7.Види маркетингу залежно від попиту

В залежності від характеру попиту маркетинг може бути:

· конверсійний;

· стимулюючий;

· розвиваючий;

· ремаркетинг;

· синхромаркетинг;

· підтримуючий;

· демаркетинг;

· протидіючий.

Конверсійний маркетинг пов'язаний з наявністю негативного попиту. Негативний попит - це така ситуація, при якій усі чи велика частина потенційних покупців відкидають даний товар чи послугу (наприклад, вегетаріанці - м'ясо). Задачею управління маркетингом при негативному попиті є розробка такого плану маркетингу, що буде сприяти зародженню попиту на відповідні товари (послуги).

Стимулюючий маркетинг пов'язаний з наявністю товарів і послуг, на які немає попиту через повну байдужність чи не зацікавленості споживачів. План стимулюючого маркетингу повинен враховувати причини такої байдужності (наприклад, покупець не знає можливостей даного товару) і визначити заходи що до його подолання.

Розвиваючий маркетинг пов'язаний з попитом, що формується, на товари (послуги). Його використовують у ситуаціях, коли має місце потенційний попит(споживач відчуває потребу в придбанні якоїсь речі, що, однак, ще не існує у формі конкретного товару). Управління даним видом маркетингу спрямоване на перетворення потенційного попиту в реальний.

Ремаркетинг. На усі види товарів у визначений період їх життєвого циклу знижується попит. Ціль ремаркетинга полягає в пожвавленні попиту за допомогою нових можливостей маркетингу, наприклад, продовження життєвого циклу товару чи послуги шляхом додавання йому нових ринкових властивостей.

Синхромаркетинг використовують в умовах нестійкого попиту (наприклад, товари сезонного споживання, транспорт протягом робочого дня) для стабілізації збуту і зведення до мінімуму коливань попиту.

Підтримуючий маркетинг використовується, коли рівень і структура попиту на товари (послуги) цілком відповідають рівню і структурі пропозиції. У цьому випадку необхідно проводити продуману політику (не допускати, наприклад, щоб ціни були вище цін, пропонованих конкурентами), цілеспрямовано здійснювати рекламну роботу, стимулювати в потрібному напрямку збутову діяльність, здійснювати контроль за витратами виробництва і маркетингу.

Коли попит на товар (послуги) надмірно перевищує пропозицію, застосовується демаркетинг. Щоб у споживача не створилося негативного уявлення про можливості фірми задовольнити запити споживачів, проводиться підвищення цін, згортання рекламної роботи і т.д. Одночасно приймаються заходи для збільшення випуску продукції, що користується надмірно високим попитом (розширення виробничих площ, продаж ліцензій на виробництво даної продукції іншій фірмі і т.д.).

Протидіючий маркетинг використовується для зниження попиту, що з погляду суспільства, споживача розцінюється як ірраціональний (наприклад, спиртні напої, тютюнові вироби). Якщо демаркетинг спрямований на скорочення попиту на доброякісний товар, то протидіючий маркетинг — на зменшення чи навіть припинення випуску небажаного, шкідливого товару.

8.Середовище маркетингу

Маркетингове середовище – сукупність активних суб`єктів і факторів, які діють за межами підприємства і впливають на його діяльність. Воно утворюється на базі мікро та макро середовища.

Мікро – фактори, які стосуються самого підприємства

- державні органи управління: формують систему норм і пра­вил поведінки; регулюють бізнесову діяльність;

— акціонери (власники): створюють і фінансують підприємство, розпоряджаються власністю, виходячи зі своїх інтересів;

— постачальники: забезпечують підприємство необхідними матеріально-технічними ресурсами;

— оптова і роздрібна торгівля: пропонує систему, організацію і практику торговельних стосунків з покупцями на засадах посередництва;

— засоби масової інформації: забезпечують підприємство комунікаційними зв’язками з ринком;

-конкуренти: підприємства-суперники, які оперують на тому самому ринку, використовують схожі стратегії;

— контактні аудиторії: партії, профспілки, релігійні організації, товариства захисту прав споживачів та інші угруповання, які цікавляться діяльністю підприємства, впливають на його співробітників; — банківські, страхові, науково-дослідні, охоронні, транспортні організації.

Макро – передбачають фактори, які не підлягають контролю зі сторони підприємства, відносять:

-Демографічна ситуація: чисельність, стать, розподіл за регіонами, міграція.

-Економічні: типи споживачів, їхні прибутки, рівень безробіття, ціни на товари, заощадження, можливість отримання кредиту.

-Природні: наявність сировини, забруднення

-Науково-технічні: технології, наявність нових товарів, впровадження досягнень НТП.

-Політична ситуація: законодавча база та підзаконні акти, які регулюють виробництво.

-Соціально-культурні: рівень освіти і культури споживачів, звичаї, традиції, спосіб життя професія.