4. Регулювання біржової діяльності

Успішний розвиток біржового ринку неможливо без формування відповідного управлінського механізму регулювання, що забезпечує дотримання інтересів усіх учасників біржової торгівлі.

Метою регулювання біржової діяльності є забезпечення стабільності, збалансованості та ефективності функціонування біржового ринку.

Регулювання біржової діяльності — це нормативно врегульована система способів і прийомів щодо відповідного впорядкування діяльності біржових інститутів й укладання біржових угод за встановленими правилами й вимогами.

Зважаючи на принцип суб’єктності, виділяють:

1. державне регулювання;

2. регулювання з боку професійних учасників ринку цінних паперів або саморегулювання ринку;

3. громадське регулювання.

Державне регулювання біржової діяльності здійснюється державними органами, до компетенції яких входить виконання тих чи інших функцій регулювання.

До завдань державного регулювання біржової діяльності відносять:

• реалізацію державної політики розвитку біржового ринку;

• гарантування рівних прав і безпеки для професійних учасників і клієнтів біржі;

• створення інформаційної системи біржового ринку і здійснення контролю за обов’язковим розкриттям відповідної інформації учасниками ринку¹.

Розглядають такі форми державного управління біржовим ринком:

• пряме (адміністративне), що здійснюється шляхом:

• прийняття державою відповідних законодавчих та нормативно-правових актів;

• реєстрації учасників ринку;

• ліцензування професійної діяльності на біржовому ринку;

• забезпечення гласності та рівної поінформованості всіх учасників ринку;

• підтримання правопорядку на ринку;

• непряме (економічне), що проводиться державою економічними важелями впливу через:

• систему оподаткування (ставки податків, базу оподаткування, пільги тощо);

• державні фонди коштів (державний бюджет, державні цільові фонди (пенсійний, соціального страхування тощо));

• державну власність і ресурси (державні підприємства, природні ресурси і землю).

Для регулювання вітчизняного біржового ринку та координації діяльності його учасників в Україні створена і функціонує система органів влади та державного управління, серед яких варто виокремити такі: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України, Національний банк України, Комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Міністерство праці та соціальної політики України, інші державні органи.

Саморегулювання біржового ринку, тобто регулювання з боку професійних учасників ринку цінних паперів може бути в двох варіантах.

З одного боку, держава може передавати частину своїх повноважень щодо регулювання ринку уповноваженим нею (державою) організаціям чи професійним учасникам біржового ринку.

Так, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку може делегувати окремі повноваження саморегулівним організаціям.

З іншого боку, біржові інститути можуть самі домовлятися про те, що створена ними організація одержує від них окремі права що

до регулювання біржової діяльності всіх засновників або учасників цієї біржі чи всіх бірж.

Саморегулювання використовується всіма економічно розвиненими країнами.

Наприклад, у США поза державним регулюванням залишаються такі питання, як: принципи організації біржі; організаційна структура; органи управління; права засновників і керівних органів біржі.

Ці питання знаходять відображення у правилах торгівлі, статутах, положеннях, які розробляються кожною конкретною біржею самостійно. Українські біржі також використовують принцип саморегулювання.

Правовою основою діяльності кожної біржі є внутрішньобіржові нормативні акти: Засновницький договір, Статут і Правила торгівлі.

У Засновницькому договорі:

• перераховуються засновники біржі;

• визначається мета її створення;

• способи реалізації поставлених завдань;

• встановлюється відповідальність засновників за зобов’язаннями біржі;

• первинний розмір статутного фонду;

• розподіл статутного фонду на акції;

• порядок розподілу акцій між засновниками;

• права і обов’язки засновників біржі;

• порядок розподілу прибутку;

• формування резервного фонду;

• умови припинення діяльності біржі;

• місцезнаходження і реквізити.

Статут біржі включає такі розділи:

1. загальні положення;

2. мета створення біржі;

3. види діяльності біржі;

4. розмір, порядок формування і зміни статутного капіталу, фондів і прибутку біржі;

5. права й обов’язки членів біржі;

6. управління біржею;

7. облік і звітність біржі;

8. припинення діяльності біржі.

Правила біржової торгівлі відображають такі питання:

• учасники біржових торгів і порядок їх проведення;

• біржовий товар, порядок виставлення і зняття його з торгів;

• біржові угоди, їхні види, порядок реєстрації, оформлення, розірвання і визнання їх недійсними;

• вирішення спорів і санкції за порушення правил біржової торгівлі.

Громадське регулювання чи регулювання передбачає регулювання біржового ринку через громадську думку. Саме реакція широких верств населення є першопричиною, з якої починаються ті чи інші регулятивні дії держави чи професіоналів ринку.

До методів громадського регулювання належать:

• розробка правил професійної діяльності на біржовому ринку та їх спільне використання на практиці;

• заборона недобросовісної реклами;

• формування позитивної громадської думки про діяльність бірж.

Виділяють наступні національні моделі бірж, що характеризують рівень державного впливу на роботу біржового ринку: американська, англійська, французька та східноєвропейська.

Американська модель біржі — самостійне об’єднання професійних посередників із внутрішньобіржовим регулюванням діяльності. Відповідний державний орган — Комісія з товарної ф’ючерсної торгівлі США — виконує переважно спостережні функції, координує діяльність усіх біржових ринків, здійснює юридичну експертизу всієї біржової документації з метою забезпечення рівних умов для розвитку конкуренції.

Англійська модель біржі характеризується поєднанням значного впливу державних установ із широким членством бірж і брокерів у неурядовій і некомерційній організації, що координує діяльність біржового ринку, — Управлінні з цінних паперів і ф’ючерсів.

Французька модель біржі передбачає визначальну функцію держави з контролю за діяльністю біржових структур і ринку.

Східноєвропейська модель має міжнаціональний характер; властива для країн з перехідною економікою, передусім для східноєвропейських. Характеризується відсутністю чіткої правової основи для діяльності бірж та жорстким і непослідовним регулюванням ринкових процесів з боку державних структур.

Сьогодні біржова діяльність в Україні ґрунтується в основному на загальному законодавчому забезпеченні розвитку країни, за винятком деяких спеціальних актів, які, однак, не дають змоги ефективно розвиватися біржовому ринку.

Варто зазначити, що й нині законодавче забезпечення є недостатнім для розвитку бірж, оскільки воно не тільки не задовольняє, а в багатьох напрямах і стримує біржову діяльність. Відтак виникає необхідність розробки гнучкої законодавчої системи щодо біржової діяльності.