32. Силабічна система віршування. Міжсистемні й позасистемні форми.

Силабічне віршування (з грецьк.: силаба - склад) має такі

основні ознаки:

1) рівна кількість складів у віршових рядках (13, 11) з

вільним розташуванням наголосів;

2) парне римування;

3) наявність цезури (ритмічної паузи всередині рядка).

Приклад:

Кождий би хотів собі також багатим бить,

але мусить на світі так жить, як набіжіть.

К. Зі новіш

Силабічне віршування властиве тим мовам, у яких

зберігається здебільшого постійний наголос у словах

(французька, польська, чеська). Силабічне віршування було

поширене і в українській літературі у XVI - XVIII ст.

Міжсистемне й позасистемне. Два півники,два півники горох молотили,дві курочки-чубарочки до млина носили. цей вірш,на стопи не ділиться,однак наявна як однакова кількість складів(по 14.)Так і рівно наголошеність.А мелодика не декларативна-наспівна:перші 8 складів повільніше,другі 6-швидше.Крім того у першому піввірші помітна ще одна пауза,тобто загалом склади промовляються групами 4-4-4.Це коломийковий вірш-міжсистемний віршовий розмір,чотирнадцятискладовик із цезурою після 8-го складу і парним римуванням. Позасистемним є верлібр,що з усіх чинників ритмоутворення має лишее поділ на віршові рядки:ні рим,ні впорядкованості складів чи наголосів тут немає.У поезії,написаній верлібром,більше уваги звертається на образність,якої тут не можна компенсувати ритмом. Я знаю:трави міцно прикуті ногами до галери степу.. Мелодика верлібра- розмовна.Розрізняють також мелодику декларативну(чіткий ритм) та наспівну(як мелодія)

33. Силабо-тонічна система віршування. Основні стопи.

Силабо-тонічна система заснована на рівномірному

чергуванні наголошених і не наголошених складів у рядку.

Пером огненним вічність пише -

Свій нескінчимий фоліант, - / - / - / - /

І вітер з ніжністю колише — / — / —

Листки замислених троянд - / - / - / - /

(М. Рильский)

Одиницею ритму є стопа-Але стопа тут є поєднанням наголошених і ненаголошених складів.У позначенні ритмічного малюнка віршів(Метрична схема) U-ненаголошений, _-наголошений. Основін стопи:

U_-ямб-двоскладова стопа з наголосом на другому складі:

Верхами сосон шум іде розлогий

І хмарою пухнатою

(М. Зеров) (це - п ’ятистопний ямб)

_ U-хорей-двоскладова стопа, у якій перший склад

ішголошений, а другий - не наголошений:

Ч и не марно марю мрії.Коли стільки вже століть

(Д. Загул) (це - чотиристопний хорей)

_

UU дактиль-трискладова стопа з наголосом на першому

складі .

В раддугу чайка летіла.Хмара спливала на схід

(Л. Первомайський) (це - трискладовий дактиль)

U_ U-амфібрахій-трискладова стопа з наголосом на другому

складі

Нікуди не може летіти. Примара сліпої журби . (П. Филипович (іце — тристопний амфібрахій)

U U_-анапест - трискладова стопа з наголосом на третьому

складі

Скоро серпень надійде ясний

На поля неосяжні і сині.

(П, Филипович) (це - тристопний анапест)

Трискладові стопи-більш повільні,медитативні,а двоскладові-швидші.Однак темп залежить також від довжиши вірша.

Допоміжні стопи:спондей (два наголошених),пірихій(два ненаголошених)

Віршовий розмір визначається тим,яка стопа повторюється,кількістю стоп і цезурою(пауза //) Якщо бракує ненаголошеного-вірш усічений,а якщо ненаголошений зайвий-надбавлений.

З дактилічним розміром пов'язаний гекзаметр – віршовий розмір в античній поезії з шести дактилів, з яких останній усічений, а посередині рядка, найчастіше після довгого складу другої стопи, випадає цезура (ритмічна пауза). Наприклад: Бистру взяв він стрілу, що самогньо одна лиш лежала З краю стола, всі інші в місткому були сагайдаку...

("Одіссея" Гомера, переклад Бориса Тена) Пентаметр-віршовий розмір із двох однакових частин,розділених цезуро,кожну з яких складають 2 дактилічні та один довгий склад.