46. Критерії художності літератури.

Художня література пізнає і відтворює дійсність у

конкретно-чуттєвих образах. Де їх джерела?

Франко зауважував: "Все, що ми знаємо, є продуктом

наших змислів” (тобто сенсорної діяльності; змисли - відчуття).

Далі він уточнює: є внутрішня діяльність людини - "душа", а

головні об'єкти душевного життя ~ пам'ять, свідомість, почуття,

фантазія, воля (але користуються вони матеріалом, який

надають нам відчуття). "А що поезія, - пише Франко у трактаті

"Ь секретів поетичної творчості", - є також результатом тих

самих душевних функцій, то не диво, що і в ній змисловий

матеріал мусить бути основою". Найбільше у літературі вражень

зору і слуху, менше - смаку і запаху, рідше - дотику.

Відчуття (гр. звідки - естетика, естетичне) є

найрізноманітніші, але не всі вони лягають в основу художніх

образів. Досить поширеною була думка про те, що справжнє

мистецтво - це така творчість, яка керується законами краси.

"Коли я знімаю епізод або кадр, - писав Довженко, - я завжди

думаю, а чи буде це, крім усього іншого, ще й красиво? Якщо не

буде, я шукаю іншого розв'язання". Або інша його думка: двоє

дивляться в калюжу - один бачить грязюку, а другий - зорі, що

в ній відбились.

Творчість за законами краси в основі своїй глибоко

людяна та благородна. Література несе не тільки естетичну

насолоду, а може викликати в людській душі різноманітні

переживання. Це тому, що естетичне постає у творі і як

піднесене, і як трагічне чи комічне, і як сатиричне чи

гумористичне, і як іронічне або ліричне.

Які ж критерії художності літературного твору?

1. Образність. Здатність до образ отворе ння закладена у

багатозначності слів (полісемії). Слово - це образ. Зрощення

значень породжує нові образи. Наприклад, "дощик золотий"

(П.Тичина). Кожне з двох слів має своє асоціативне поле:

д о щ и к -вода, мокро, приємний, корисний, хмарно, весна,

теплий;

золотий - жовта барва, блиск, дорогий, багатий,

корисний, цінний.

Спільного між цими поняттями немає нічого. Але волею

поета відбувається змішування асоціацій, внаслідок чого

виділяється енергія нової думки, нового образу. "Дощик

%

ЛЕКЦІЯ 2. Художня специфіка літератури 25золотий" - весняний теплий дощ, який несподівано бризнув із

хмарки, просіявся крізь сонячне проміння, і краплі води

заблищали у тому золотистому світлі; цей дощик приємний, він

несе благодать землі, травам, квітам, умиває й освіжає зелень,

сприяє її росту. Суто зорові враження трансформуються у

смислові поняття. Так народжується новий образ, в основі якого

- семантичні зрушення, а весь процес образ отворення

здійснюється за допомогою своєрідних механізмів, які в

літературознавстві мають свої назви - епітети, метафори,

метонімії, символи, алегорії і т.д. (художні тропи).

2. Образний лад твору, наявність оригінальних,

незатергих, несподіваних, нових образів. Ми вже

пересвідчились, як творяться образи і яка роль у цьому асоціацій

та зміщення семантики слів. Письменник, котрий прагне знайти

свіжі образи для реалізації творчого задуму, підносить рівень

художності твору, привертає увагу читача, що є передумовою

оновлення і прогресу в літературі, у розвитку творчої

особистості. Постійна жага новизни, творчий неспокій -

визначальні риси майстерності письменника, що можна

проілюструвати такими віршами Ліни Костенко:

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

* * *

Криши,

ламай,

трощи стереотипи!

Вони кричать, пручаються, - ламай!

Хоч давня звичка з профілем Ксангипли

благає, плаче, просить: "Не займай!"

Відкинь її в м'яку дрімоту спалень.