19. Зовнішня і внутрішня композиція літературного твору.

Композиція (лат. compos itio - складати , поєднувати,

оформляти) - побудова літературного твору, розміщення і

співвідношення його компонентів. Композиція включає в себе:

— сюжет;

- позасюжетні елементи (авторські відступи - ліричні,

історичні, філософські та ін.; описи - портрет, пейзаж, інтер'єр),

• Зовнішня композиція-назва епіграфа,присвята,дії(акти)сцени,розділи,шлави.

• Внутрішня композиція-система образів,сюжет,поза сюжетні елементи,мотив.

20. Походження літературних родів і жанрів. Поняття про лірику, драму й епос.

Три роди словесної творчості - епос, лірика, драча —

виникли із синкретичного обрядового мистецтва давнини.

Епос - один з основних родів літератури, для якого

характерні масштабність художнього відтворення дійсності,

сюжетність, розповідність, наявність характері в-персонаж і в. у

вчинках яких розкривається динаміка зображуваного.

Епос поєднує в собі віршову і прозову оповідь. Ранній

епос - віршовий, який здебільшого відображав подвиги

легендарних героїв, їхні незвичайні мандри, змальовував

екзотику відкритих земель. Кожен народ має свій епос: греки -

"Іліаду" й "Одіссею" Гомера, римляни Енеїду" Вергілія, німці

- "Пісню про Нібелунгів", фінни -"Калеваду", естонці -

«Калевіпоег» грузини -"Витязя з тигровій шкурі", українці -

билини , думи, "Слово о полку Ігоревім".

З удосконаленням художньої творчості з'явився прозовий

епос - казка, притча, легенда, оповідання, повість, роман.

Лірика - рід художньої літератури, який виражає

внутрішнє життя людини (переживання, враженій, емоції,

роздуми), є суб’єктивним відображенням почуттів ліричного "я";

лірика не має сюжетності, оповідального начала та образів-

персонажів. Від епосу лірика відрізняється способом

відображення дійсності. Приклад: Він і Вона зупиняються перед

клумбою з чорнобривцями; Він розказує, що їх посадила мати,

ціле літо доглядала, виполювала бур’ян, через те квіти такі гарні,

з них вийде чудовий букет; Вона сказала: "Так сонно пахнуть

тихі чорнобривці"; Він - епік , Вона - лірик. Лірика більше

пов'язана із вираженням, епос - із зображенням.

Ліричне "я" - це безпосередньо виражена особистість

автора, ліричний герой. Звичайно, біографія поета не тотожна

ліричному герою, тому не слід відносити певні думки й емоції

на карб автора. Поет прагне піднятися над буденністю, виразити

класне світовідчуття, зробити художні узагальнення дійсності, а

цс не в усьому співпадає ні з його зовнішньою (подієвою), ні з

нпутрішньою біографією (наприклад, ліричний герой "Зів'ялого

листя" І.Франка, поезій Лесі Українки, В. Симоненка, В. Стуса).

Драна (з греиьк.: дія) - рід художньої літератури, в якому

явища життя і характери героїв розкриваються не через

ангорську розповідь, а через вчинки і висловлювання дійових

осіб, і сам твір призначений для сценічного втілення. За

Аристотелем, драма є "наслідування дії (... ) дією, а не

розповіддю". Особливістю драми є те, що в її структурі, на

підміну від ліричних та епічних творів, особа автора не

передбачена і може проявлятися в авторській позиції та в

авторських ремарках. Ще одна особливість драми полягає в

тому, що вона під час сценічної реалізації може

інтерпретуватися режисером та акторами.