34. Види рим. Способи римування.

Рима - це співзвучність слів або закінчень віршових рядків. Найчастіше рима буває І кінці віршів-рядків, але є і внутрішні рими (всередині рядка).Рими бувають:

Чоловіча рима - закінчення вірша-рядка з наголосом на останньому складі:

З журбою радість обнялась...В сльозах, як жемчугах, мій сміх.

Жіноча рима - віршове закінчення з наголосом на передостанньому складі:Гарячий день - 1 враз достигне жито.І доп'яніють обважнілі грона.

Точна й неточна( визначається за звуками,а не за літерами)-ати-ати-точна,іта-іти-неточна. закриті(закінчуються на приголосний)і відкриті(на голосний) Багаті(співзвучність виходить за межі клаузули,тобто звуки до неї також збігаються-хоча б частково)і бідні(римуються лише клаузули):рима «обняти-одняти»-багата,а рима «світа-вкрита»-бідна банальні(стереотипні,нецікаві)і вишукані(оригінальні) Способи римування:

У залежності від позиції рядків, які

римуються, розрізняють три основні схеми:

- суміжне (парне) римування:

У долині село лежить, а

Понад селом туман дрижить, а

А на горі край села б

Стоїть кузня немала б

І. Франко

-перехресне римування:

Знов зрина жадання а

тихої розмови, б

щирого братання, а

вірної любові! б

М.Старицький

- кільцеве (оповите) римування:

1 все-таки до тебе думка лине, а

Мій занапащений, нещасний краю, б

Як я тебе згадаю, б

У грудях серце з туги, з жалю гине а

Леся Українка

35. Строфіка. Канонічні строфи. Сонет.

Строфа - ритмічно, інтонаційно і синтаксично

завершений віршовий твір або його частина з певною системою

клаузул у рядках (або римування). Клаузула - закінчення рядка,

частина вірша від останнього наголосу з кінця. Клаузули є

односкладові (чоловічі), двоскладові (жіночі), трискладові

(дактилічні), чотирискладові і більше (гіпердактилічні). Строфа

може складатися з будь-якої кількості рядків.

Деякі строфи з властивою їм ритмікою, кількістю рядків,

системою римування закріпилися в літературі і перетворилися

на канон, якого поети дотримуються протягом багатьох віків. За

походженням, виділяють три групи таких строф:

а) ангичні строфи(Елегійний дистих - дворядкова строфа, що складається з

одного гекзаметра і одного пентаметра:

Навіть дельфіни не можуть із хвиль до повітря піднятись,

Бо навісної з ими їх не пускає покров. (Овідій)

Сапфічна строфа (походить від імені грецької поетеси

Сапфо, що жила на острові Лесбосі в VI ст. до н. е.) складається

з чотирьох рядків, три з яких - двоскладних, а четвертий -

усічений до п'яти складів:

Барвношата владарко, Афродіто,

Дочко Зевса, підступів тайних повна,

Я молю тебе, не смути мені ти

Серця, богине. (Сапфо)

б) романські строфи(терцина(аба ббв вгв-римується по три вірші,преплетено так,що кожна внутрішня рима стає по боках і наступному тривірші),октава -перехресне римування і сонет-5-ти,6-тистопний ямб,2 катрени і 2 терцени.Чотирнадцятивірш) в)східні строфи.( танка - пятитивіршова строфа, де всі вірші разом мають31 склад: - хоку - трирядкова строфа, що має всього 17 складів газель - двовірш із парною римою (бейт) на любовну тематику)

Соне́т (італ. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямбу, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде, тощо. Микола Зеров називав сонет формою «ліроепічної мініатюри окремої схеми».