- •1.Мета курсу
- •2.Предмет та завдання курсу
- •3.В.Г.Богороз-Тан
- •4.С.Рудницький Біографія
- •5.Кубійович Володимир Михайлович
- •7.Етногеографія в системі наук
- •8.Основні джерела етногеографії
- •9.Методи етногеографічних досліджень
- •10.Специфіка формування і розвитку етнічних територій
- •11.Зародження етногеографічних знань
- •12.Розвиток етногеографії в рс
- •13.Історія етногеографічних досліджень в Україні
- •14.Проблеми визначення понять нація,етнос,етногенез
- •15.Теорії етногенезу українців
- •16.Концепція етногенезу Балушка
- •17.Етногеоргафічні процеси
- •18. Зв'язок природно-кліматичного, геогр.З етнічними особливостями
- •19.Формування ареалу проживання української етнонації
- •20. Демографічне та історичне ядро української етнонації
- •21.Українські етнічні території у хх ст.
- •22.Динаміка етнічного складу населення Укр. Впродовж хх ст.
- •22.Динаміка етнічного складу України впродовж 20 століття
- •23.Етнічна історія Волині-Житомирщини
- •25. Історико-географічне районування в Україні
- •26.Поняття етнографічних груп (субетносів)
- •27. Природні та географічні особливості формування етнографічних груп
- •28.Етногеографічні особливості бойків
- •29.Етногеографічні особливості лемків
- •30. Етногеоргафічні особливості гуцулів
- •31. Етногеографічні особливості поліщуків
- •33.Псевдоетноменшини та ареали їх проживання
- •34. Етнічні меншини україни
- •35. Етногеографічні особливості росіян в Україні
- •36. Етнічний склад україни у 20 столітті
- •38. Статево-вікова структура населення україни за переписом 2001
- •39. Етнічний склад населення волині-житомирщини
- •40. Етнічні українські землі в межах сучасної росії
- •41. Етнічні українські землі на території польщі
- •42. Українські етнічні землі у словаччині
- •43. Українські етнічні землі в угорщині
- •44. Українські етнічні землі в румунії
- •45. Поняття діаспори
- •46. Українці на сході за межами етнічних територій
- •47. Зелений клин
- •48. Сірий клин
- •49. Малиновий клин
- •50. Західна діаспора
- •51. Чотири хвилі міграції на захід
- •52. Міграція населення внутрішня і зовнішня
- •53. Географія розселення українців у світі
- •53. Географія розселення українців
- •54. Трудова міграція та її причини
- •55. Етнографічне районування україни
- •55. Етногеографічне районування України
- •56. Етнодемогеографічна ситуація в україні в кінці 20 на поч. 21 століття
- •57.Актуальність етногеографічних досліджень
45. Поняття діаспори
Щодо українців, які живуть за межами України, вживається термін «діаспора». Серед вчених і публіцистів це нерідко викликаєдискусію.
Діаспора (з грецьк. ─ розсіяння) означає розселення значної частини населення (етнічної спільноти) за межами країни його походження. Вперше поняття “діаспора” застосовувалося відносно єврейського народу, вигнаного римлянами в I ст. н. е. з Палестини і рассенного на території Римської імперії. Однак, зазначають одні автори, чи можна цей термін вживати стосовно тих мільйонів українців, які живуть в сусідніх зУкраїною країнах (Росії, Бєларусі, Молдові) споконвіку і є автохтонним населенням їх певних територій. Інші автори, наприклад Петро Кравчук, вважають, що «діаспорниками» безпідставно також називати дітей і онуків українських емігрантів, які від народження є громадянами Канади, США тощо.
Таким чином, діаспора – це стійка сукупність людей єдиного етнічного походження, яка живе в іноетнічному оточенні за межами своєї історичної батьківщини (або за межами ареалу розселення свого народу) і яка має соціальні інститути для розвитку та функціонування даної спільності.
Сьогодні важко сказати, хто й коли став уживати термін «українська діаспора» для означення всіх людей українського походження за межами України. Ще в 1920-х-1930-х рр. цим терміном користувався український етнолог В. Старосольський. Остаточно ж він утвердився на початку 1980-х рр., коли в дев’ятому томі ЕУ з’явилася стаття під назвою «Українська діаспора».
В основі поняття «українська діаспора» лежить визнання сучасних кордонів України як історичної та політичної реальності, а також наявності проживання українців у багатьох інших країнах на території кількох континентів. У деяких суміжних з Україною державах українці живуть на землях, здавна населюваних ними. Вони туди не емігрували, а є там корінним населенням. У точному розумінні слова вони не є «діаспорою». Але, крім цієї категорії, тут є й інші українці, які живуть розпорошено по всій території цих країн.
Поняття «українська діаспора» означає всю сукупність українців або ж осіб українського походження, що проживають за межами території України. Це поняття, якщо скористатися класифікацією, запропонованою В Маркусем, охоплює різні категорії людей українського походження з різним ступенем зв’язків з історичною батьківщиною: українське населення на суміжних українських етнічних землях, які нині не входять до складу України; соціально-економічну еміграцію з України колонізаційного типу від початку XIX ст. до 1960-х-1970-х рр., спрямовану на Схід в межах території колишнього СРСР; соціально-економічну (заробітчанську) еміграцію з кінця XIX ст.; політичну еміграцію після 1917-1920 рр. та з кінця Другої світової війни; індивідуальних різного часу та з різних причин українських емігрантів, які в нових місцевостях свого перебування прагнуть зберегти етнічну ідентичність та підтримувати зв’язки з Україною. Будь-які статистичні дані про чисельність українців та про їхнє розселення в сучасному світі є умовними. Річ у тім, що не в усіх країнах враховується етнічне походження населення. А там, де це робиться, національна належність часто фіксується за країною виходу іммігранта. Тому значна кількість українців, які залишили рідну землю тоді, коли України як окремої політичної одиниці не існувало, записана в документах росіянами, румунами тощо. Крім того, є статистика державна, а є громадсько-культурних організацій і церковна. Їхні дані щодо етнічного складу населення суттєво відрізняються.