30.Фігури зіставлення і протиставлення. Фігури, що впливають на ритм.

Антитеза-фігура протиставлення.Наявність антонімів не гарантує антитези і навпаки:протиставлятись можуть не антоніми,тому зважайте на контекст,намагайтесь підставити протиставні сполучники(а,але,однак,проте)н-д:(І вже ні неба,ні землі,лиш ти одна ,моя надіє,і та не жевріє-чорніє в опротипівнічній імлі).Неба і землі немає,тому вони не становлять антитези,а ти є –антитеза «світ(неважливий)-ти(важлива)»,не жевріє,а чорніє-теж антитеза. Щоб визначити фігури зіставлення,варто підключити ще один критерій:зіставляються речі одно типові,н-д:чорний,червоний,білий-кольори,чи різнотипні(метр-кілограм). Ампліфікація-фігура зіставлення лексично однотипних слів за рахунок їх нанизування(підряд):поганий,мерзкий,скверний,нікчемний. Градація-фігура зіставлення лексично однотипних слів,не просто нанизування,але розташування,що має напрям(Наростання,спадання),н-д:Заповіт :на могилі,серед степу широкого,на Вкраїні милій-від меншого до більшого. Синтаксичний паралелізм-фігура зіставлення лексично різнотипний слів(найчастіше люди і природа)за рахунок їх паралельного зображення й однакової граматичної будови речень,тобто слова різні,але члени речення,їх порядок і вжиті форми тіж самі,н-д:Ой у лузі червона калина похилилась,Чогось наша славна Україна зажурилась.

Параномазія-фігура зіставлення значень слів,подібних за звучанням :»І клени клоняться,мов пави»

Фігури,що впливають на ритм,особливо важливі для віршованого тексту,але інверсію можна знайти всюди. Інверсія-незвичний порядок слів:присудок перед підметом,додаток перед присудком. «Реве та стогне Дніпр широкий»інверсія присудків та означення,»Сердитий вітер завива»-звичний порядок слів.Інверсію може утворювати також розрив(вклинюється інше млово):»Мов по мідному йдеш хіднику» Еліпсис-пропущений член речення,при цьому зміст відновлюється із контексту.Еліпсис вживається для уникнення тавтології(«Так перелітним стане перехожий,ти-мною,цвіркунами-почуття,слова-нічими рибами в заплавах,а міст завжди відродиться мостом.») Апосіопеза-фігура умовчання,обірване(неповне за змістом)речення:»І навіть сина…Ні ,мовчи,-про це не можна і не треба». Асиндетон-безполучниковість,функція-пришвидшення і модифікація ритму,н-д:Бандура горлиці бриньчала,сопілка зуба затинала,а дудка грала по балках. Полісиндетон-багатосполучниковість,функція-уповільнення і модифікація ритму,н-д:Ірися нею зробилась,і,як Бероя,нарядилась,і підступила до дівок,і щоб к ним лучше підмоститись.

31. Метрична і тонічна системи віршування.

Метрична (антична) система віршування сформувалася у

VIII ст. до н. е. в Греції, пізніше (III ст. до н. е.) поширилась у

Римі. Назва системи походить від грецьк.: міра, (звідси і

метрика - вчення про віршові розміри). Античні вірші

виспівувались, їхній ритм досягався рівномірним чергуванням

стоп (група складів, що складалася з довгого і ряду коротких

складів). Найпростіший елемент ритму - мора, тобто час,

потрібний для вимови короткого складу (на довгий склад ішло

дві мори). Основні стопи, які зустрічаються в античному

віршуванні: двоскладові (хорей, ямб, пірихій, спондей);

трискладові (дактиль, амфібрахій, анапест); чотирискладові (на

п'ять мор). Наголос в античному віршуванні не мав значення,

вірші не римувалися. Антична віршова термінологія

використовується і в сучасному літературознавстві.

Тонічне віршування (з грецьк.: тонос - наголос)

побудоване на однаковій кількості наголосів у віршових рядках;

поділ рядків на стопи відсутній; обов'язкова наявність рими;

членування вірша на рядкові долі {дольник). Тонічне віршування

мало місце і в українській поезії (Т.Шевченко, П.Тичина,

М.Семенко, І. Драч).

Приклад:

Поле чорніє. Проходять хмари,

Гаптують небо химерною грою.

Пролісків перших блакитні отари...

Земле! Як тепло нам із тобою

М. Рильський.