13. Визначальні риси проблематики та поетики бюргерської літ-ри Німеччини. Корабель дурнів с. Бранта.

німецький письменник. Автор публіцистичних і поетичних творів, найвідомішим з яких є віршована сатирична поема Корабель дурнів 1494. Взагалі він вваж.гуманістом, але це сумнівно адже багато в чому його погляди були СВ. Наприклад він використ.жанр зерцапа — жанр СВліт що мав на меті показати пороки і людські вади. У КД перераховуються і висміюються багато людських пороків. Найголовніший — дурість. В сатирі Бранта бачимо риси СВтеатру. Напр.образ корабля, бо дуже часто у виставах зявлявся корабль в якості пащі пекла, що бере на борт усіх грішників. У творі Брант сам виставляє себе блазнем, що каже правду, за яку йому нічого не буде. В народних виставах був чорт, що виконував ту ж функцію. Наративний прийом — голос автора зливається з голосом блазня це створює більшу довіру між автором і читачем. Розподіл на розділи за пороками як шванк і фабльо, що мали моральний вступ і завершення. Але зустрічаються античні герої, що є свідченням відродження. описує дурня, який на відміну від Геракла не може зробити правильний вибір між двома дорогами. До 18 ст ця сатира була однією з найпопулярніших і найповажніших у нім літ до якої звертались багато авторів. Бюргерська літ. особливий шар німецької літератури XV-XVI ст., що зробив вплив на її демократизацію, розвиток розмовного стилю літературної мови, формування багатьох літературних жанрів, близьких до національного мислення по концептуальності та ідейно-естетичній основі шванк, фастнахтшпіль.

Корабель дурнів

"Міським духом", що поєднує бюргерський дидактизм з пустотливою насмішкою народного карнавалу, і наповнене сатирико-дидактичне "зерцало" базельського гуманіста Себастіана Бранта (1457-1521) "Корабель дурнів" (1494), написане німецькою мовою старомодним кніттельферзом (силабічним віршем ) і що мало величезний успіх. Як і в середньовічних "Зерцале", поет акуратно перераховує вади, що обтяжують німецьку землю. Тільки якщо в середні століття ці вади засуджувалися як гріхи, то поет-гуманіст кличе навколишній світ на суд Розуму. Все потворне, несправедливе, темне розглядає він як прояв людського нерозуміння. Вже не грішники, але дурні наповнюють його сатиру. Поет перестав бути церковним проповідником. На великому кораблі він збирає багатолюдну натовп дурнів, котрі вирушають у Наррагонію (країну дурості). Цей парад дурнів очолює уявний вчений, завжди готовий пустити пил в очі. За ним слідує довга вервечка дурнів, уособлюють ті чи інші моральні, соціальні чи політичні вади.

Найбільшою і найпоширенішою дурістю Себастіан Брант вважав себелюбство. Думаючи про особисту вигоду, самолюби нехтують загальним благом і тим самим сприяють занепаду німецької держави.

Користь оволоділа людьми. Пан Пфеніг став правити світом. Він виганяє зі світу справедливість, дружбу, любов і кровну спорідненість.

Озираючись на всі боки, Брант бачив велике безладдя, що панує в Німеччині як в малому, так і у великому. Не будучи апостолом Реформації, виявляючи часом консервативні погляди, Брант в той же час ратує за оновлення німецького життя. Він розуміє, що країну чекають потрясіння. Очікують вони і католицьку церкву: "Кораблик св. Петра сильно хитає, я боюся, як би він не пішов на дно, хвилі з силою б'ють на нього, буде велика буря і багато горя". Брант уявляв собі цю близьку соціальну бурю в грізних хмарах "Апокаліпсису" (пор. "Апокаліпсис" Альбрехта Дюрера).

Як сатирик Брант тяжіє до карикатурі, до лубочної ксилографической незграбності, до площадному гострослів'я. Але лубочністю Бранта далека від того могутнього майданного гротеску, який через кілька десятиліть утвердився в романі Ф. Рабле. Звичайно, фігури дурнів, що наповнюють сатиру Бранта, пов'язані з традицією народного лицедійства. Разом з тим сатирик не виходить за межі життєвої повсякденності. Його дурні - це люди звичайні, сатира Бранта позбавлена казкового гіперболізму. Успіху її безсумнівно сприяли і чудові ілюстрації, гравіровані за малюнками молодого А. Дюрера. У 1498 р. "Корабель дурнів" був перекладений на латинську мову гуманістом Я. Лохером і таким чином став надбанням всієї культурної Європи. На сатиру Бранта спиралися німецькі сатирики XVI ст. (Т. Мурнер та ін.) "Література про дурнів" (Narrenliteratur) стала особливою гілкою німецької сатири передреформаційні періоду.