Питання для самоконтролю: 1 2 3 4 5

6. Назвіть групи учасників біржових торгів.

7. У яких випадках біржовий товар знімається з торгів?

8. Які санкції можуть застосовуватись до учасників біржових торгів.

9. Дайте визначення біржової угоди.

10. Які види біржових угод розрізняються за терміном виконання?

11. Охарактеризуйте касові біржові угоди.

12. Назвіть різновиди строкових біржових угод.

13. Як здійснюється ліквідація контракту за ф’ючерсною угодою?

14. За сукупності яких умов біржова операція визначається угодою?

15. Який порядок укладання біржових угод?

16. Який механізм реєстрації та оформлення біржових угод?

17. Які способи забезпечення виконання біржових угод?

Тема з правові основи становлення фондового ринку в україні

1. Еволюція становлення фондового ринку.

2. Правовий статус учасників фондового ринку.

3. Правові основи діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку.

4. Правове забезпечення функціонування цінних паперів.

5. Первинний та вторинний ринки цінних паперів.

6. Особливості функціонування позабіржового ринку цінних паперів.

7. Регулювання ринку цінних паперів в Україні.

8. Проблеми подальшого розвитку фондового ринку в Україні.

Перелік ключових понять теми:

Ринок фінансових ресурсів, кредитний ринок, валютний ринок, ринок цінних паперів, фондовий ринок, учасники фондового ринку, емітенти, інвестори, цінні папери, акції, облігації, векселі.

Завдання для самостійної роботи:

1. Поясніть, які види цінних паперів в умовах ринкової економіки в Україні вважаються найнадійнішими і чому?

2. Для нормального функціонування суб'єктів господарювання необхідний достатній обсяг фінансового капіталу. За рахунок яких видів цінних паперів суб'єкти господарювання найкраще сформують необхідну суму фінансового капіталу і чому?

3. Визначте проблеми подальшого розвитку фондового ринку України та обґрунтуйте шляхи їх вирішення.

4. В чому полягає конкурентоспроможність ринку цінних паперів, та яка роль держави в досягненні конкурентоспроможності ринку цінних паперів.

1. Еволюція становлення фондового ринку

Перші операції з цінними паперами відбувались у бельгійському місті Антверпен, який відігравав значну роль у світовій торгівлі. В історії створення ринку цінних паперів відіграла біржа в Амстердамі. Ця біржа була першою в історії розвитку фондового ринку на межі XVI і поч. XVII ст. Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів. У результаті діяльно

сті фондових торгів значно змінився державний устрій та система державних фінансових установ. У розрахунках між клієнтами і державою почали використовуватись державні (казначейські) облігації та векселі. Передовиками в галузі розвитку фондової торгівлі були Англія, Франція Німеччина і Нідерланди.

У XIX ст. в результаті первісного нагромадження капіталів роль фондових бірж значно зросла. Нагромаджений капітал, який виник внаслідок промислової революції, став джерелом накопичення великих фінансових капіталів, які у свою чергу вплинули на появу та розвиток нових організаційних форм у вигляді промислових корпорацій та акціонерних банків.

Наприкінці XIX ст. з розвитком державно-монополістичної системи управління роль фондових ринків змінюється від кількості до якості процесу обертання цінних паперів.

Поряд з перспективами розвитку фондовий ринок зазнавав падіння, криз і банкрутства. Особливо негативним був вплив економічних криз 1869—1895 рр. Особливо небезпечною для поступового розвитку фондового ринку була світова економічна криза 1929— 1933 р. Так, на Нью-Йоркській фондовій біржі 22 жовтня 1929 р. відбувся масовий продаж цінних паперів, що спричинив паніку серед інвесторів і біржовиків. Так, стався крах Нью-Йоркської фондової біржі.

В нашій країні початок фондового ринку датується XVIII ст. Одеську фондову біржу було відкрито у 1796 р. (більше ніж на 40 років раніше відкриття такої в Москві). Фондові біржі в Петербурзі, Одесі та Москві вважалися ліберальними, але досить вимогливими. Папери на біржу допускалися лише після ретельної перевірки їхнього власника. За неправдиві відомості притягали до кримінальної відповідальності. Дії маклерів контролював біржовий комітет, урядові комісії стежили за котируванням паперів.

На початку своєї діяльності під фондом розуміли назву капіталу, ідо має певне цільове призначення, наприклад, в Англії фондові капітали, спрямовувались на погашення державних позик і утримання урядових установ. У Німеччині та Росії в XIX ст. фондами називали білети державних позик та облігації, згодом ця назва поширилась на акції та інші цінні папери, проте фондовий ринок є структурованим: ринок облігацій, ринок акцій, ринок опціонів, ф’ючерсів.

Фондовий ринок— це важлива складова ринкової економіки країни. В Україні з перехідною економікою обіг цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без функціонування якої неможливе існування ринкової економіки.

Фондовий ринок є частиною важливої ланки фінансово- кредитної та господарсько-виробничої і комерційної діяльності підприємств і країн в цілому. Організація українського фондового ринку за централізованою моделлю, використання європейських зразків програмного забезпечення дасть змогу органічно і швидко адаптувати український ринок до міжнародних вимог, створити для іноземних інвесторів умови, ідентичні західним, полегшить вітчизняним підприємцям вихід на світовий фінансовий простір.

Розрізняють наступні види ринків цінних паперів:

• міжнародні і національні ринки;

• національні і регіональні (територіальні ринки);

• ринки конкретних видів цінних паперів (акцій, облігацій і т.д.);

• ринки державних і корпоративних (недержавних) цінних паперів;

• ринки первинних і похідних цінних паперів.

Місце ринку цінних паперів можна оцінювати з двох позицій: з точки зору обсягів залучення коштів із різних джерел і з точки зору вкладення вільних коштів в будь-який ринок.

Залежно від організації торгівлі ринок цінних паперів можна поділити на:

• організований і неорганізований;

• біржовий і позабіржовий;

• традиційний і комп’ютеризований.

Виходячи зі стратегії формування фондового ринку в Україні, визначено такі принципи створення і функціонування національного ринку цінних паперів:

• соціальна справедливість — забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів та позичальників на ринок фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб’єктів ринку цінних паперів;

• надійність захисту інвесторів -— створення необхідних умов (соціально-політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб’єктів фондового ринку та забезпечення захисту їхніх майнових прав;

• регульованість — створення гнучкої й ефективної системи регулювання фондового ринку;

• контрольованість — створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів;

• ефективність — максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ре-

сурсів у перспективні сфери національної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб населення;

• правова упорядкованість — створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб’єктів;

• прозорість, відкритість— забезпечення подання інвесторам повної і доступної інформації, що стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації фондового ринку;

• конкурентність— забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посередників, створення умов для змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умов контролю дотримання правил добросовісної конкуренції учасниками фондового ринку.

Ця Концепція не є законом, який встановлює чіткі правила функціонування фондового ринку й регулювання дій його учасників, це лише орієнтир для наступної розробки відповідних законодавчих актів. І за цією ознакою концепція має прогресивний характер, може сприяти подальшому розвитку фондового ринку України як важливому елементу ринкових відносин .

Конкретна ефективність фондового ринку і цінних паперів залежить від забезпечення досягнення таких цілей і розв’язання таких завдань:

1. Акумуляція (абсорбція) коштів населення та підприємств (заощаджень, нагромаджень, тимчасово вільного капіталу).

2. Концентрація коштів, створення умов для формування великого капіталу, здатного вирішувати складні економічні завдання.

3. Збільшення частки капітальних вкладень у валовому національному продукті та національному доході, що сприяє оздоровленню й зміцненню фінансової системи держави і створенню необхідних резервів капіталу.

4. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку України в результаті створення механізму інвестування й розширення сфери впливу капіталу на економічні процеси.

5. Оптимізація галузевої, виробничої та регіональної структури за допомогою:

а) міграції капіталу — відтоку капіталу з галузей, де є його надлишок, у галузі, де його бракує; ¹

б) переливання капіталу з малорентабельних галузей і регіонів у високорентабельні.

6. Баланс попиту і пропонування капіталу, а відтак, і баланс виробництва та споживання матеріальних цінностей (до речі, можна зазначити, що біржові брокери швидко й досить точно реагують на коливання попиту та пропонування цінних паперів).

7. Сприяння приватизації на її завершальному етапі, формування інституту власників і менеджерів, здатних найліпше (найефективніше) розпоряджатися власністю акціонерних товариств.

8. Узгодження майнових державних, інституціональних та індивідуальних інтересів у процесі обігу цінних паперів.

9. Стимулювання виникнення нових господарських інститутів, що відповідають новим економічним відносинам.

10. Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції, захист інтересів населення і підприємств.

11. Створення конкуренції системі банківського кредиту, що забезпечує поліпшення якості обслуговування клієнтів (реципієнтів).

12. Економія суспільних витрат обігу, поліпшення системи вза- єморозрахунків підприємств, зменшення їх заборгованості, розвиток товарообороту.

13. Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення акціонерних венчурних фірм і впровадження інших заходів для заохочення використання нової технології.

14. Сприяння підвищенню ефективності управління підприємством, перш за все акціонерним.

15. Сприяння розвиткові самоврядування, зокрема за допомогою випуску муніципальних облігацій.

16. Створення умов для інтеграції у світову економічну систему завдяки репродукуванню загальносвітових принципів і стандартів функціонування фондового ринку. Забезпечення участі у процесі інтернаціоналізації світового фондового ринку¹.