- •Адміністративний менеджмент
- •Тема 1. Адміністративний менеджмент: сутність та основні складові
- •Поняття і сутність адміністративного менеджменту
- •Предметно/процесно-орієнтований менеджмент
- •Загальний менеджмент
- •1.2. Методи дослідження, застосовувані в науці про адміністративне управління
- •1.3. Історія розвитку адміністративно-державного управління
- •1.4. Проблеми теорії адміністративно-державного управління
- •1.6. Поняття про адміністративну діяльність
- •1.4. Визначення адміністративного процесу
- •Тема 2. Методологічні основи адміністративного менеджменту
- •2.1. Цілі і завдання адміністративного менеджменту
- •2.2. Система функцій адміністративного менеджменту
- •2.3. Методологічна база адміністративного менеджменту
- •Організаційна структура
- •Структура робочих функцій
- •Структура обміну послугами
- •Працівники
- •Структура управлінської інформації
- •Ресурсно-технологічна структура
- •Структура трудових ресурсів
- •Ця структура є основою для наступних аналітичних підходів:
- •Тема 3. Процеси та системи адміністративно-державного управління
- •3.1. Цілі адміністративно-державного управління, їх юридичне та ресурсне забезпечення
- •Коректуючі дії
- •3.2. Поняття о процесах і системах адміністративно-державного управління
- •Процес і система маркетингу в органах державного управління
- •3.3. Маркетингові процеси в системі адміністративно-державного управління
- •3.4. Інноваційні процеси в системі адміністративно-державного управління
- •Тема 4. Адміністративний процес в державній установі
- •4.1. Сутність та зміст адміністративного процесу в державній установі
- •4.2. Технологічна структура адміністративних процесів
- •4.3. Організаційно-адміністративні операції
- •4.4. Аналітико-конструктивні операції
- •4.5. Інформаційно-технічні операції
- •Тема 5. Управління адміністративним процесом
- •5.1. Планування адміністративного процесу
- •5.2. Організація адміністративного процесу
- •5.3. Контроль в системі адміністративного менеджменту
- •5.4. Мотивація в системі адміністративного менеджменту
- •5.5. Влада та особистий вплив
- •Тема 6. Діагностика та аналіз системи адміністративного менеджменту
- •6.1. Поняття про організаційний аналіз та діагноз
- •6.2. Аналіз і діагноз стану системи адміністративного управління організації
- •6.3. Оцінка засобів організації як основа для реалізації її адміністративної діяльності
- •6.4. Всебічна оцінка системи адміністративного менеджменту та умов її життєдіяльності
- •6.5. Техніка збору інформації для аналізу і діагнозу стану системи адміністративного менеджменту
- •6.6. Обробка результатів діагностичного дослідження
- •Тема 7. Технології в системі адміністративного менеджменту
- •7.1. Технології дослідження і реалізації адміністративних процесів
- •5. Імплементуй його під авторським спостереженням
- •7.2. Технології виробітки та прийняття управлінських рішень в системі адміністративного менеджменту
- •7.3. Технології організаційної структуризації
- •7.4. Технології бізнес-планування та бюджетування в системі адміністративного менеджменту
- •7.5. Інформаційно-комунікаційні технології
- •Тема 8. Управління змінами в системі адміністративного менеджменту
- •8.1. Зміни в умовах функціонування та розвитку організацій сфери адміністративно-державного управління
- •8.2. Управління процесом перетворення в організації сфери адміністративно-державного управління
- •8.3. Управління опором в процесі впровадження змін
- •Рекомендована література
1.4. Визначення адміністративного процесу
Адміністрація – [ лат. administratio – керування, управління, керівництво] – 1) управлінська діяльність державних органів; організаційна діяльність у сфері управління; 2) органи виконавчої влади держави; урядовий апарат; 3) посадові особи, що керують персоналом будь-якої установи, підприємства; 4) розпорядники, відповідальні улаштовувачі будь-чого.
Адмініструвати [ лат. administrare – керувати, завідувати, управлятии] – 1) керувати, завідувати; 2) керувати формально, бюрократично, лише за допомогою наказів, командування [59, с. 18].
Процес – це сукупність послідовних дій для досягнення якого-небудь результату.
Елементи процесу управління, на думку, що висловлена в [66, с. 32], представляють логічний взаємозв'язок управлінських категорій, що визначають наступні характеристики управлінської діяльності:
для чого виконується процес управління;
що з'явилося причиною виникнення процесу управління;
на що спрямований процес управління;
який вид впливу виробляється в процесі управління.
Виходячи із сутності управлінської праці, що є різновидом розумової праці ці ж фахівці виділяють наступні елементи процесу управління: ціль, ситуацію, проблему, рішення.
Адміністративний процес базується на загальних функціях менеджменту (плануванні, організації, контролі, координації і мотивації) і конкретизується в залежності від цілей і задач управління ситуацією, що складається, і проблем, які розв'язуються.
1.6. Поняття про адміністративну діяльність
Адміністративна діяльність, будучи різновидом управлінської діяльності, спрямована на організацію і управління різними процесами.
На думку, яка надана в [66, с. 30], поняття «управлінська діяльність» є ведучої, направляючою серед інших видів діяльності, тому що є свідомо здійснюваною людською діяльністю, спрямованої на ефективне функціонування здійснюваних робіт (індивідуально або колективно) по досягненню тих або інших цілей, рішенню відповідних задач, виконанню функцій.
Адміністративна
діяльність – це діяльність працівників
апарату управління, яка здійснюється
в рамках визначеної посади.
В основі визначення посади і її функціонального навантаження лежить, насамперед, поділ праці. З урахуванням основних принципів і управлінських технологій при виконанні визначених видів діяльності виділяються функції, види робіт, операції, дії й ін., а потім йде закріплення управлінської праці за індивідом. При цьому необхідно максимально (кількісно і якісно) враховувати можливості індивіда, якщо йде процес удосконалювання, реорганізації управлінської діяльності, системи управління. У противному випадку повинні існувати кваліфікаційні вимоги до посадової особи.
У [66, с. 35 – 36] до основних форм поділу праці в апараті управління відносять:
функціональний поділ праці, тобто спеціалізація при виконанні різних функцій управління, видів управлінських робіт;
технологічний поділ праці, тобто поділ по видах робіт і операцій з відповідною спеціалізацією управлінських працівників. Мова йде про те, що працівники виконують ту або іншу процедуру не цілком, а тільки її частину, кілька операцій.
В
основу поділу управлінських працівників
на категорії (керівники, спеціалісти,
технічні виконавці) покладений
технологічний принцип класифікації.
Посадова діяльність управлінських працівників за своєю технологією поділяється на три основних цикли, у рамках яких виконуються різні операції і процедури:
інформаційний цикл – пошук, збір, передача, обробка, збереження усіх видів інформації. Цим переважно займаються спеціалісти і технічні виконавці;
логіко-розумовий цикл – вироблення і прийняття управлінських рішень (дослідження, науково-технічні й інші розробки, техніко-економічні розрахунки, прогнози, вироблення рішень). В основному цим займаються спеціалісти і керівники;
організаційний цикл – організаційно-управлінський вплив на об'єкт управління для реалізації рішення. Підбор і розміщення кадрів, інструктаж, доведення завдань до виконавців, оперативне планування, організація трудових процесів персоналу, координація, контроль виконання і т.п. Цим займаються керівники.
Трудові операції в процесі здійснення управлінської й адміністративно-посадової діяльності можна розділити на творчі, логічні і технічні, котрі приблизно знаходяться в наступному співвідношенні (див. табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Трудові операції по категоріях (у %) [66, с. 37]
Операції |
Категорії працівників |
|||
Керівники підрозділів |
Старші фахівці |
Фахівці |
Діловодний персонал |
|
Творчі |
60 |
50 |
35 |
10 |
Логічні |
30 |
40 |
40 |
15 |
Технічні |
10 |
10 |
25 |
75 |
Професійно-кваліфікаційний поділ праці – за цією ознакою скерований на розподіл обов'язків і розмежування відповідальності між працівниками з урахуванням займаної посади, ступеня складності виконуваних робіт і необхідної для цього кваліфікації.
Одержують розвиток і інші форми поділу праці – програмно-цільовий, що припускає відокремлення спеціальних груп працівників різного профілю для рішення великих задач на визначеному етапі діяльності організації; пооб’єктний поділ праці, відповідно до якого лінійні керівники закріплюються за визначеним об'єктом тощо.
Поділ управлінської праці – основний системостворюючий фактор, тому насамперед треба визначити вихідну первинну структурно-функціональну одиницю в системі управлінської праці. Такою одиницею служить посадова діяльність індивіда, тобто функціонування мікросистеми «посада - працівник».
Дослідження посади як управлінської категорії немислимо поза її трактуванням з позиції системного аналізу. Відправним пунктом такого дослідження є виявлення її основних системних характеристик.
Понятійний
апарат включає такі категорії, як
«структура», «зв’язки», «функції»,
«організація».
Структура
відображає
будову
і внутрішню
форму системи.
Стосовно
посади
(як
системи)
вона
охоплює
її
внутрішню,
поелементну будову.
Як відзначається в [66, с. 38], необхідно чітко і ясно собі представляти, що існують ознаки структури, зв'язані і не зв'язані з виконавцем. До не зв'язаного з виконавцем відносяться такі ознаки: найменування і визначення функцій і обов'язків, права і повноваження, відповідальність, середовище функціонування посади, організація й умови праці, взаємодії. Але, за кожною посадою стоїть виконавець, «носій» посади. Для того, щоб організаційна структура зі схеми перетворилася в діючу систему управління, необхідно її доповнити структурою апарата управління, що повинна супроводжуватися комплектуванням штатів, підбором відповідним посадовим вимогам працівників апарата управління.
Усередині організаційної структури апарата управління існує складна і не завжди видима взаємодія, що приводить на практиці до їх ототожнення й ускладнює процес проектування цих структур. Це різні по змісту структури, що проектуються по своїх принципах.
Категорія «зв'язок» поєднує елементи в систему. Якщо розглядати посадову діяльність як елемент більш загальної системи, то як зв'язки між окремими посадовими працівниками будуть виступати відносини управління, наприклад, відносини координації і субординації. У першому випадку вони виражають відносини управління між посадами одного рівня, у другому – між посадами різних рівнів.
Поняття «організація» можна розглядати як засіб досягнення цілей, що стоять перед посадою.
Функція – визначає спрямованість праці людини на конкретний об'єкт.
Таким чином, розглянуті складові додають посаді управлінський зміст. При цьому, цілеспрямованість посадової діяльності є одним з найважливіших ознак посади.
Посада існує до того часу, поки існують цілі, для досягнення яких вона була створена. Мета приводить до створення постійної системи «індивід-організація», де ланкою, що зв’язує, є посада. Через посаду індивід вступає в постійний взаємозв’язок з організацією.
Посадова діяльність регламентується нормами адміністративного, трудового, цивільного та інших галузей державного законодавства.
Як управлінська категорія посада уявляє собою результат поділу управлінської праці в системі управління, за посередництвом чого індивід та організація вступають в стійкі взаємини і послідовно реалізують їх.
