Увага! Культура мовлення! Як висловити здивування

О! Невже? Це не так? Не може бути! Та невже? Тільки уявіть собі! Хто б міг подумати? Я не можу повірити цьому! Як дивно! Як Ви мене здивували!

Подумати тільки!

Запам'ятайте відповідники стійких виразіві

поставить на вид зробити зауваження по требованию на вимогу по усмотрению начальства на думку керівництва предварйгельное рассмотрение попередній розгляд предоставить возможность надати можливість предоставить справку подати довідку прекратигь перепйску припинити листування прения по докладу дебати по доповіді прибегать к суровьім мерам вдаватися до суворих заходів привлекать к отве'тственности притягати до відповідальності привлекать к раббте залучати до роботи приглашать к столу просити до столу пригодньїй (к чему) придатний (до чого) при жйзни за життя

призивать к порядку закликати до порядку

прийти в себя отямитися; опритомніти

прийти к решеиию вирішити

прийти к согласию дійти згоди, порозумітися

прийти к у беж де нию переконатися

принимать во внимание брати до уваги

принимать в шутку сприймати як жарт

принять решительньїе мерьі вжити рішучих заходів

приступить к обсуждению розпочати обговорення

Вживайте правильно!

Згідно з рішенням - відповідно до рішення Для передачі значення відповідності синтаксичними засо­бами в сучасній українській літературній мові є дві нормативні прийменниково-іменникові форми: згідно з + орудний відмінок іменників, відповідно до + родовий відмінок іменників.

Не можна вживати!

згідно планів у відповідності з планами відповідно з планами згідно до планів

§23. ЗВІТ

_З

віт - це письмове повідомлення про виконання певної роботи. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуть на спеціальних виготовлених друкарським способом бланках, текстові - на звичайному папе­рі, Матеріал звіту охоплює чітко визначений період часу.

Звіт містить такі складові:

1. заголовок, у якому крім слова Звіт зазначають назву організації чи установи, яка звітує, період, вид роботи;

2. вступну частину, в якій вказують коло завдань, постав­лених перед організацією чи установою за звітний період;

3. докладний опис виконаної роботи з наведенням позитив­них і негативних прикладів;

4. висновки, пропозиції, перспективи;

5. підпис відповідальної особи з організації чи установи або посадової особи, яка складала звіт;

6. дату складання;

7. печатку установи (якщо це потрібно).

Звіт має характеризуватися чіткістю побудови, логіч­ною послідовністю викладу матеріалу й містити вичерпні відповіді на всі запитання схеми, а також узагальнення і вис­новки.

Якщо звіт надто великий за обсягом, його частини матимуть заголовки, які повинні бути короткими і відповідати змісту.

Звіт допомагає вивчити, перевірити й узагальнити чиюсь роботу, знайти в ній позитивне і негативне, зробити висновки, накреслити перспективи.

Зразок звіту:

ЗВІТ

про педагогічну практику з 10.02.2007 по 22.03.2007 студентки філологічного факультету Доценко 1. П.

Педагогічну практику проходила у середній школі № 115 м. Києва. У школі було створено всі умови для проходження прак­тики. Всі вчителі української мови та літератури мають ве­ликий стаж роботи, високу фахову й методичну підготовку. Шкільні кабінети української мови і літератури на належно­му рівні обладнані технічними засобами навчання, забезпечені наочними посібниками, науковою, навчальною та методичною літературою. Упродовж педагогічної практики я мала змогу отримувати консультації як від учителів-предметників і клас­них керівників, так і від адміністрації школи.

Під час практики провела 12 контрольних уроків і 5 уроків, які спеціально не оцінювалися. Усі уроки були обговорені з учи­телем і методистом. Практика у школі допомогла виробити багато практичних умінь і навичок. Я навчилася:

1. проводити уроки української мови й літератури різних типів;

2. перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати та аналізувати їх;

3. планувати роботу з розвитку мовлення учнів;

4. працювати над наочністю у класі, виготовляти дидак­тичний матеріал для уроків;

5. організовувати позакласну роботу з української мови та літератури:

6. проводити класні години.

Особливих труднощів у подачі та закріпленні ново­го матеріалу на уроках як мови, так і літератури не мала.Складніше було проводити уроки аналізу контрольних робіт і диктантів, а також уроки розвитку мовлення.

За час педагогічної практики проводила позакласну роботу зі спеціальності: лінгвістичну вікторину, тиждень української мови. До шевченківських свят “В сім 'ї вольній, новій..’' випу­стила з учнями стіннівку.

Які ж труднощі були під час практики?

1. Не завжди могла підвести учнів до сприйняття наочності та організувати роботу з нею. Найчастіше наочність виконувала лише ілюстративну функцію, а не була важливим органічним елементом уроку,

2. Було важко встановлювати зв’язок уже вивченого матеріалу з новим, а також показувати перспективу його практичного використання.

3. Не завжди могла вдало визначити виховну мету уроку, хоча протягом уроку ЇЇ забезпечувала.

4. Не завжди враховувала психічний і фізичний стан дітей на уроці й намагалася утримувати увагу зауваженнями до кла­су.

Висновки. Педагогічна практика дала змогу:

1. Поглибити і закріпити знання з фахових і психолого- педагогічних дисциплін, здобуті в університеті, застосувати їх у реальній навчальній ситуації.

2. Набути вмінь проводити уроки різних типів, засто­совувати різні методи й форми роботи, що активізують пізнавальну діяльність учнів.

3. Пересвідчитися у правильності вибору професії й фаху; викликала прагнення вивчати спеціальні та психо­лога -педагогічні дисципліни, вдосконалювати свої педагогічні здібності, розширювати ерудицію.

4. Відповідно до знань з педагогіки, психології й фізіології проводити навчально-виховну роботу з дітьми середнього шкільного віку.

5. Ознайомитися з функціями класного керівника й випро­бувати себе в них.

6. Упродовж шести тижнів спостерігати за навчально- виховною роботою в школі, аналізувати її й робити висновки.

ОСОБЛИВОСТІ ВІДМІНЮВАННЯ усЯ, ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ

До II відміни належать: а) іменники чоловічого роду з ну­льовим закінченням (день, обрій, дім) та із закінченням -о (батько, Петро); б) іменники середнього роду із закінченнями -о, -е (озеро, небо, море, поле) та -а (орфогр. -я) (щастя, життя, міжгір >), крім тих, які при відмінюванні набувають суфіксів -ат-, -ят-, -єн- (теляти, курчати, імені).

За відмінювання іменників II відміни слід звернути увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми.

У родовому відмінку іменники чоловічого роду залежно від їх лексичного значення мають закінчення -а (-я) та -у (-«?).

Закінчення -а (-я) Закінчення -у (-ю)

мають іменники, які означа- мають Іменники, які означають: шть: назви збірних понять: колективу,

назви істот, осіб: учителя, то- люду, ансамблю; вариша, вола, Діда Мороза; назви маси, речовини: чаю, бензину назви предметів: ножа, глобу- (але хліба, вівса); са, зошита; назви установ, закладів, орга-

назви тварин і дерев: ведмедя, нізацій: інституту, клубу, театру, вовка, клена; комісаріату;

назви мір довжини, площі, назви будівель та їх частин: вокзалу, ваги, об’єму, часових про- палацу, поверху, коридору (з наго- міжків: метра, гектара, лосом на закінченні -а (-я): млина, кілограма, ктометра, тижня, гаража, куреня, а також у назвах місяця (але року, віку); архітеюурних деталей: карниза);

іменники з термінологічним назви явищ природи: дощу, вітру, значенням: квадрата, атома, туману, граду; ромба, відмінка, числівника, назви держав і територій: Кавказу, підмета; Донбасу, Китаю, Казахстану;

власні назви населених пунк- назви абстрактних понять, станів, тів: Києва, Харкова, Лондона, процесів, суспільних і наукових Обухова; течій: /тау, мітингу, польоту, бігу;

гідроніми з наголошеним назви відчуттів: болю, жалю, стра- закінченням: Дніпра, Дінця, ху;

Дністра (але Нілу, Єнісею); назви просторових понять: лугу, назви місяців, днів тижня: майдану (але горба, хутора); жовтня, понеділка, вівторка, назви ігор, танців: футболу, хокею, четверга; вальсу (але гопака, козачка);

зменшені форми: садка, ліска, терміни іншомовного походження: ярка. синтезу, імпульсу, сюжету.

Деякі Іменники мають паралельні закінчення -а (-я) чи -у (-ю) залежно від: а) значення: каменя (одиничне) - каменю (збірне); листопада (місяця) - листопаду (пори опадання ли­стя); блока (частини споруди) - блоку (об’єднання держав); б) наголосу: мости - мосту; стола - столу; полка - полку,

У давальному відмінку однини іменники чоловічого та середнього роду, що означають назви живих Істот, мають закінчення -аві, ~еві (-є в і) та -V (-«>): Петрові, начальникові, журавлеві, немовляткові і Павлу, шахтарю, добродію, не­мовлятку. Якщо поряд вживаються два іменники чоловічого роду у давальному відмінку, перший із них слід вживати Із закінченнями -ові, -еві {-єві), а наступний - з ->> (-ю): директорові Кравчуку Андрію Петровичу, деканові Голуб єн ку (закінчення

• ові, -еві (-єві) переважають у назвах істот, -у (-«>) - у назвах неістот).

У знахідному відмінку однини іменники, що називають конкретні предмети, мають паралельні форми: купив плащ І плаща; знайшов олівець і олівця.

В орудному відмінку поряд із закінченнями -ом, -ем (-£») (майданом, болем) вживаються закінчення -ям: знанням, облич­чям та -им, яке мають прізвища на -ов, -ев (-ге), -ів (-їв), -ин, -ін (-іи): Виноградовим, Гаршиним (але: Дарніном, ЧаплІном),

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У РЕЧЕННЯХ ІЗ ВСТАВНИМИ СЛОВАМИ, СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОМПОНЕНТАМИ

Вставними називають такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловлюваної думки. Встав­ними можуть бути слова, словосполучення й речення. Вони різняться між собою лише за обсягом, ступенем поширеності та структурою: Може, мій вчинок - суцільна легковажність? (Загр.); Найважливіше, здається мені, для письменника протя­гом усього життя не втратити чуття єдності, спільності своєї особистої долі з долею народною (Гонч.); Хай ще син по­спить у тешім ліжку. Хай усмішка на вустах цвіте, За сьогодні підросте він трішки. Кажуть, що у сні дитя росте! (Ткач.),

За значенням вставні слова І словосполучення поділяються на такі групи:

а) слова і словосполучення, що виражають оцінку вірогід­ності повідомлюваного (впевненість або невпевненість): безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі (випадку), напевно, дійсно, думаю, зрозуміло, здається, очевид­но, природно, припустімо, розуміється, само собою зрозуміло, слід гадати, скажімо, сподіваюся. Сюди належать слова було, буває, бувало, трапляється, як звичайно, як завжди, як водить­ся, що вказують на ступінь звичайності викладених фактів;

б) вставні слова, які виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів: на щастя, на жаль, на радість, на біду, ніде правди діти, нічого гріха таїти, чого доброго, на диво;

в) вставні слова, що вказують на порядок думок та їх зв’язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з другого б оку, отже, нарешті, словом, одним словом, власне кажучи, можна сказати, передусім, між іншим, напри­клад, повторюю, наголошую, головним чином, проте, однак, крім того та Ін.;

г) слова і словосполучення, що вказують на джерело повідомлення: кажуть, повідомляють, за повідомленням.., за даними.., за визначенням.., з погляду.., по-моєму, по-твоєму, пам ’ятаю, на думку.., за словами..;

г) вставні слова, що вказують на способи оформлення ду­мок або характер висловлювання: взагалі, власне кажучи, од­ним словом, можна сказати, м 'яко кажучи, так би мовити, що називається, як кажуть, якщо говорити правду та ін.;

д) вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного: розумієте, бачиш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, даруйте мені, дозвольте.

Від вставних слів, словосполучень і речень слід відрізняти вставлені компоненти, які є ширшою, але менш однорідною синтаксичною групою і за змістом, і за синтаксичною будовою. Із семантичного погляду вставлений компонент зумовлений прагненням мовця якнайяскравіше підтвердити висловлену дум­ку новими варіантами особистих сприймань, оцінок, зіставлень, спостережень, уточнень. Смислові навантаження вставлених компонентів, як правило, ситуативні; додаткові пояснення, за­уваження диктуються обставинами мовлення і психологічним плином думок мовця. Тому найпоширенішою функцією встав­лених речень є уточнення, роз’яснення, доповнення змісту основного речення: Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були І галі), Не витерпів лихої долі, Помер на панщині (Шевч.).

Деякі вставлені компоненти зі значенням побічних заува­жень зі змістом основного речення не пов’язуються; Кінцем чобота допоможеш знічєв ’я йому (грибу) впасти на листяне ліжко (нащо навстоячки дрімати?). Вони можуть семантично співвідноситися як з якимось членом основного речення або його частиною, так І зі змістом речення загалом: Віктор глянув на батька, на його довгі вуса, на примружені очі (їх так мружив тільки тато), і серце огорнули тепло і ніжність (Донч,); І по- линець під ногами сивів, прогрітий сонцем, І деревій, це дике дитя степу, він теж сивий (чомусь більшість трав степових ма­ють сизувато-сивий відтінок, від сонця чи від чого еони посивіли?) (Гонч.).

На письмі вставні слова і словосполучення виділяються комами: Безперечно, осика відіграє вельми важливу роль у народній медицині (Бул.); Нарешті, без належного знання до­християнських вірувань годі зрозуміти історію української культури та літератури, як давньої, так і нової... (митрополит Іларіон); Архаїчний І національний характер української хуст­ки, на думку більшості дослідників, полягає саме в білому кольорі (Вороп.).

Деякі слова залежно від контексту (наприклад, звичайно, здається, нарешті, взагалі, безперечно, видно) можуть вжива­тися то як вставні, то як невставні. Пор.: Морозний сніг, бли­скучий та легкий. Здається, падає на серце прямо (Рил.); Імені осіння ніч короткою здається (Л. Укр.).

Не € вставними й, отже, не відокремлються комами слова: ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, між іншим, врешті-решт, буквально, майже, за традицією, при цьому, притому, якраз, як-не-як, тим часом, до того ж та Ін.

Після сполучників перед вставним словом ставиться кома: Чи просто везе мені, щастить, чи, може, само наше життя таке вже стало врожайне повноголосними видатними людь­ми? (Гонч.).

На початку речення сполучник від вставного слова, як правило, не відділяється: А може, сад дрімає в мені, в моїй просвітленій душі (Серд.).

Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, то кома після нього може ставитись і не ставитись: Коло творчих пошуків Во­лодимира Івановича Вернадського таке, що з плином часу його ідеї не застарівають, а, навпаки, стають ще актуальнішими (З підр.).

Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що повто­рюються, пропущене слово, тоді замість коми ставиться тире:

Низький рівень культури усної й письмової ділової мови спричи­нений, з одного боку, мовною неграмотністю, з другого - низь­ким рівнем національно-мовної свідомості індивідів (3 газ.).

Вставні речення різних типів, приєднувані за допомогою сполучників і сполучних слів, відділяються комами: Малиш­ко, як мені здається, зумів осягнути саму душу народної поезії, внутрішні закони її розвитку (Гонч.).

Вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення), які передають додаткову інформацію, зауваження, найчастіше беруться у дужки: Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові {рано вони зацвітають і швидко гаснуть), зате літо сма­гляве вже виглядає із-за кучугур (Гонч.).

Однак Іноді у подібних випадках замість дужок став­лять коми й тире, якими, як правило, виділяють ускладнені або складні вставлені компоненти: Зі скреготом і брязкотом у двір, - якщо те, що залишилося, можна назвати двором, - в ’їжджають два бульдозери (Довж.).

Вставлені конструкції, які граматично значно тісніше пов’язані з основним реченням, тобто немає потреби різко відмежовувати їх від нього, як правило, виділяються тире: Позбавити людину рідної мови -чи то згідно з її волею, чи всу­переч їй - аморально: це те ж саме, що підрізати коріння ЇЇ духовності (Рус.).

Якщо вставлене речення з обох боків виділяється двома тире, то кома ставиться перед другим з них або ж комами з тире виділяється вся вставлена конструкція: Про літературу кажуть

• нехай не буде це сприйнято як тривіальність, - що література є дзеркалом життя (Смол.); Сьогодні устав рано, боявся про­спати, - мама ще вдосвіта пішла на ферму, - похапцем зібрався і вже був рушив з двору, як згадав про квіти (Цюпа).

Якщо вставляється пряма мова без слів автора, то вона бе­реться в лапки й виділяється дужками: Об 'їздив батько далеких і близьких родичів, навіть вмостився в одну туристську групу {‘‘‘‘Подивлюся, як там за морями-океанами люд живе...'¹'’) (Бол.).

Якщо крім прямої мови є ще й слова автора, то лапок може не бути: Виявляється, вони встають нерано {Валеріан пізно працює! - пояснила товаришка Підмогильпа), але пообіцяла за­раз же Валеріана збудити (Смол,).

Вправа 148. Напишіть звіт про практику в таборі відпочинку.

Вправа 149. Напишіть звіт про екскурсію до музею Т. Г. Шевченка.

Вправа 150. Напишіть індивідуальний звіт про виконання гро­мадського доручення. Вправа 151. Від поданих іменників утворіть форми родового відмінка однини, поясніть закінчення -а {-я} чи -у (-ю). Виконуючи вправу, користуйтеся “Орфографічним словником”.

Документ, договір, наказ, лист, наряд, план, протокол, список, стіл, Волгоград, Степан, гай, палац, вокзал, град, барвінок, листопад, вівторок, сад, роман, верстат, завод, тролейбус, Кавказ, Київ, Дністер, грунт, дощ, дощик, Париж, балет, сантиметр, рік, хліб, відмінок, мінімум, вираз. Інвентар, інститут, успіх, кінець, мороз, Сибір, штаб, голос, підмет, ваучер, брокер, сертифікат, юрист, апарат, абзац, пункт, факт, формуляр, об’єкт, варіант, принцип, проект.

Вправа 152. Подані словосполучення поставте у давальному відмінку однини; поясніть закінчення.

Ректор Петренко Василь Олегович, директор Шульга Іван Іванович, керівник Ільїн Михайло Гнатович, бригадир Кузьменко Хома Лукич, пре­зидент Рошин Степан Федотович.

Вправа 153. Складіть речення з поданими нижче словами. Запам’ятайте їх значення.

Знаменитість - авторитет, дефект - недолік, дипломат- дипломант - дипломник.

Довідка. Слово знаменитість вживається тоді, коли йдеться про ве­лику попупярність особи (переважно причетної до мистецтва і пітератури); слово авторитет - коли йдеться про повагу до особи, копективу: спова дефект і недопік - синоніми. Недолік означає упущення, недогпяд, помип- ку в якій-небудь справі, діяльності, роботі. Це термін ділового спілкування (усунути недопіки в роботі); дефект - це вада, яку можна побачити або фізично відчути на чомусь чи на комусь конкретно (дефект мовлення, дефект психіки); дипломат - посадова особа, яка займається диплома­тичною діяпьністю; дипломант - переможець конкурсу; дипломник - автор дипломної роботи.

Вправа 154. Із поданих речень випишіть вставні компонента і схарактеризуйте їх за значенням; 1) виражають упевненість або невпевненість; 2) емоційну оцінку висповпюваного; 3) вказують на джерело повідомлення; 4) зв’язують думки; 5) активізують увагу до повідомлюваного; 6) є способом оформлення думки.

І. Що ми не встигли - встигнуть наші внуки і. сподіваймось, зро­блять все як слід! (Зоб.). 2. Воно мені, мабуть, так мало бути. Мабуть, воно так сказано мені! (Вінг.). 3. Боявся єси, Тарасе, що вмреш на чужині, між чужими людьми. Отже, ні! Посеред рідної великої сім’ї спочив ти одпочинком вічним 4. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні

загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів (./7. Укр.). 5. Я не журюсь нітрошки, Що хтось тебе [мову] забуває, “Б’є, мовляв, цвяхи в дошку, В труну забиває” (Бич.). 6. Є, на жаль, люди, які вважають, що їм цілком достатньо так-сяк засвоєної російської мови, а вже, скажімо, українська їм ні до чого (Дзюба). 7. Певно, не малий час минув, поки люди затвердили вигуки, навчилися розуміти їх, поки ті зраз­ки - вигуки - почали викликати однакові враження... (Мири.). 8. Яка сила, яка міць залізокутих слів! І се чоловік писав не під безпосереднім подихом України, на руїнах Січі де-небудь, а в далекім Кос-Аралі, серед пустинь киргизьких, і се, власне, сильно підкреслює, як глибоко були заложені в душу Шевченка основи українського слова (Хотк.). 9. Офіційно імперією держава називалася з XVIII століття. Однак усі історичні риси імперії вона зберегла з часів Московського царства. Це була, по-перше, держава з не­обмеженою владою монарха над підлеглими. Це була, по-друге, держава з необмеженою владою над величезними територіями (По» ) 10. Думаю, що все ж тут тобі не можна бути (Лаз.). 11. Кажуть, не можна руйнувати гніздо лелеки, бо тоді не уникнути нещастя (3 журн.). 12. Я шану, повірте, знаю не з книг (Сокол.). 13. Можливо, грека трохи дивували Суворих скіфів грізні ритуали. Він, може, часом щось і не второпав, А часом грек, бувало, й торопів (Кост.). 14. Була то, правду кажучи, звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Л. Укр.).

Вправа 155. Перепишіть речення, поставте необхідні розділові знаки при вставних компонентах. Поясніть їх уживання.

1. І мабуть кожен, хто знав Василя Земляка, не раз ловив себе на здивуванні від двох - таких різних, мало схожих один на одного - його образів {3 жури.). 2. А я піснями біль тамую. Увечері бувало сидимо, - За­думаюсь, затихну, засумую (Сим.). 3. А ми зустрічались. Не тут і не в цьо­му столітті - В наступному кадрі чи може в минулому світі. Можливо були ми квітками в одному суцвітті Чи просто сусідніми днями в спекотному літі (Андр.). 4. Із тобою було б нам гірко. Обіймав би нас часом сум, І бу­вало б темніла зірка У тумані тривожних дум (Сим.). 5. Одного разу чуєте стою на човні з вудками на Дніпрі і бачу: серединою Дніпра уявіть собі мчить проти течії човен без вітрил, мотора і весел. Я певна річ за весла і до човна, 6, На щастя сом пішов понад берегом І я слава Богу встиг ухопитися за кущ. Сом видно втомився. Ну й сом я вам скажу! (З те. Остапа Вишні).

7. І може стало десь боляче всесвіту? (Серд.). 8. Вибрати потрібне слово

• то велике вміння і навпаки якщо ви користуєтеся словом неточним, то це власне те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися цвяхом (Цюгш). 9. Слово Агапіта (знахар-чудотворець) як сказали б мабуть сучасні медики було словом талановитого гіпнотизера (Із кн. '''Дванадцять місяців"). 10. Не знаю, чи побачу вас, чи ні А може власне і не в тому справа А головне що десь в далечині Є хтось такий, як невтоленна спрага (Кост.). 11. Що гріха таїти! Більшість учителів я певен полегшено зітхнули, що нарешті здихались мене, а коли б вірили в Бога, то й перехрестилися б, особливо ті, які дивувалися й мені здається навіть були незадоволені і розчаровані, що іспити я склав цілком пристой­но (Іван.). 12. Коли буду я навіть сивою, І життя моє піде мрякою, Я для тебе буду красивою, А для когось може й ніякою (Кост.).

Вправа 156. Прочитайте текст. Де можливо, введіть вставні слова, словосполучення, речення. Визначте, що вони виражають і чи змінюють зміст речення.

Про жодне з дерев на Україні не складено стільки легенд, як про дуб, що у Верхній Хортиці на Запоріжжі. І не тільки тому, що це дерево красиве

н могутнє, що воно вже сотні років зеленіє. А насамперед тому, що його вельми шанували запорізькі козаки, що сам гетьман Богдан Хмельниць­кий відпочивав у його тіні перед походом на ворога.

Хортицький дуб є державною пам’яткою природи. Він охороняється державою з 1972 року.

Усього ж на сьогодні оголошено державними пам’ятками природи по­над 2600 окремих природних об’єктів та місцевостей, що мають особливу цінність. Вони є незвичайними або ж типовими для нашої країни чи її окремих районів. Вони оберігаються для наукових і культурно-освітніх цілей. А ще для того, щоб довго-довго люди могли милуватися їхньою красою (Із кн. “Заповідні куточки України”).

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке звіт?

2. Якими бувають звіти?

3. Яку схему має звіт?

4. З якою метою складається звіт?

5. Які іменники належать до II відміни?

6. Схарактеризуйте відмінкові закінчеаня іменників II відміни Ч9ї лові чого роду в родовому відмінку однини. Проілюструйте прНг кладами.

7. Які слова і словосполучення називаються вставними?

8. За допомогою яких вставних слів можна пом ’якшити тон викладу ?

9. Які розділові знаки ставляться при вставних словах і словоспо­лученнях?

10. Які розділові знаки ставляться при вставних і вставлених речен­нях?

11. Зі "Словника української мови" (в II т.) випишіть усі значення слів мабуть, безперечно, звичайно, очевидно, нарешті. На­ведіть приклади речень із цими словами.

12. Які вставні слова і словосполучення можна ввести в подані ниж­че речення?

1. За такі результати роботи Ви не можете одержати премії, 2, Завод не гарантує оплату за цю роботу. 3. Наше завдання - зав’язати контакт в Україні з козацтвом, обмінятися думками, спільно продовжувати працю, донести славний козацький прапор до золотоверхого Києва.

Увага! Культура мовлення!

О котрій годині?

У(в)... хвилин на ...у(ю) У (в) двадцять хвилин

Котра година?

... хвилин на ...у(ю) Десять хвилин на друї

їн

Пів на ...у(ю)

а третю О пів на ...у(ю)

О пів на четверту Пів на дванадцяту

За ... хвилин до ...ї За ... хвилин ...а(я)

За чверть до десятої За чверть (за десять хвилин)

восьма

О ...ій (годині) ...а(я) година

О шістнадцятій годині Сьома година

Зайдіть завтра перед восьмою годиною Завітайте будь-якого дня Прийдіть після дев’ятої години Вистава у неділю о дванадцятій годині За п’ятнадцять хвилин дев’ята За чверть восьма година Десять хвилин по восьмій годині

Запам'ятайте відповідники стійких виразів!

приступить к исполнению обязанностей приходить к убеждению причитается к уплате пришло на ум пуститься на хйгрость рабата по силам разр^Нііить до основания речь осббая с вашего согласия с вести на нет с ввду

с глазу на глаз с готбвностью с давних пор семейное положение с красной строки скрьіться из ввду следующим будет виступать смещать с должности приступити до виконання обов’язків переконуватися належить виплатити спало на думку вдатися до хитрощів робота під силу зруйнувати дощенту мова окрема за вашою згодою ■звести нанівець на вигляд віч-на-віч охоче, з охотою здавна

сімейний стан з нового рядка зникнути з очей, щезнути далі виступатиме знімати з посад

и

О

526.

ГОЛОШЕННЯ

Оголошення - це повідомлення про час і зміст нарад, засідань; необхідність виконати якусь роботу; потребу в заміщенні вакантної посади чи набір працівників та ін

.

В оголошенні обов’язково вказується, хто й про що повідомляє; дата виділяється іншим шрифтом; текст повідомлення стислий.

За формою оголошення бувають: писані, мальовані, друковані в газетах, журналах, на окремих аркушах. До них належать також афіші, що рекламують кінофільми, концерти, вистави тощо.

Окрім чіткої мови, важливості теми, цікавості змісту в оголошеннях велике значення має оформлення: використання різних шрифтів, добір кольорів, симетричність розташуван­ня повідомлень, а по радіо і телебаченню - час повідомлень, чіткість вимови, оригінальність композиції тексту.

Оголошення бувають як окремих організацій, підприємств, державних установ, навчальних закладів, так і приватних осіб.

Зразки оголошень: