43. Українські етнічні землі в угорщині

Автохтонне українське населення збереглося також в Угорщині, уздовж середньої течії Тиси, що межує із Закарпаттям. Етнічна межа українських земель в Угорщині пролягає по Закарпаттю. Вона тягнеться південніше від лінії Виноградів-Мукачіва-Ужгород. До складу України увійшла невелика прикордонна угорська етнічна територія з центром у м. Берегові.

Угорські переписи населення і дослідники XIX — початку XX ст. (В. Гнатюк, С. Томашівський та ін.) усю цю масу відносили до русинів. Можемо, беручи до уваги, зробити узагальнення, що у Словаччині, як і на східному українському прикордонні у Воронезькій, Білгородській, Курській областях Росії, український етнос в умовах чужих держав піддається неухильній асиміляції. На думку відомого словацького вченого українця М. Мушинки, однією з причин зміни словацькими українцями (русинами) національної самоідентифікації вважається страх перед виселенням з рідних місць. До речі, у перші післявоєнні роки 15 тис. пряшівських українців були переселені у Судети. Вісті про депортацію доходили сюди також з польської Лемківщини.

44. Українські етнічні землі в румунії

У складі Румунії автохтонне етнічно українське населення компактно проживає в двох історичних прикордонних регіонах – Мараморощині та Південній Буковині (повіт Сучава). Ще у ХІХ ст. частина українців із Закарпаття та Галичини переселилася в історичну область Банат (зараз тут згідно з офіційним переписом населення заявлено близько 15 тис. українців). А давні козацькі поселення у Добруджі зберігаються з кінця ХVІІІ ст.

Всі політичні режими Румунії (і до Другої світової війни, і після) нетолерантно ставилися до проблем забезпечення умов життєдіяльності етнічно українського населення, цілеспрямовано проводячи політику асиміляції. За приблизними оціненнями на території сучасної Румунії у повоєнні роки проживало не менше 150 тис. українців. Але впродовж 60-х, 80-х років минулого століття тоталітарний режим Чаушеску посилив асиміляційний тиск, зокрема, масово закривались українські школи, класи, згорталася інша національно-культурна інфраструктура, особливо в Південній Буковині. Протидіяло процесам румунізації, зберігаючи рідне слово та національні традиції, лише невелике коло літераторів та національно свідомих священиків.

Отже, загальна кількість українців в Румунії за офіційними даними на 1992 р. становила 66,8 тис. осіб. Основним районом розселення українців є Мараморощина (площа ареалу становить 0,7 тис. км2), де проживало за матеріалами перепису близько 37 тис. українців (55,3% від усієї кількості українців Румунії).

Українці Мараморощини за основними етнографічними ознаками найбільше споріднені з гуцулами Рахівського району Закарпатської області, відзначаючись порівняно вищою етнонаціональною самосвідомістю від інших груп українського населення. Згідно з дослідженнями В. Куреляка (2001) українське населення становило більшість у семи сільських громадах повіту Марамуреш (Бистра, Великий Бичків, Руська Поляна, Ремеці, Репедя, Рона де Сус, Рускова), де проживало понад 93% усіх українців цієї частини Румунії. Міське населення становило лише 2 350 осіб.

Іншим районом компактного розселення автохтонного українського населення є повіт Сучава (історична Південна Буковина). За даними румунського перепису 1992 р. тут проживало лише понад 10,6 тис.українців. Порівняно з початком ХХ ст. кількість українців зменшилася в декілька разів. Культурноосвітні передумови збереження самобутності на сьогодні є вкрай несприятливими. Але, незважаючи на це, впродовж 90-х років минулого століття після повалення комуністичного режиму українці в Румунії зуміли відновити деякі організаційні структури чи створити нові та добитися деяких зрушень щодо організації шкільництва, видання україномовної преси. Координує діяльність українських громад у Румунії Союз українців Румунії. Є деякі позитивні зрушення й у позиції румунської влади щодо українського населення, хоча загалом становище українців в Румунії є набагато гіршим, ніж румунів в Україні.

В Румунії етнічні межі автохтонного українства включають два райони Південної Буковини: Мараморошчину та Сучавщину. Перша межує з Чернівецькою, друга - із Закарпатською областями України. Точних даних про кількість українського населення в цих районах немає, хоча різні джерела наводять цифри у 70-100 тис. Окрім того, в Румунії є ще два українських райони - Банат та Добруджа у гирлі Дунаю. До Банату у ХVІІІ-ХІХ ст. переселилася частина гуцулів під час міграційних процесів в Австрійській імперії; у Добруджу - колишні козаки Запорізької Січі, ліквідованої наприкінці ХVІІІ ст.