- •1. Літературознавство як система. Теорія літератури, історія літератури й літературна критика: специфіка та пов’язаність.
- •2. Історична зміна поглядів на сутність та функції літератури: від Аристотеля до Гегеля.
- •3. Сутність та функції літератури у дзеркалі модерних теорій.
- •4. Герменевтика як метод інтерпретації. Герменевтичне коло.
- •5.Наукові методи у літературознавстві
- •6. Наукові школи та методи літературознавства хх століття: психолінгвістична теорія о. Потебні та міфологічна критика.
- •7. Наукові школи та методи літературознавства хх століття: літературознавчий психоаналіз.
- •9. Художній текст і функціонування кодів.
- •10. Основи наратології: мімезис і дієгезис, типологія нараторів, види фокалізації.
- •12. Художній образ. Пластичні та непластичні образи. Синестезія.
- •14.Міметичний (автологічний) образ, алегорія, символ і симулякр.
- •17.Тема і мотив у літературному творі.
- •18. Фабула і сюжет літературного твору.
- •19. Зовнішня і внутрішня композиція літературного твору.
- •20. Походження літературних родів і жанрів. Поняття про лірику, драму й епос.
- •21. Жанри епосу, їх різновиди.
- •22.Драматичні жанри.
- •23.Ліричні жанри.
- •25. Мова художньої літератури. Поезія і проза. Фоніка.
- •26. Мова художньої літератури: лексика.
- •27. Мова художньої літератури: тропи.
- •28. Поетичний синтаксис: риторичні фігури, семантичні повтори
- •29. Поетичний синтаксис: композиційні повтори.
- •30.Фігури зіставлення і протиставлення. Фігури, що впливають на ритм.
- •31. Метрична і тонічна системи віршування.
- •32. Силабічна система віршування. Міжсистемні й позасистемні форми.
- •33. Силабо-тонічна система віршування. Основні стопи.
- •34. Види рим. Способи римування.
- •35. Строфіка. Канонічні строфи. Сонет.
- •37. Компаративістика. Типи літературних зв’язків.
- •37. Інтертекст. Різновиди запозичення і наслідування.
- •38. Зовнішні та внутрішні чинники розвитку літератури. Циклічна концепція стильової еволюції.
- •39.Літературні типи творчості та стилі: бароко і класицизм
- •40.Літературні типи творчості та стилі: класицизм і романтизм.
- •1637 Року).
- •41. Літературні типи творчості та стилі: романтизм і реалізм.
- •42. Літературні типи творчості та стилі: реалізм і модернізм
- •43. Літературні типи творчості та стилі: модернізм і постмодернізм.
- •44.Сентименталізм, натуралізм, декаданс: зміна естетичних уподобань супроти попереднього типу творчості
- •46. Критерії художності літератури.
- •1. Образність. Здатність до образ отворе ння закладена у
- •2. Образний лад твору, наявність оригінальних,
- •26 П.В. Білоус. Вступ до літературознавстваВона тобі нелюба. Ти болиш.
- •3. Емоційна виразність. Її можна досягти не лише
- •47. Критичне судження: структура. Критерії естетичної оцінки.
- •48. Основні жанри літературно-художньої критики
- •49.Рецензія як жанр літературно-художньої критики: різновиди, специфіка, структура
- •50. Роль літературної критики у творенні канону і в деканонізації
- •Культурно-цивілізаційна епоха, що настає орієнтовно у 60-х рр. Хх ст. – після епохи Нового часу (яка, у свою чергу, тривала від зародження просвітницького світогляду у хviii ст.).
28. Поетичний синтаксис: риторичні фігури, семантичні повтори
Фігури художньої мови-це рівень синтаксису.Їх варто аналізувати почергово.Усі риторичні фігури імітують комунікацію,насправді вона однобічна.Риторичне звертання-як до особи(Ой ти ,дівчино),так і до не істоти(Земле,моя всеплодющая мати)-це лише привернення уваги читача,звертання до уявного об’єкта.Якщо у тектс інаявний діалог,звертання не є риторичним.Упізнаємо звертання за кличним відмінком-самої апеляції(Чого являєшся мені у сні..)-мало ,має бути називання,н-д: (Гетьте думи!)-тут наявний також риторичний вигук-експресія,яку легко впізнати за знаком оклику.Риторичне запитання-як відомо,не потребує відповіді(Чи то так у жалю,в голосінні проминуть молодії літа? Риторичне заперечення-насправді є відповіддю-спростуванням:або власних думок,або чужого твердження(Ні,я хочу крізь сльози сміятись..)
Повтори,поділяють на семантичні й композиційні.
Рефрен-повторення вислову,котрий має в собі лейтмотив або основну думку,він може бути також композиційним,якщо займає у тексті визначене місце(ніби приспів).-тоді накладається на епіфору,чи анафору,чи іншу фігуру,що увиразнює побудову твору.(Як хочеться вмерт-і вмерти-як хочеться вмерти-бо я хочу померти)в.Стус.Тут рефрен збігається з епіфорою.
Тавтологія-повторення того самого вислову,або спільнокореневих слів,синонімів,які нічого не додають до змісту,але акцентують значення і можуть посилити експресію: (Зле мені,Господи,зле мені,зле мені,зле мені..),(Відмірялись мрії,віддумались думи..)
Плеоназм-повторення схожих,але не тотожних за значенням слів,що збагачують текст семантичними й стилістичними відтінками:(Веселі сині,як небо,очі світились привітно й ласкаво)
29. Поетичний синтаксис: композиційні повтори.
Аналізуючи композиційні повтори,після пошуку однакових слів,виразів,речень,рядків,які,ніби кольорові закладки у книзі,групують її частини й відділяють один шматок тексту від іншого,бажано відразу визначити,яка саме частина тексту увиразнюється:речення,віршовий рядок,строфа-тоді ви безпомилково вгадаєте,що перед вами-наприклад,це поряд два закінчення рядків(епіфора)чи початок і кінець строфи(анепіфора): анафора-єдинопочаток,тобто дві частини тексту починаються однаково.Н-д:В .Стус(зайти непомітно,за грань сподівання,за гобрій нестерпу,за мури покори,за грати шаленства) Епіфора-єдинозакінчення.Н-д:Ось чому він вирішив не зважати на жінок і почав спокійно працювати:вийняв вікно(а вони стоять),зрізав підвіконня(а вони стоять). Анепіфора-кільце,тобто повтор слова на початку і в кінці,н-д:В.Стус(Розпросторся ,душе моя,на чотири татамі.І не кулься од нагая і не крийся руками.Тож простерся,душе моя,на чотири татамі. І не кулься од нагая і не крийся руками).
Епанафора-стик,тобто одна композиційна одиниця закінчується,а наступна починається тими ж словами.Н-д:Воздвигне Вкраїна свого Мойсея,-не може ж так буть!Не може ж так буть,о,я чую,я знаю,під регіт і бурю,під грім од повстань.. Симплока-це одразу два повтори,тобто два між собою однакові початки –і два однакові закінчення,н-д:Чи я в лузі не калина була?Чи я в лузі червона була? Хіазм-інверсована симплока,тобто подвійний повтор у зворотньому порядку,н-д:Оце мій хрест,зніміть його з мене.Оце мій хрест,зніміть мене з нього.
