- •1. Літературознавство як система. Теорія літератури, історія літератури й літературна критика: специфіка та пов’язаність.
- •2. Історична зміна поглядів на сутність та функції літератури: від Аристотеля до Гегеля.
- •3. Сутність та функції літератури у дзеркалі модерних теорій.
- •4. Герменевтика як метод інтерпретації. Герменевтичне коло.
- •5.Наукові методи у літературознавстві
- •6. Наукові школи та методи літературознавства хх століття: психолінгвістична теорія о. Потебні та міфологічна критика.
- •7. Наукові школи та методи літературознавства хх століття: літературознавчий психоаналіз.
- •9. Художній текст і функціонування кодів.
- •10. Основи наратології: мімезис і дієгезис, типологія нараторів, види фокалізації.
- •12. Художній образ. Пластичні та непластичні образи. Синестезія.
- •14.Міметичний (автологічний) образ, алегорія, символ і симулякр.
- •17.Тема і мотив у літературному творі.
- •18. Фабула і сюжет літературного твору.
- •19. Зовнішня і внутрішня композиція літературного твору.
- •20. Походження літературних родів і жанрів. Поняття про лірику, драму й епос.
- •21. Жанри епосу, їх різновиди.
- •22.Драматичні жанри.
- •23.Ліричні жанри.
- •25. Мова художньої літератури. Поезія і проза. Фоніка.
- •26. Мова художньої літератури: лексика.
- •27. Мова художньої літератури: тропи.
- •28. Поетичний синтаксис: риторичні фігури, семантичні повтори
- •29. Поетичний синтаксис: композиційні повтори.
- •30.Фігури зіставлення і протиставлення. Фігури, що впливають на ритм.
- •31. Метрична і тонічна системи віршування.
- •32. Силабічна система віршування. Міжсистемні й позасистемні форми.
- •33. Силабо-тонічна система віршування. Основні стопи.
- •34. Види рим. Способи римування.
- •35. Строфіка. Канонічні строфи. Сонет.
- •37. Компаративістика. Типи літературних зв’язків.
- •37. Інтертекст. Різновиди запозичення і наслідування.
- •38. Зовнішні та внутрішні чинники розвитку літератури. Циклічна концепція стильової еволюції.
- •39.Літературні типи творчості та стилі: бароко і класицизм
- •40.Літературні типи творчості та стилі: класицизм і романтизм.
- •1637 Року).
- •41. Літературні типи творчості та стилі: романтизм і реалізм.
- •42. Літературні типи творчості та стилі: реалізм і модернізм
- •43. Літературні типи творчості та стилі: модернізм і постмодернізм.
- •44.Сентименталізм, натуралізм, декаданс: зміна естетичних уподобань супроти попереднього типу творчості
- •46. Критерії художності літератури.
- •1. Образність. Здатність до образ отворе ння закладена у
- •2. Образний лад твору, наявність оригінальних,
- •26 П.В. Білоус. Вступ до літературознавстваВона тобі нелюба. Ти болиш.
- •3. Емоційна виразність. Її можна досягти не лише
- •47. Критичне судження: структура. Критерії естетичної оцінки.
- •48. Основні жанри літературно-художньої критики
- •49.Рецензія як жанр літературно-художньої критики: різновиди, специфіка, структура
- •50. Роль літературної критики у творенні канону і в деканонізації
- •Культурно-цивілізаційна епоха, що настає орієнтовно у 60-х рр. Хх ст. – після епохи Нового часу (яка, у свою чергу, тривала від зародження просвітницького світогляду у хviii ст.).
26 П.В. Білоус. Вступ до літературознавстваВона тобі нелюба. Ти болиш.
Гори. Щезай в пожежах самоспалень,
в гірких руїнах власних попелищ!
Обвуглюйся. З дияволом грай в теніс.
Згори на попіл в думах і літах.
Хай вилітає не той самий фенікс,
а зовсім інший, неймовірний птах!
3. Емоційна виразність. Її можна досягти не лише
завдяки образному ладу твору, а й іншими засобами: цікавим
зображенням подій (уміння будувати сюжет, творити
композицію), колоритною мовою, ритмікою. Емоції у читача
(реципієнта) виникають тоді, коли він здатний включитися в
процес співтворчості. Художнє сприйняття багатопланове, воно
включає в себе: безпосереднє емоційне переживання, осягнення
логіки розвитку авторської думки, багатство і розгалуженість
художніх асоціацій. Момент художнього сприйняття - це
"перенесення" читачем образів із твору на власну життєву
ситуацію, ідентифікація героя зі своїм "я". Співтворчість читача
не обов'язково викликає такі ж переживання і думки, які
переживав письменник у момент творчості. Читач,
спроектовуючи твір на власні життєві обставини і почуття,
розширює емоційне тло художнього тексту. Франко 3 Щ.ОГО
приводу писав про те, що письменник мусить "зворушити так
само внутрішню істоту читача, вводячи в неї нове зерно
життєвого досвіду, нове перешиття і рівночасно зціплюючи те
нове з тим запасом відображень, які є активні або які дрімають в
душі читачевій. Сказавши коротко: поет розширює зміст нашого
внутрішнього я, зворушуючи його до більшої або меншої
глибини". Сприйняття літературного твору - це особистісний
процес, що протікає в глибині людської свідомості. І цей процес
залежить од життєвого досвіду і культурної підг отовки людини
(стійкі фактори), від її настрою, психологічного стану
(тимчасові фактори).
Поняття художності літературного твору неодмінно
включає в себе умовність словесного мистецтва. Вона
підкреслює відмінність художнього твору од вираженої в ньому
реальності. Л. Фейєрбах зазначав: "Мистецтво не вимагає
визнання його творів за дійсність". Ця первинна умовність
властива всім творам, незалежно від епохи, жанру стилю.
Художня умовність розглядається як принцип образного
ЛЕКЦІЯ 2. Художня специфіка літератури 27змалювання дійсності, що свідомо порушує пряму відповідність
життєвим реаліям. Естетичний ефект умовності виникає завдяки
наявності і розведенню таких образотворчих протиріч: схожість
і несхожість, видимість і суть, чуттєве і мислиме, об’єктивне і
суб'єктивне. Переживання напруги цих суперечностей є
специфічною художньою емоцією, яку породжує умовність. Для
прикладу візьмім уривок з повісті "Fata Morgana" М.
Коцюбинського: "Як тільки смеркне, і чорне небо щільно укриє
землю, далекий обрій враз розцвітає червоним сяйвом і до
самого рання осінні хмари, наче троянди". Йдеться про
селянські бунти на поміщицьких маєтках у 1905 році (історична
реальність, яка сама по собі не спонукає до емоційних
переживань). Ключ до емоції (і художності) у тому, як це
змальовано. Опорні образи побудовано на зоровому контрасті:
"смеркне", "чорне небо", "щільно укриє" , "враз розцвітає
червоним сяйвом". Образ "хмари, наче троянди" несе в собі
естетичну (не логічну) оцінку: зображення не збуджує страх,
тривогу, а естегизує картину. Художня умовність допомагає
наочно, чуттєво виразити суть зображуваної дійсності,
досягаючи художньої правдоподібності. З цією метою в
літературі використовується видозміна природніх форм
зображуваних явищ і предметів, порушення часових і
просторових зв’язків, оживлення неживого світу, конкретизація
абстрактних понять і т.п. У літературі зустрічається введення у
жигтєподібну оповідь фольклорних, міфологічних образів та
сюжетів, поєднання достовірного і неймовірного. Активно
розробляються форми художньої умовності в усіх літературних
напрямках і течіях.
