Увага! Культура мовлення! Подяка

Дякую.

Щиро дякую.

Дуже вдячний за Вашу турботу.

Дякую Вам. Дозвольте подякувати Вам.

Дуже вдячний (вдячні) за щиросердний прийом (за Вашу допомогу, за все).

Я Вам дуже зобов’язаний (вдячний).

Дякую Вам від усього серця.

Це дуже люб’язно з Вашого боку.

Не знаю, як Вам дякувати.

Ви зробили мені велику послугу.

Мені дуже приємно, спасибі.

Як же мені віддячити Вам за Вашу допомогу?

Запам'ятайте відповідники стійких виразів!

за наличньїе деньги за неимением за ним водится такая привь'нка за отсутствием с веде ний идти на убьшь избежать опасности из-за неосторбжности изо дня в день

из уважения к Вам изьімать из обращения иметь в виду каждьій в отдельности к Вашему сведению к десяти часам

к началу года комиссия по составле'нию резолюции коллегия считает ... отмечает кореннбй пересмотр к сожалению готівкою

через брак (відсутність) у нього € така звичка

через брак відомостей спадати

уникнути небезпеки через необережність щоденно, день у день, день при дні з поваги до Вас вилучати з обігу мати на увазі кожний зокрема до Вашого відома на десяту годину, до десятої години на початок року

комісія для складання резолюції

колегія вважає ... зазначає докорінний перегляд на жал

ь£л НАКАЗИ ЩОДО ЇР.ОСОБОВОГО СКЛАДУ

_Н

аказ - це розпорядчий документ, що видається керівником установи. Накази щодо особового складу регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення. У заголовку такого наказу зазначають: “Щодо особового складу”.

Реквізити наказу такі:

1. назва підприємства або установи, що видає наказ;

2. назва виду документа;

3. назва місця видання наказу;

4. номер;

5. дата підписання;

6. короткий зміст наказу;

7. текст наказу;

8. підстава для складання;

9. підпис керівника підприємства (установи).

Кожний пункт наказу починається з дієслова у наказовій формі (призначити, перевести, звільнити, оголосити), яке пишеться великими літерами. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його складання.

Накази щодо особового складу, за винятком окремих ви­падків, мають лише розпорядчу частину, починати яку слід Із прізвища, ім’я та по батькові працівника. Далі зазначається посада (вчений ступінь, звання, спеціальність), найменування структурного підрозділу, дія, що оголошується наказом.

У наказі щодо групи питань їх викладають у такій послідовності: прийняття на роботу (призначення на посаду); переведення на іншу постійну роботу (на одному й тому само­му підприємстві, в установі, організації); звільнення з роботи; надання відпусток; заохочення; стягнення.

Прізвища працівників у кожній групі питань треба подавати в алфавітному порядку.

Є певні вимоги й щодо викладу тексту наказу.

1. У наказах про прийняття на роботу обов’язково зазна­чають: а) на яку посаду приймається працівник; б) до яко­го структурного підрозділу; в) з якого числа оформляється на роботу; г) вид прийняття на роботу (постійна, тимчасова, за сумісництвом); г) особливі умови роботи (з прийняттям матеріальної відповідальності, зі скороченим робочим днем); д) умови оплати праці.

2. У наказах про переведення на іншу роботу вказують:

а) вид І мотивування переведення (у зв’язку з виробничою по­требою, за станом здоров’я, вагітністю або неможливістю вико­нувати попередню роботу, для заміни відсутнього працівника);

б) посаду (спеціальність, кваліфікацію); в) дату і термін переве­дення (постійно або тимчасово); г) умови оплати праці, пільги й компенсації, передбачені чинним законодавством.

3. У наказах про надання відпустки зазначають: а) вид відпустки (основна, додаткова, за тривалий стаж роботи на одному підприємстві, навчальна, у зв’язку з тимчасовою не­працездатністю, без збереження заробітної плати, за сімейними обставинами); б) загальну кількість робочих днів; в)дату виходу у відпустку і повернення; г) період, за який надано відпустку.

4. У наказах про звільнення працівників вказують: а) дату звільнення; б) мотивування.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання. Началь­ник відділу кадрів зобов’язаний ознайомити зі змістом наказу всіх згаданих у ньому осіб, які розписуються в оригіналі.

Зразок наказу:

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

НАКАЗ

2007. №209 Щодо особового складу ПРИЗНАЧИТИ:

1. ГРИГОРЕНКО Наталію Юхимівну на посаду асистента кафедри органічної хімії з 01 липня 2007 р„ встановити поса­довий оклад 420 гривень.

Підстава: заява Н. Ю. Григоренко з візами завідувача ка­федри органічної хімії та декана природничо-географічного факультету.

НАДАТИ:

2. ОЛЕФІРЕНКУ Ігореві Миколайовичу, доценту кафедри психології, чергову відпустку з 01.07.2007 по 24.07.2007 на 24 календарні дні, за період роботи...

Підстава: графік відпусток і заява 1. М. Олефіренка.

ЗВІЛЬНИТИ:

3. КОВАЛЬЧУК Олену Василівну, лаборанта кафедри історії України, із посади з 01 липня 2007р. у зв ’язку з виходом на пенсію.

Підстава: заява О. В. Ковальчук.

Ректор (підпис) Ф. М. Васильєв

£*|Л ВЖИВАННЯ ^ III. АПОСТРОФА

_А

построф - орфограма небуквена. Це графічний знак, який: не позначає звука.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

1. після літер, що позначають губні тверді приголосні зву­ки, якщо перед ними немає приголосного (крім р), який нале­жав би до кореня: солов ’ї.ний, сім ’я, м ’ята, п ’ятниця, верб ’я, зв ’язати, торф ’яний;

2. після р в кінці складу: довір ’я, сузір ‘я, матір ’ю, пір ’ї,на;

3. після префіксів, що закінчуються буквою на позначення приголосного звука: без’ядерний, об’єднаний, з'єднати, під ’їжджати, роз ’яснити;

4. після к в імені Лук 'ян та похідних від нього: Лук’янівка, Лук ’яненко, Лук ’янчук;

5. у складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох 'ярусний, дит 'ясла, пїв 'яблука.

Апостроф не ставиться:

1. після б, в, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення коренево­го приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морк­вяний, медвяний (але: черв 'як, верб ’я);

2. після літери р, що позначає м'який приголосний на по­чатку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.

_Ш

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У РЕЧЕННЯХ . З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ

_О

днорідними називаються члени речення, тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією - вони пояснюють той самий член речення і виконують однакову синтаксичну функцію: Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі (Збан,); Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах (Довж.); Глибока, тиха, нерозважлива туга Вникає в серце, каменем лягає (Л. Укр.)/ Моє щастя - Вітчизни простори, оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном (Стельм.).

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні чле­ни речення: Ліси й садки укрились цвітом запашним (Заб.); За­золотились, засиніли, заграли в семибарвній грі гранітних сходів мокрі схили (Баж.),* Сніг укривав землю, стріхи, дерева (Гол.); Гори востаннє засвітилися легким, ажурним золотом (Гонч.); Розцвітай же, слово, і в родимі, і у школі, й на заводі, і у полі... (Тич.).

Однорідні члени речення пов’язуються між собою або тільки інтонацією, або інтонацією і сполучниками сурядності: / мене в сім ’ї великій, сім "і вольній, новій, Не забудьте пом 'янути незлим тихим словом; На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає (Шевч.).

При однорідних членах речення можуть бути узагальнювальні слова, які виступають тим самим членом речення, що й однорідні члени. Роль узагальнювальних слів найчастіше виконують займенники всі, все, ніхто, ніщо та прислівники скрізь, всюди, завжди, ніде: Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі (Б. Ол.). Узагальнення є стилістичним прийомом увиразнення змісту.