання одруження.

У книзі висміюються «учені» й відчувається відгомін тогочасних дискусій у медицині, праві, з питань моралі та релігії. Вона насичена латинськими цитуваннями та відсиланнями до першоджерел.

Четверта книга Четверта книга Пантагрюеля, в оригіналі Le quart livre des faicts et dicts héroïques du bon Pantagruel (Четверта книга героїчних фактів та слів доброго Пантаргюеля) була надрукована в 1552. Вона описує морську мандрівку Пантагрюеля та Панурга, зустрічі з дивовижними народами та створіннями. В ній відчувається пародія на «Одіссею» або подорож аргонавтів за золотим руном. Водночас це гостра сатира на католицьку церкву, тогочасних політиків, модні забобони.

П'ята книга П'ята книга Пантагрюеля, в оригіналі Le cinquiesme et dernier des faicts et dicts héroïques du bon Pantagruel (П'ята й остання книга героїчних фактів та слів доброго Пантаргюеля) була надрукована вже після смерті Рабле, у 1564. У ній чарівну пляшку знаходять.

Хоча частинами П'ята книга гідна пера Рабле, його авторство залишається спірним. Книга побачила світ через 9 років після його смерті й містить матеріал, відверто запозичений із попередніх книг. Книга могла бути складена із незавершених текстів автора. Таке тлумачення доводиться в дослідженні Мірей Юшон Рабле граматик [1], присвяченому граматичному аналізу творів Рабле.